WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Економіко-правові важелі боротьби з забрудненням та іншими порушеннями природного середовища - Реферат

Економіко-правові важелі боротьби з забрудненням та іншими порушеннями природного середовища - Реферат

благ, що втрачені, чи на основі кошторису витрат, пов'язаних з відновленням об'єкту (наприклад,облаштуванням нового джерела питної води замість того, що було забруднено).
Отже, цивільно-правова відповідальність за забруднення навколишнього середовища має застосовуватись в певних межах. Проте, звертаючи на це увагу, не можна не відзначити й такий суттєвий момент Відшкодування шкоди, завданої довкіллю, базується сьогодні, як правило, на загальних засадах цивільного права, які не знайшли необхідного розвитку в нормах екологічного законодавства. Це створює певної труднощі, призводить до окремих збочень (приміром є згадана Методика від 18 травня 1995 року) в застосуванні цивільно-правової відповідальності в галузі охорони навколишнього середовища. Отже, є нагальна потреба у вдосконаленні цивільно-правового механізму відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, шляхом внесення відповідних доповнень в акти екологічного законодавства та розробки в перспективному періоді Закону України про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу (Економіко правові питання екології - Київ 1996 - С 80, 81).
3. Система спеціальних екологічних фондів. Створення ринку екологічних послуг.
Повертаючись до головного питання, слід відзначити, що застосування принципу "забруднювач платить" у вітчизняній практиці ще не розкрило всіх його потенційних можливостей саме в кінцевій його меті - забезпечити компенсацію витрат, необхідних для ліквідації і нейтралізації наслідків забруднення довкілля. Проблеми, що тут виникають, пов'язані з недоліками в механізмах використання коштів, що отримуються за рахунок платежів за забруднення. Ці кошти акумулюються в цільових бюджетних фондах охорони навколишнього природного середовища і через них можуть використовуватись для фінансування будь-яких заходів, що мають екологічне забарвлення, в тому числі, на проведення науково-технічних конференцій і семінарів, організацію виставок, реклами, фестивалів, видання поліграфічної продукції з екологічної тематики, підвищення кваліфікації та обміну досвідом роботи працівників природоохоронних органів, оснащення природоохоронних організацій обладнанням, транспортними засобами, поліпшення умов роботи та побуту спеціалістів екологічного профілю тощо. Такі напрямки використання цільових коштів, що не мають безпосереднього відношення до фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією і нейтралізацією шкідливих наслідків забруднення, передбачаються Положенням про державний фонд охорони навколишнього природного середовища та більшістю положень про відповідні місцеві бюджетні фонди, що затверджуються місцевими радами. Все вище перераховане можна назвати системою "ринку екологічних послуг", що є необхідним фактором для екологізації нашої економіки.
Слабким місцем в функціонуванні фондів охорони навколишнього середовища є й те, що вони не створюють по суті єдиної системи. Кожний фонд має своїх розпорядників (Кабінет Міністрів, місцеві ради), діє тільки в своїх територіальних кордонах (місцеві бюджетні фонди), має вирішувати лише місцеві екологічні проблеми. Для вирішення міжрегіональних проблем пов'язаних, наприклад, з виникненням надзвичайних екологічних ситуацій, дані фонди не придатні.
Особливий статус існуючих природоохоронних фондів регламентується їх цільовим характером. Тобто кошти фондів не можна залучати для здійснення заходів, що мають фінансуватись за рахунок бюджету. Реально ж ця умова не може бути забезпечена, оскільки розпорядниками відповідних фондів є ті ж самі органи, що є й розпорядниками бюджетів (місцеві ради, Кабінет Міністрів України). Такі розпорядники, безумовно, не можуть, вирішуючи питання використання бюджетів, забути і про додаткові кошти бюджетних цільових фондів, а значить будуть планувати витрати бюджету і витрати коштів фондів в одному ряду, не роблячи між ними великої різниці.
Система спеціальних екологічних фондів має складатись з Головного державного екологічного фонду та місцевих державних екологічних фондів. Ця система має функціонувати як єдиний організм, забезпечувати можливість оперативного маневрування коштами (використовувати їх в тих місцях, де виникає нагальна потреба в значній концентрації фінансових, матеріально-технічних ресурсах в разі техногенно-екологічних аварій, катастроф, стихійного лиха, що створюють загрозу життю та здоров'ю населення, призводять до різких негативних змін в стані довкілля).
При створенні нової системи екологічних фондів в Україні слід врахувати світовий досвід. Він свідчить, що на фонди даного роду покладаються дві чітко визначені функції. Перша функція пов'язана з фінансуванням заходів по усуненню наслідків забруднення в регіоні та особливо важливих заходів, спрямованих на попередження, обмеження викидів (скидів) та інших техногенних впливів на довкілля (будівництво муніципальних станцій водоочистки; виконання технічних та інженерних розробок щодо зменшення техногенного забруднення в промисловості; знищення та переробка промислових відходів і звалищ; екотехнічне оновлення підприємств тощо). Друга функція пов'язана з відшкодуванням шкоди, що завдається населенню, юридичним особам забрудненням довкілля. Таке відшкодування має місце у випадках, коли шкода є наслідком минулої спадщини і джерело її походження не може бути встановлено; для компенсації життєвих незручностей, пов'язаних з дією окремих об'єктів (аеродромів), а також в разі, коли особа, відповідальна за шкоду, не має можливості її компенсувати в повному обсязі. Дана функція має чітко виражений страховий характер.
Слід відзначити, що в Україні система екологічного страхування ще не побудована, хоч це і передбачається ст.49 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". В міжнародній практиці під екологічним страхуванням розуміється страхування відповідальності, пов'язаної з аварійним, залповим (випадковим) забрудненням довкілля, а тому його здійснення найбільш доцільне на основі пропонованої системи державних екологічних фондів. По-перше тому, що це дозволить узгодити механізми екологічного страхування з платою за довкілля (як вважають фахівці обов'язкове екологічне страхування не повинне створювати базу для введення ще одного екологічного податку, а тому відрахування на обов'язкове екологічне страхування доцільно включати у вже діючі платежі за забруднення навколишнього середовища) (Г.А.Моткин. Экономико-правовьіе основы страхования риска загрязнения окружающей среды. - Государство й право. - 1994. - № 6. - С. 127). По-друге, пропонована система державних екологічних фондів, що має функціонувати на принципах взаємної підстраховки фондів, дозволяє забезпечити страховим покриттям будь-яку шкоду, пов'язану з впливом на довкілля (зокрема, в разі техногенно-екологічних аварій, катастроф). Окремо стоїть питання щодо розширення бази екологічного оподаткування для наповнення екологічних фондів.
Наведені пропозиції спрямовані на вдосконалення основних елементів
Loading...

 
 

Цікаве