WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Особливості вирощування сільськогосподарських культур на рекультивованих землях - Реферат

Особливості вирощування сільськогосподарських культур на рекультивованих землях - Реферат

використовується як у продовольчих, так і в кормових цілях. Вона недуже вибаглива до потенціальної родючості грунту, що пов'язано із здатністю її кореневої системи виділяти мурашину, щавлеву-ч лимонну кислоти і завдяки цьому засвоювати важкорозчинні фосфати. За загальноприйнятою технологією, гречка вимагає своєрідної системи удобрення. Зокрема, за умови підвищених доз добрив (понад N45) вона може вилягти, а найвищий урожай зерна (15,2 ц/ra) вдається одержати за умови внесення підвищених доз фосфорних (Р150) і калійних (К180) добрив.
Зернові бобові культури
Серед зернових бобових культур на рекультивованих землях рекомендується вирощувати горох. Це обумовлено тим, що, як і інші бобові культури, горох має потужну стрижневу кореневу систему, яка проникає на значну глибину, а за рахунок бульбочкових бактерій здатний поглинати атмосферний азот і нагромаджувати його у грунті. Наші дослідження показують, що, на відміну від інших культур, у тому числі й бобових, горох мало реагує на удобрення. Так, у випадку вирощування його на відпрацьованому гідровідвалі, складеному із четвертинних порід (лесовидних суглинків і супісків) навіть на неудобреному контролі урожай зерна становив 15,4 ц/га, а у разі внесення підвищених доз мінеральних добрив N120Р150К165 - 16,1 ц/га. Дещо ефективнішим під горох є внесення гною в кількості 60 т/га або одночасного внесення 30т/га гною і мінеральних добрив у дозі N60P75K82, причому забезпечується урожай зерна відповідно 17,8 і 16,9 ц/га.
За даними М.Т. Масюка (1974), у випадку вирощування гороху на суміші піску з лесовидним суглинком і внесенні 12,5 т/га гною та мінеральних добрив у дозі N40P40K40 урожай зерна становив 32,4 ц/га.
Просапні культури
Про доцільність вирощування просапних культур на рекультивованих землях свідчать вітчизняні та зарубіжні дослідження (А.І. Кушнір, 1975; В.І. Шубін та І.Т. Єршин, 1969 та ін.). З цією метою ми дослідили три просапні культури: кукурудзу, куузіку (гібридну капусту) і картоплю. Кукурудза вважається цінною зерновою, кормовою і технічною культурою, яка відрізняється високою врожайністю, посухостійкістю і вибагливістю до повітряного і поживного режиму ґрунту. Наші дослідження показали, що кукурудза особливо реагує на удобрення. Так, за умови вирощування її на відпрацьованому гідровідвалі без удобрення урожай зеленої маси становив 39 ц/га, а за умови внесення мінеральних добрив у дозі N60P120K150 і N150P240K300 - сягав 477 і 878 ц/га. Проте широке запровадження цієї цінної кормової культури на рекультивованих землях поки що обмежене через трудоємкість її збирання.
Із досліджуваних нами просапних культур більш вимогливою виявилась картопля. На рекультивованих землях не вдається одержати високі та повноцінні врожаї бульб. Наприклад, за умови внесення ЗО т/га гною і мінеральних добрив у дозі N60P75K82,5 урожай бульб становив лише 80 ц/га, до того ж у структурі врожаю переважала фракція дрібних (менше 25 г) і середніх (50-100 г) бульб, які можна використовувати лише для кормових цілей або як посадковий матеріал.
Технічні культури
На Поліссі та у Передкарпатті із технічних культур широко вирощується льон-довгунець. Наші дослідження показали, що його з успіхом можна вирощувати на рекультивованих землях. Так, у випадку використання мінеральних добрив у дозі N120P150K160 на гідровідвалі урожайність соломки льону-довгунця становила 19,1 ц/га, а насіння - 2,8 ц/га. Більш високі дози мінеральних добрив призводять до вилягання і потовщення стебла льону, що потім проявляється на номерності волокна.
Сівозміни на рекультивованих землях і їх продуктивність
