WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Картографічне моделювання. Його принципи та види - Реферат

Картографічне моделювання. Його принципи та види - Реферат

рівень геоінформаційного моделювання, який вміщує формалізований опис особливостей об'єктів, які підлягають картографічному моделюванню. Він залежить від картографо-географічного імітаційного моделювання (Лютий, 1988) (геоімітації). На думку автора терміну цей вид моделювання є теоретичним за формою методом дослідження, акцентованого на просторово-структурному аспекті у вивченні явищ за допомогою карт. Розвиток цього виду моделювання відповідає об'єктивним умовам сучасного рівня географії та картографії: системно-структурній орієнтації географічних досліджень, розвитку уявлень про геосистеми як просторові утворення, формуванню теоретичної географії, становленню математико-картографічного моделювання, виникненню па картографічній основі галузей географізованої математики, розвитку геоінформаційних систем, автоматизованих картографічних систем. Опрацювання всіх цих питань забезпечило адекватну інформаційну та технічну основу моделювання в географії взагалі та імітаційного картографічного моделювання зокрема.
Як новий вид (напрямок) геомоделювання він забезпечений теоретично, методично та технічно. Геоімітація дає змогу значно розширити діапазон завдань моделювання, розвиток нових принципів постановки цих завдань та їх вирішення (управлінських, поведінки об'єктів, конкурентних, прогнозно-сценарійних, режимних, взаємодії об'єктів, в тому складі пошуку екстремумів, оптимумів, альтернатив вирішення проблем взаємодії об'єктів) тощо. Цей вид моделювання дає змогу в географії розширити контрольовані експерименти, про які йшлося при розгляді можливостей експериментально-картографічного моделювання, отже він є продовженням моделювання на базі лабораторних, стаціонарних та полігонних експериментів. У зв'язку з цим відкриваються можливості створення нових технологій одержання та перевірки рішень (генерування даних псевдоспостережень, штучних критеріїв оцінки тощо). Можна йти від цього далі до опрацювання принципів планування та проведення географо-картографічних експериментів на базі сучасних наукових концепцій, застосування до вивчення геосистем "типових схем" (моделей процесу дослідження) наукового аналізу та пояснення фактів - причинного, процесуального, функціонального та системного.
Приклади цього нового виду моделювання, що входить до системи картографічного моделювання, ми наведено в окремому розділі, а тут, слідом за О.О. Лютим, зазначимо його особливості, серед яких головними є:
- характер об'єктів географічного вивчення, чиї просторово-структурні складові підлягають моделюванню (об'єкти, їх сукупності, системи, таксони; процеси - розвиток, функціонування, переміщення; відношення - взаємодія, ієрархія, залежності, відповідність);
- тополого-геометричні форми (вигляд) просторових структур та розмірність їх елементів у картографічному відображенні (множини дискретних елементів - точкових, лінійних, ареальних, векторних; сіті, траси, "дерева", цикли, осередки, границі, осі напрямків, фронтальні лінії тощо; поверхні та поля - дискретні, неперервні, скалярні, векторні);
- моделі форм географічного простору;
- масштаб відображення просторових структур, який визначає рівень просторового існування явищ, тополого-геометричні форми прояву структур та характер відображених геоієрархічних відношень;
- форми подання часу (земний планетарний час - основний, часткові або компонентні форми - соціальний, біологічний тощо та штучні - крок, такт, цикл тощо);
- характером картографічного зображення, яке утворене сполученням текстів двох варіантів (форм) мови карти (у Лютого, 1988, йдеться про ПЯК І та ПЯК II - російські абревіатури);
- цільова орієнтація експериментів (відтворенням, конструюванням, прогнозуванням, синтезуванням та генеруванням просторових структур), також вихідним матеріалом їх реалізації;
- набори та комплекси форм відображення складових імітаційної моделі - змінних величин, параметрів, обмежень, які можна задавати безпосередньо на карті або подати як елемент картографічного зображення.
Ці особливості досить фундаментально підкреслюють активну роль імітаційного картографічного моделювання в географічних дослідженнях.
Справжній стрибок до незліченних можливостей картографічного моделювання ми спостерігаємо тепер завдяки комп'ютерному "буму". Проблеми автоматизованого картографічного моделювання були поставлені лише два десятки років тому. У 1984 році відбулася VIII Всесоюзна конференція з питань тематичного картографування, яка була присвячена проблемам автоматизації в тематичній картографії та висвітлила, можна сказати, початковий рівень досліджень в цій сфері картографічної науки. В останні 3-4 роки зроблено величезний крок вперед в галузі автоматизованого картографічного моделювання завдяки широкому залученню ЕОМ-техніки в усі картографічні осередки в країнах СНД, в тому числі і в Україні. Разом з технікою в картографічне моделювання були залучені методи геоінформатики та комп'ютерної графіки, застосування яких разом з методологією математико-картографічного моделювання створило базу нового сучасного виду картографічного ЕОМ-моделювання. Розподіл функцій між людиною та комп'ютером, інтерактивні методи вирішення картографічних завдань на автоматизованих системах обумовили й таку назву даного виду моделювання, як діалогове картографічне моделювання (Лютий, 1988). Діалог людини з машиною ефективно відбувається за допомогою дісплеїв з використанням проблемно-орієнтованої алгоритмічної мови, проте є технічні ЕОМ-системи, які дають змогу вводити безпосередньо будь-яке, потрібне досліднику картографічне зображення і в діалоговому режимі проводити його перетворення, досягаючи найбільш досконалої форми картографічної моделі за допомогою машинної графіки. Машинна графіка - це створення, збереження та обробка моделей та їх зображень за допомогою ЕОМ. Інтерактивна машинна графіка являє собою її важливий розділ, коли оператор має змогу динамічно керувати змістом зображення, його формою, розмірами та кольорами па дисплеї за допомогою інтерактивних пристроїв (клавіатури тощо). Ці властивості машинної графіки найбільш зручні для побудови картографічних моделей на дисплеях, для виведення та закріплення картографічних зображень за допомогою різних пристроїв, що забезпечують друкування. Відеокартографічні зображення мають перед традиційними картами деякі переваги, що полягають, насамперед, у можливості побудови та функціонування динамічно мінливих картографічних моделей, як реальних (наприклад, рух лавин, льодовиків, повітряних мас тощо), так і абстрактних (наприклад, тенденції розвитку статистичних геополів - щільності населення, врожайності сільськогосподарських культур тощо). Таким чином, інтерактивне машинне картографування е могутнім методоммоделювання реальної дійсності, яке пов'язане з аналізом структури, вивченням взаємозв'язків та динаміки явищ у просторі та часі. Кінцевим продуктом цього виду картографічного моделювання можуть бути різноманітні записи картографічного зображення, або прийняття оперативних рішень тільки внаслідок аналізу явищ па відеокартах.
Loading...

 
 

Цікаве