WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок України - Реферат

Особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок України - Реферат

м. У багатоводні роки відмічається до 8-10 та більше паводків, середня тривалість яких на малих річках становить 5-10 діб. Обложні дощі восени зумовлюють значні підйоми рівнів, які інколи досягають 2-3 м.
Зимові рівні нестійкі, їх коливання зумовлюються частими відлигами, що супроводжуються дощами. У таких випадках бувають значні паводки з підйомами рівнів до 2-3,5 м.
В режимі рівнів річок Криму відмічаються два періоди: перший - з листопада-грудня до квітня-травня з досить частими паводками і другий - в інші місяці року. Найбільш високі паводки спостерігаються в зимово-весняний період. Вони зумовлені: взимку - відлигами, навесні - таненням снігу на головній гряді. Взагалі весняну повінь тут виділити дуже важко, тому що сніготанення супроводжується дощами. Крім того, значну частину талих вод поглинає карст, а часті зимові відлиги не сприяють формуванню значних снігозапасів у річкових басейнах.
Термічний і льодовий режим
Термічний і льодовий режим річок формується під дією трьох основних груп факторів: термічних, які обумовлюють тепловий баланс річки в різні пори року; морфометричних (зміна похилів, глибин та ширини русел), які впливають на зміни умов формування термічного і особливо льодового режимів річок або їх окремих ділянок; антропогенних, тобто різних видів господарського використання річок.
Головний фактор термічної групи - сонячна радіація - має зональний характер розподілу по території. Разом з тим водність річок і морфологічні особливості їх русел, підземні води і антропогенні фактори викликають значні локальні зміни у термічному та льодовому режимі, які нерідко домінують над зональними. Тому в розподілі характеристик термічного і льодового режимів річок по території України відмічається значна строкатість.
Термічний режим характеризується зміною температури води протягом року від дати стійкого переходу через 0,2°С навесні до дати стійкого переходу восени (початок льодових явищ). Середні багаторічні дати переходу температури води через 0,2°С навесні на ділянках рівнинних річок з природним термічним режимом і помірним ґрунтовим живленням становлять: на північному сході - кінець березня - початок квітня, в центрі республіки - середина березня, на півдні - перша декада березня. Найбільш ранні дати - відповідно середина другої декади березня, середина другої декади лютого, перша декада лютого. Найбільш пізні дати - середина другої декади квітня, кінець першої декади квітня, середина третьої декади березня.
Стійкий перехід температури води через 0,2°С восени щорічно відмічається лише на північному сході України, і відбувається це найчастіше з кінця листопада до середини першої декади грудня. На річках північного заходу такий перехід спостерігається в 80-85% загальної кількості років і настає наприкінці першої - на початку другої декади грудня. Це зумовлено не стільки кліматичними умовами, скільки напрямком течії річок (з півдня на північ) та значним підземним живленням.
На річках центральної частини республіки кількість років із стійким переходом температури води через 0,2°С восени зменшується до 70-80%, а на річках південного заходу (межиріччя Дунаю і Дністра, Дністра і Південного Бугу) - до 10%.
Найвищі значення температури води спостерігаються найчастіше в липні і становлять на північному сході 25-27°С, в центрі - 26-28°С, на півдні - 28-30°С.
На річках Карпат і Криму відмічена вертикальна зональність температури води.
Середні дати початку стійких льодових явищ на річках північного сходу - 10-15 листопада, центральної частини республіки - 16-25 листопада, півдня - 26 листопада - 5 грудня. Ранні терміни початку стійких льодових явищ випереджають середні на два-три тижні, а пізні - запізнюються на місяць і більше.
Льодостав на всіх річках (крім верхніх приток Десни, Сіверського Донця і Оскола) протягом зими часто порушується скресом під час відлиг. Стійким вважається льодостав тривалістю 20 і більше діб.
Навесні льодовий покрив руйнується під впливом тепла і механічної дії води. Крім того, на строки скресу впливає і товщина льодового покриву.
Середні строки скресу на річках північного сходу - в другій половині березня, на річках південного заходу - на початку березня. Повністю очищуються від льоду річки через 5-10 діб після скресання.
Твердий стік
Річки України переносять багато твердих часток-наносів, які утворюють твердий стік. Кількість і склад їх різні, що залежить від фізико-географічних особливостей території, де протікають річки, та інтенсивності процесів ерозії в їхніх басейнах. За оцінками спеціалістів, у русла малих річок держави щороку змивається в середньому 120 млн. т ґрунту.
Найголовнішими факторами формування твердого стоку є еродованість території, глибина врізу річкової долини, характер атмосферних опадів. Важливе значення має також природна або штучна зарегульованість річкового стоку. Сумісна дія цих факторів зумовлює те, що середня багаторічна мутність води різних річок коливається від одиниць до сотень і навіть тисяч грамів на 1 м3. Із збільшенням розмірів річок мутність води і модуль твердого стоку переважно зменшуються. Це обумовлено більшою пологістю схилів на великих водозборах, зменшенням транспортуючої здатності потоку та ін.
Традиційно річкові наноси поділяють на завислі і рухомі. Такий поділ є умовним, оскільки одні й ті ж наноси залежно від швидкості течії можуть переходити в завислу чи рухому форму. Разом з тим встановлено, що на рівнинних річках у завислому стані транспортується до 90% твердого стоку. На гірських річках це відношення може змінюватися майже на протилежне.
На рівнинних річках процес обміну частинками, що знаходяться у товщі потоку і лежать на дні, відбувається безперервно. Це зумовлює і безперервність процесу руслоформування. Рухомі наноси в рівнинних річках здебільшого пересуваються у вигляді пасм.
В гірських річках завислі наноси протягом більшої частини року з донними відкладами не обмінюються. Руслоформування відбувається тут періодично - тоді, коли витрати води і швидкість течії стають достатніми для розмиву наносів, що складають русло. Транспортування рухомих наносів в цих умовах проходить у безструктурній формі.
На півночі республіки (у лісових районах) при достатньому та надмірному зволоженні і малопересіченому рельєфі процеси ерозії розвинені слабо. Лучна, лучно-болотна і прибережна рослинність, розвинена в неокультурених долинах, перехоплює весь поверхневий змив, не допускаючи потрапляння теригенного матеріалу в річки. Води річок, що течуть у цій зоні, мало насичені наносами: їх середня річна концентрація (мутність води) не перевищує 20-50, а найбільша досягає 200-300 г/м3.
У Лісостепу, де багато суглинкових відкладів та надзвичайно висока розораність, водна ерозія охоплює великі площі. Це зумовлюють і кліматичні особливості зони: сильні відлиги взимку і інтенсивні літні зливові дощі. Тому мутність вод у річках збільшується - середня річна її величина варіює від 100-250 до 500 г/м3 у межахПодільської
Loading...

 
 

Цікаве