Сівозміна, як науково обгрунтоване чергування сільськогосподарських культур, відіграє надзвичайно велику роль у рекультивації земель. Це обумовлено її багатостороннім впливом на родючість порушених земель та урожайність сільськогосподарських культур, повнішим використанням біологічних чинників, поліпшенням фізико-хімічних властивостей грунтів і порід, водного й поживного режимів, мікробіологічної та ферментативної діяльності ґрунту, зниженням шкоди від бур'янів, хвороб і шкідників.
Практично доведено, що жоден агротехнічний чинник не впливає так на властивості ґрунту й урожай культур, як сівозміна. У поєднанні з культурними сінокосами, пасовищами і лісовими насадженнями сівозміни формують відповідний ландшафт місцевості, найбільш сприятливий для всієї флори й фауни та росту врожайності вирощуваних культур.
У рекультивації земель сівозміна є важливим організуючим началом. На його основі будуються системи удобрення й обробітку грунту, а також заходи захисту рослин.
Для визначення ефективності сівозмін на рекультивованих землях ми дослідили три схеми сівозмін, в яких чергування культур відбувалось у часі. Основною метою досліджень було визначення продуктивності кормових сівозмін залежно від насичення їх багаторічними травами на 30, 40 і 60 %.
У результаті досліджень встановлено, що найбільшу продуктивність на рекультивованих землях забезпечують кормові сівозміни, насичені багаторічними травами до 60 %, з таким чергуванням: 1) вико-вівсяна суміш з підсівом конюшини; 2) конюшина першого року використання; 3) конюшина другого року використання; 4) кукурудза на зелену масу; 5) вико-вівсяна суміш з підсівом конюшини; 6-7) конюшина 2-річного використання. Така сівозміна на рекультивованих землях забезпечує вихід з 1 га 62,6 центнера кормових одиниць, 9,1 центнера перетравного протеїну і до 65,9 ц/га повітряно-сухих післяжнивних залишків у шарі 0-30 см.
Рекомендована література
1. Масюк Н.Т. Использование растительных индикаторов для познания и изучения рекультивированных почвенно-экологиических структур // Биогеоценология, антропогенные изменения растительного покрова и их прогнозирование: Тез. докл. респуб. совещ.- К.: Наукова думка, 1978.-С. 169-170.
2. Масюк Н.Т. Экологический подход к оценке биологических ресурсов естественных и искуственно созданных экотопов // Биологический круговорот веществ: Тез. докл. всесоюзн. конф. - М.: Наука, 1982. - С. 85-86.
3. Масюк Н.Т. Эколого-биологические эффекты, открытые на горных породах в процессе их изучения и сельскохозяйственного освоения // Эколого-биологические и социально-экономические основы сельскохозяйственной рекультивации в степной черноземной зоне УССР: Сб. научи, тр. Днепропетровского с.-х. инст-та. - 1984. -Т.49. -С. 33-71.
4. Масюк Н.Т. Плодородие искусственных почвенно-экологических систем, формируемых при техногенной трансформации черноземов. -Там же.-С. 71-88.
5. Махонина Г.И.Химический состав растений на отвалах некоторых месторождений Урала // Растения и промышленная среда: Сб. научи тр. Урал. гос. ун-та. - Свердловск, 1984.- С. 68-71.
6. Мельничук И.Н. Методика расчета потерь сельского хозяйства от бездорожья // Автодорожник Украины 1970. - № 3. - С. 35-37
7. Методические рекомендации по рекультивации земель, нарушенных при транспортном строительстве. М.: Изд. BHMHTCJ983. 31с.
8. Миронов В.В. Деревные породы для облесения отвалов горных пород //Лесное хозяйство. - 1969. № 8. - С. 13-15.
9. Михайлова З.Н. Пригодность отходов обогатительных фабрик к биологическому освоению // Комплексное развитие КМА: Разработка и использование минерального сырья. Губкин, 1977.-Вып. 10. С. 115-117.
10. Моисеенко В.И., Мороз B.C., Бистрицкий B.C. Возделывание клевера красного на рекультивированных землях // Корма и кормопроизводство. - 1979. - Вып. 7. - С. 7-Ю.
Loading...

 
 

Цікаве