WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Гідромеліорація. Осушення. Зрошення - Реферат

Гідромеліорація. Осушення. Зрошення - Реферат

екології, доводиться констатувати таке. Широкомасштабні меліоративні роботи порушили сталу рівновагу в екологічній системі. Фактори, що сприяли інтенсивним самоочисним процесам, характерним раніше для Полісся, в наш час або ліквідовані, або їх значення нівельоване новими процесами, що посилили забруднення вод. Інтенсивна меліорація з глибоким дренажем, спрямленням річкових русел і тому подібним призвела до швидкого осушення заплавних лук, боліт і негативно вплинула на навколишні угіддя. Відбулося різке порушення природних шляхів розвитку заплави - її антропогенне руйнування. Тепер на заплавах створені великі поля монокультур; дренажування та оранка ліквідували в багатьох місцях високоцінні та перезволожені луки, повисихали численні заплавні водойми, різко понизився рівень ґрунтових вод. Зміни виявилися згубними як для екосистеми в цілому, так і для її складових, у тому числі й риб та всіх видів тварин водно-болотного мисливського комплексу. В подальшому меліоратори не лише на Поліссі, а й в інших районах України ні в якому разі не повинні порушувати екологічну рівновагу, зобов'язані проводити свої роботи з урахуванням її вимог. Для цього потрібно:
" здійснювати меліорацію мозаїчно, не допускаючи створення великих суцільних осушених площ. В тому випадку, коли чергуються осушені та збережені болотні масиви, цілком можливо буде підтримувати рівень ґрунтових вод на характерному для даного пункту горизонті і стабілізувати біоценози в цих місцях;
" заплави річок бажано не меліорувати, а використовувати під сінокоси та місця випасу худоби. В тих випадках,коли заплава осушується, необхідно зберігати вздовж русел річок незаймані лучно-болотні смуги;
" спрямлення і каналізація річок мають бути заборонені;
" уникати надмірної меліоративної діяльності, яка не знаходить на даний момент виходу в сільськогосподарське виробництво;
" обов'язково уздовж русел річок і по периферії боліт встановлювати водоохоронні зони, де оранку і меліорацію слід категорично заборонити;
" припинити оранку схилів річкових долин і боліт, щоб не допустити розвитку ерозії і виносу теригенного матеріалу в річку;
" зберігати заповідні території та ділянки річок з непорушеним природним режимом, керуючись комплексом фізико-географічних і гідробіологічних показників при їх виборі;
" в боротьбі з евтрофуванням водойм, що відбувається під впливом як меліоративних робіт, так і побутових забруднень, необхідно також вживати заходів і проти останніх: побудувати водоочисні споруди в містах і сільських населених пунктах, щоб запобігти надходженню господарсько-побутових стоків у річки;
" уникати зарегулювання малих річок водоймищами.
Зрошення
У 1930-1938 рр. у Криму були побудовані перші державні зрошувальні системи - Тайганська, Альмінська, Бельбецька і Качинська. Всього до 1940 р. в республіці зрошувалось 89,7 тис. га земель - у 5,1 рази більше, ніж у 1913 р., а в 1989 р. - вже 2523 тис. га. Хоча основним на Україні є розвиток меліорації на базі зрошувальних масивів, розміщених на півдні республіки, які використовують воду великих рік, певну роль у нарощуванні обсягів сільськогосподарського виробництва відіграє і розвиток малого зрошення. Близько 25% зрошуваних земель республіки використовують водні ресурси малих річок.
Найбільші площі зрошуваних земель розміщені в Херсонській (435 тис. га), Кримській (362), Дніпропетровській (248), Запорізькій (269), Одеській (234) і Миколаївській (189 тис. га) областях, де сумарна площа зрошення становить майже 70% загальної на Україні.
Зрошуване землеробство - один з основних водоспоживачів. Тут же спостерігаються і найбільші безповоротні втрати води. Водоспоживання на полив і додаткові витрати на випаровування характеризуються мінливістю за роками. Вони визначаються цілим комплексом фізико-географічних факторів, які обумовлюють, з одного боку, формування біологічного чи фізичного випаровування, а з другого - кількість опадів, які певною мірою компенсують наведені види водоспоживання.
Дослідження показали, що в середній за водністю рік зменшення за рахунок зрошення стоку в Лісостепу становить 5%, а в Степу - понад 20%. Із збільшенням посушливості року зростає безповоротне водоспоживання. Можливості використання водних ресурсів для зрошення вже практично вичерпані. Безповоротні втрати поверхневого стоку при існуючій зрошуваній площі в маловодні роки перевищують природний стік річок. Факторами, які супроводжуються впливом зрошувальних меліорацій на природні компоненти річкового басейну, є також: якість поливної води і її сумісність з ґрунтами; фільтраційні втрати у водоймах, каналах і при поливах; навантаження поливної техніки на ґрунти, якість дренажно-скидних вод у водоприймачі, підтоплення території.
Список використаної літератури:
1. Василевський Г.А. Водні багатства Карпат. - Ужгород: Карпати, 1973.
2. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000.
3. Водний Кодекс України. Постанова ВР № 214/95 - ВР від 06.06.95
4. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Відп. ред. О.М. Маринич. - К., 1989, 1990, 2000.
5. Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. - К.: Урожай, 1991.
6. Методика з упорядкування водоохоронних зон річок України / Міністерство екології та природних ресурсів України. - К.: УкрНДІВЕП, 1999.
7. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. - К., 2000.
8. Паламарчук М.М., Ревера О.З. Нове життя малих річок. - К.: Урожай, 1991.
9. Перехрест В.С., Чекушкина Т.А. Малим річкам - чистоту і повноводність. - К.: Урожай, 1984.
10. Поліщук В.В. Малі річки України та їх охорона. - К.: Т-во "Знання" УРСР, 1988. (Сер. 8 "Нове в науці, техніці, виробництві", № 14).
11. Природа Карпатського регіону України. - К.: ІНЕКО, 1999.
12. Річка Стугна: Сучасний стан. Перспективи на майбутнє. - К.: ІНЕКО, 1997.
13. Чубатий О.В. Гірські ліси - регулятори водного режиму. - Ужгород: Карпати, 1984.
14. Фильчагов Л.П., Полищук В.В. Возрождение малых рек. - К.: Урожай, 1989.
Loading...

 
 

Цікаве