WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Гірничотехнічна рекультивація земель - Реферат

Гірничотехнічна рекультивація земель - Реферат


Реферат на тему:
Гірничотехнічна рекультивація земель
Загальні поняття про гірничотехнічну рекультивацію земель
Гірничотехнічна рекультивація - це комплекс гірничотехнічних робіт, спрямованих на підготовку територій після завершення на них розробок родовищ корисних копалин або інших робіт, що призвели до порушення земної поверхні, з метою їх подальшого використання у відповідних галузях народного господарства.
У випадку відкритих розробок корисних копалин гірничотехнічна рекультивація включає:
- будівництво доріг, гідротехнічних і меліоративних споруд;
- зняття, транспортування, складування (за необхідності) і нанесення на рекультивовані землі придатних (родючих та потенційно родючих) грунтів і порід;
- планування поверхні порушених земель;
- виположування або терасування відкосів відвалів і бортів кар'єрних виїмок;
- ліквідацію наслідків осідання відвалів і протиерозійні заходи;
- комплекс меліоративних заходів, спрямованих на поліпшення хімічних і фізичних властивостей порід і їх сумішей, з яких складається поверхневий шар рекультивованих земель (за необхідності).
Усі ці роботи виконуються підприємством, яке проводить гірничі роботи або спеціалізованими організаціями із рекультивації. Склад робіт встановлюється проектом відповідно до прийнятого напряму рекультивації.
Вимоги до гірничотехнічної рекультивації земель
Гірничотехнічна рекультивація, як правило, повинна вписуватись у загальну технологію розробки родовища і формування відвалів, а гірничі роботи повинні забезпечувати:
- селективне зняття грунту і потенційно родючих гірських порід, їх транспортування, складування, зберігання або безпосереднє використання для рекультивації порушених земель;
- розміщення малопридатних і непридатних гірських порід у нижній частині відвалів. Якщо ж родовище представлене тільки малопридатними і непридатними для рекультивації породами, тобто придатні породи відсутні, то вимоги селективної розробки стосуються їх: при цьому непридатні породи вкладаються в основу відвалу, малопридатні - на поверхню. Валове формування відвалів з точки зору наступної рекультивації застосовується тільки в тому випадку, якщо не порушуються технічні умови на проектування біологічної рекультивації та дотримання вимог державного стандарту;
- виконання основних обсягів робіт щодо планування поверхні, виположування відвалів і бортів залишкових кар'єрних виїмок;
- формування оптимальних за геометричними параметрами відвалів, створення у зоні відкритих розробок сприятливих екологічних умов для рослин і тварин;
- комплексне вилучення із розкривної товщі попутних копалин, які мають промислове значення (наприклад, вапняку - для виробництва вапна, скельних порід, каолінів, глин і пісків - для будівництва, металургійної промисловості та ін.). Якщо неможливо безпосередньо використати попутні корисні копалини, то їх необхідно складувати в окремі відвали з урахуванням наступної розробки;
- оптимальне вилучення і мінімальні терміни використання земель у технологічному процесі.
Технологія розробки родючого шару грунту
Залежно від виду корисних копалин, їх геологічної будови, місця розташування, родючий шар ґрунту в них розробляється різними технологіями з використанням відповідної техніки і механізмів. Розглянемо найбільш поширені з них.
Технологія розробки ґрунтового шару колісними скреперами
Зняття ґрунтового шару за допомогою колісних скреперів проводиться за такими трьома технологічними схемами (рис. 3.1 і 3.2).
Рис 3.1. Технологічні схеми роботи колісних скреперів у процесі розробки ґрунтового шару (за А.К. Поліщуком, 1977) ·
а - зняття й укладання ґрунтового шару за один цикл; б - зняття ґрунтового шару під час складування його на борту кар'єру; в зняття ґрунтового шару під час складування його на тимчасовому складі на відвалі.
Рис. 3.2. Ґрунтовий склад
