WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Рекультивація порушених земель на кар'єрах - Реферат

Рекультивація порушених земель на кар'єрах - Реферат

грунту доцільно знімати за наявності в ньому не менше 1,5-2 % гумусу.
Вийнятий грунт на трасі споруди розрівнюють шаром 20 см та орють на глибину не менше 40 см з оборотом пласта. При цьому мінеральний шар переміщують у нижній ярус, а родючий виорюють на поверхню. Оранку проводять плугом ПБН-100Л, ПЧЯ-2-50, ПЧЯ-3-50 із тракторами ? 100МГС і Т-130Г-3.
Зорані відвали два рази дискують важкими дисковими боронами БДТ-3, БДНТ-2,2М з тракторами Т-74, а БДНТ-3,5 - з тракторами Т-100МІ або Т-130-Г-3.
Родючий шар ґрунту насувають бульдозером на смугу розрівнюваних відвалів товщиною 5-10 см, на трасу лінійних споруд - товщиною 15-20см після її засипки.
Розрівнені відвали дискують у два сліди.
Під час будівництва дамб обвалування, гребель, водосховищ, ставків і розробки кар'єрів родючий шар грунту з основи і ложа споруд, а також із резервів знімають бульдозером або скрепером залежно від відстані переміщення. Після відсипки дамб та гребель родючий шар ґрунту складають шаром 10-15 см на відкоси і гребінь непроїжджої дамби (греблі), у відпрацьований кар'єр та резерв. Зайвий ґрунт складають у відвали висотою до 10 м для подальшого використання під час землювання низькородючих земель.
У процесі засипки старих каналів передбачена така технологія: зняття родючого ґрунту з площі кар'єрів або підвищених місць; переміщення мінерального ґрунту для засипки каналів із кар'єрів і кавальєрів бульдозером; покриття (за наявності залишків) мінерального ґрунту родючим ґрунтом шаром 15-20 см; зворотне переміщення рослинного ґрунту у вироблені кар'єри або підвищені місця. За незначної відстані від засипаних каналів від резервів ґрунту всі операції із засипки проводять бульдозером. Канали з питомим об'ємом засипки менше 3 м3 на їм довжини засипають ґрунтом, знятим вздовж трас каналів.
Технологія засипки понижених місць така ж, як і технологія засипки старих каналів, але до початку робіт розкривають блюдця від відводів поверхневих вод, а родючий шар ґрунтів у місцях проведення робіт знімають у резерв. Після засипки мінеральним ґрунтом рослинний ґрунт (дернину) переміщують бульдозером у зворотному напрямі.
Під час будівництва доріг родючий шар знімають із трас, доріг і резервів. Після відсипки полотна дороги частину родючого шару повертають у резерв, а залишок ґрунту використовують для землювання низькородючих земель.
Рекультивація вироблених торфовищ
Рекультивація вироблених торфовищ - важливий резерв збільшення сільськогосподарських угідь. Проте під час їх освоєння треба врахувати те, що вони істотно відрізняються від непорушених ґрунтів за своїми фізичними і хіміко-біологічними властивостями. Наприклад, встановлено, що в залишковому природному шарі торфу дуже мало легкорозчинних сполук фосфору. Ще менше обмінного калію. Незважаючи на значні запаси загального азоту, за відсутності рухомих форм цього елемента, торфовий шар виробки може виявитись безплідним. Слабка аерація, наявність закисних сполук алюмінію та заліза, недоокислення органічних решток призводить до пригнічення багатьох мікробіологічних процесів.
У процесі рекультивації вироблених торфовищ насамперед треба визначити товщину природного шару торфу, запас у ньому органічної речовини і в кінцевому результаті його продуктивність. Згідно з існуючими рекомендаціями у випадку завершення виробки торфовища необхідно залишати шар торфу не менше 50 см.
Практично всі торфовища перезволожені за рахунок підґрунтових вод, тому важливою умовою підвищення родючості угідь на них є меліорація. Звичайно вироблені торфовища осушуються невеликими ділянками (в міру їх виробки), самостійно або підключаються до суміжних меліоративних мереж.
До освоєння вироблених торфовищ треба братися відразу ж після закінчення торфорозробок і завершення меліоративного впорядкування території. Під час первинного обробітку проводиться оранка, дискування, фрезерування і коткування.
Упродовж біологічного етапу рекультивації добрі результати дає висівання викогорохово-вівсяної суміші або вівса в чистому вигляді, а також деяких просапних культур. Щорічний обробіток у поєднанні з ефективною системою удобрення створюють сприятливі умови для активізації ґрунтових процесів та мінералізації торфу. Залуговування без вирощування вищевказаних культур можна проводити лише на свіжовироблених торфовищах низинного типу з добре розкладеним і високозольним торфом, а також на вироблених ділянках захисних смуг торфомасивів.
У перші роки вирощування сільськогосподарських культур на рекультивованих торфовищах урожай їх формується за рахунок внесення мінеральних добрив. На фоні фосфорно-калійних добрив добрі урожаї дають конюшинно-злакові травосуміші. У разі вирощування злакової травосуміші дуже важливо застосовувати азотні добрива. Так, за даними А.Т. Бойка (1980), на фоні Р90К|80 урожай трав становив 24,5 ц/га сухої речовини, а коли до цієї дози додали азоту в дозі N2О- зібрали 73,4 ц/ra сіна. Додаткове внесення азотних добрив на фоні фосфорно-калійних збільшує вихід кормових одиниць у 3,5 раза, сирого протеїну - майже у 5 разів.
Як показує досвід, для біологічної рекультивації вироблених торфовищ особливо перспективні площі, де торф видобувався фрезерним способом. Вони являють собою днища колишніх боліт, мають рівну поверхню з відкритою осушувальною мережею, яка розділяє ділянки на карти розміром 500x40 м. Ці площі придатні для біологічної рекультивації без капітальних затрат на технічну підготовку, оскільки мають усі необхідні передумови: достатньо осушену й рівну поверхню, мережу доріг для під'їзду сільськогосподарських машин.
Рекомендована література
1. Ефремов М.В. Экономическая оценка работ и выбор вида рекультивации // Технология производства горных работ на серных месторождениях. -М., 1980. -С. 99-105.
2. Жулавски Ч. Предусматриваемые изменения хозяйственных свойств почв, являющихся результатом косвенного влияния карьеров // Материалы междунар симпгниума по вопросам рекулыивации Іерриторий, нарушенных промышленное І ыо. Каювиие, 12-17. X 1965 С. 259-216.
3. Забалуев В ? Исследование возможности сельскохозяйственного освоения серо-зелых меріелисгьіх глин в Никопольском марганцево-рудном бассейне // Эколою-биологические и социально-экономические основы сельскохозяйственной рекультивации в степной черноземной зоне УССР.-Днепропетровск: ДСХИ, 1984. Т. 49. С.1І8-І24.
4. Зайцев Г.А . Моторика Л.В., Данько В.Н. Лесная рекультивация. М.: Лесная пром-сіь, 1977. 128с.
5. Зражевський А. І. Досвід озеленения териконів Донбасу / Праці Інст -ту лісівництва АН УРСР. 1951 Т. 2. -С. 218-221.
6. Идрисова З Н. Влияние рекультивации земель, нарушенных при строительстве маїистральных трубопроводов на плодородие почв и урожайность сельскохозяйственных культур // Почвенные условия и эффективность удобрений. Уфа, 1984.- С. 43-50.
7. Идрисова З.Н., Гарифуллин Ф.Ш., Шимеьяров В.М. Азотное состояние рекуль гивируемых почв // Агрохимия. 1986. - № 12. - С. 14-19.
8. Ижевская Т.И. Особенности развития корневых систем на отвалах буроугольных разработок // Проблемы рекультивации земель в СССР. Новосибирск: Недра, 1974. -С. 183-188.
Loading...

 
 

Цікаве