За першою схемою (рис.3. 1а) ґрунтовий шар здіймають, транспортують і вкладають на рекультивовану ділянку за один цикл. Роботу виконують в такому порядку. Довжину фронту робіт передового (основного) виступу ділять на дві рівні частини. Площу, з якої необхідно зняти ґрунтовий шар, ділять на ділянки довжиною, що дорівнює річному переміщенню виступу (зняття ґрунтового шару проводиться щорічно на величину річного підняття гірничих робіт) і шириною В, яка відповідає довжині завантаження скрепера. Порядок зняття ґрунтового шару на рис.3. 1 відзначено цифрами.
Відстань до верхньої бровки передового виступу, що забезпечує безперервну роботу скрепера, визначають за формулою:
де h1 - висота передового виступу, м;
? - кут стійкого відкосу виступу, градуси;
?1 - кут відкосу передового робочого виступу, градуси.
Середня довжина транспортування визначається за формулою:
де В - річне підняття фронту гірничих робіт, м;
Вроб - ширина робочої зони кар'єру, м;
Btiн - час інтенсивного осідання відвалу, роки;
В0 - ширина ділянки на відвалі, покритої ґрунтовим шаром за рік, м;
Lф - довжина фронту робіт передового виступу, м.
За другою схемою (рис. 3.16) ґрунтовий шар складують вздовж борту кар'єру. Розміри складу визначають, виходячи з об'єму ґрунтового шару на 1 км довжини передового виступу і вимог щодо умов його зберігання. Склад повинен мати максимальну ширину. Розміри складу повинні задовольняти умову:
де hc - висота складу, м;
lн - ширина складу внизу, м;
lв - ширина складу зверху, м;
т - товщина ґрунтового шару, м;
kр - коефіцієнт розпущеності ґрунтового шару.
Ширина складу знизу:
де ? - кут природного відкосу ґрунтового шару, градуси;
? - кут підйому в'їзду на склад, градуси.
Із двох останніх формул можна вивести, що:
тоді максимальна ширина складу зверху дорівнюватиме:
де lроз - довжина розвантаження скрепера, м;
R - мінімальний радіус розвороту скрепера, м;
bx - ширина ходу скрепера, м;
с - безпечна відстань від колеса скрепера до верхньої бровки складу (с = 0,5:0,6), м.
Розміри складу визначають у такому порядку. Спочатку визначають мінімальну ширину складу зверху, а потім його висоту. Якщо hc > 10 м, то ширину складу зверху треба збільшити на величину, кратну lроз, і тільки після цього визначають висоту hc.
Грунт складують горизонтальними шарами. Не можна відсипати новий шар без відсипки попереднього шару. Така схема забезпечує мінімум поворотів скрепера з пустим ковшем.
За третьою схемою (рис. 3.1в) ґрунтовий шар знімають і транспортують на тимчасовий склад на відвалі, який після осідання відвалу розробляють скрепером та наносять на рекультивовану поверхню.
Середню відстань транспортування ґрунтового шару від забою до складу визначають за формулою:
а відстань транспортування зі складу на рекультивовану ділянку за формулою:
Змінну продуктивність скрепера під час розробки ґрунтового шару визначають за формулою:
Заслуговує уваги ще одна технологічна схема роботискрепера з багаторазовим розвантаженням вздовж західки (рис.3.2). Суть її полягає в тому, що на початку західки проводять завантаження скрепера і розвантаження. Потім цикл повторюють до кінця західки без тривалих холостого і завантаженого ходів. Досягнувши кінця західки, скрепер розвантажують і повторюють весь цикл робіт у зворотному напрямі. Перевага цієї технології над попередніми полягає в тому, що вона може застосовуватись під час заготівлі ґрунту для транспортування на рекультивовані ділянки тим самим обладнанням, що використовують на кар'єрі.
Технологія розробки ґрунтового шару мехлопатами та драглайнами
Ця технологія використовується у процесі розробки ґрунтового шару з розміщенням його на тимчасовому складі та з наступним навантаженням у транспортні засоби. При цьому необхідно дотримуватись такої умови:
де Rh - радіус повороту кузова екскаватора, м;
Ck - мінімальний зазор між нижньою бровкою виступу і кузовом екскаватора, м;
т - потужність Ґрунтового шару, м;
? і ? - кути відповідно відкосу виступу і природного відкосу, градуси;
h - висота тимчасового складу, м;
R - радіус розвантаження екскаватора за максимальної висоти розвантаження, м.
Тимчасовий склад формують так, щоб під час
Loading...

 
 

Цікаве