WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Гідроенергетичне освоєння ресурсів малих річок - Реферат

Гідроенергетичне освоєння ресурсів малих річок - Реферат


Реферат на тему:
Гідроенергетичне освоєння ресурсів малих річок
На початку XX ст. широкого розвитку набуло гідроенергетичне будівництво на малих річках. Для використання місцевої енергії почали споруджувати млини і малі ГЕС. У 1912-1913 рр. на річках басейнів Дніпра та Дністра було відповідно 5044 і 1563 гідравлічні установки. У 1923 р. вже зареєстровано лише 3707 енергетичних установок загальною потужністю 43,9 тис. к.с.
У післявоєнний період електрифікація сільського господарства ґрунтувалася в основному на збільшенні потужностей і поліпшенні техніко-економічних показників малих ГЕС. На початку 1950-х років кількість малих ГЕС становила 956 із загальною потужністю 30 тис. кВт. Однак у зв'язку з розвитком централізованого електропостачання будівництво малих ГЕС було припинено. Вплив природних і тимчасових факторів в умовах безгосподарного ставлення до цих станцій призвів до деградації цілого напрямку в енергетиці. В даний час на території України збереглося 150 малих ГЕС.
Мала енергетика України у зв'язку з її незначною питомою вагою (до 0,2%) у загальному енергобалансі не може суттєво впливати на умови енергозабезпечення республіки. Однак експлуатація малих ГЕС дає можливість виробляти близько 250 млн. кВт·год, що еквівалентно щорічній економії до 75 тис. т органічного палива. На думку спеціалістів, крім джерела дешевої електроенергії для місцевих потреб, малі ГЕС можуть відіграти значну екологічну роль у збереженні та відродженні річок.
Стічні води
Хіба може ріка мати чисту воду, коли в окремих промислових районах (Донбас, Приазов'я, Придніпров'я) в неї скидаються промислові, сільськогосподарські та комунальні стоки, використані шахтно-рудничні високомінералізовані води в таких об'ємах, що у кілька разів перевищують річковий стік?
Основними забруднювачами водних джерел є Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержинського, який за рік скидає 190 млн. м3 забруднених стічних вод, металургійні комбінати "Криворіжсталь", "Запоріжсталь", Маріупольський ім. Ілліча та ін. Як наслідок погіршується якість води в Інгульці, Кальчику, Кальміусі. Нижче скидів стічних вод Авдіївського коксохімзаводу, Єнакіївського металургійного та коксохімічного заводів в річках Кривий Торець і Булавин перевищено допустимі норми основних забруднюючих речовин у десятки разів.
Значними забруднювачами малих річок є також підприємства місцевої промисловості, які в основному не мають очисних споруд. Так, малі річки Полісся та Середнього Придніпров'я періодично забруднюються стоками цукрових заводів і переробних підприємств харчової промисловості. Наприклад, у 1988 р. цукрові заводи лише Вінницької області скинули у водні об'єкти 640 тис. м3 стоків без будь-якої очистки. До таких забруднень у річках Донбасу додаються шахтні води, а в Дніпропетровській і Запорізькій областях - стоки металургійних комбінатів та інших промислових виробництв.
Інтенсивне будівництво тваринницьких комплексів і птахоферм супроводжується нагромадженням значної кількості стічних вод, знезараження та утилізація яких ускладнюються наявністю великих концентрацій органічних і біогенних речовин. Особливо агресивні стічні води свинарських комплексів. Слід зазначити, що питання утилізації, нейтралізації цих стоків ще не вирішене. З басейнів-накопичувачів забруднені стоки потрапляють до ґрунтових вод, які потім дренуються малими річками.
Велика кількість біогенних речовин (азот, фосфор та ін.) надходить у малі річки із сільськогосподарських угідь. Так, у річки Полісся в середньому за рік з площ під просапними культурами змивається 27 кг/га, з площ під зерновими - 19, з пасовищ - 7,7 кг/га азоту.
Загальний змив азотних речовин з 1 га угідь за рік становить 15,7 кг.
Крім повсюдного забруднення річок поверхневими, побутовими і сільськогосподарськими стоками, існують і локальні забруднення, які призводять до збільшення в річкових водах органічних сполук і різкого погіршення кисневого режиму. На Поліссі і в Середньому Придніпров'ї їх причиною є відходи цукрових заводів і підприємств харчової промисловості. Сильно забруднені річки Донбасу. До органічних забруднень додаються й мінеральні, ще шкідливіші для водних тварин і рослин.
Річки степової України, що протікають по сільськогосподарських районах, незважаючи на їх сильне замулення, в цілому зберігають питну воду для худоби, а після термічної обробки (кип'ятіння) і для людини. Винятком є тільки деякі ділянки, де гідробіологічні та гідрохімічні показники свідчать про надзвичайно сильне забруднення. Наприклад, Салгір нижче Сімферополя, Інгул нижче Кіровограда, Інгулець нижче Кривого Рога та ряд інших. У ряді причорноморських і особливо приазовських річок, де сільськогосподарські забруднення не перевищують певної норми (наприклад, сумарна кількість сполук азоту - не більше 5-8 мг/л, фосфору - 0,03-0,7 мг/л тощо), спостерігається навіть досить різке піднесення біопродуктивності річок. Але при гіперакумуляції якість вод погіршується, біопродуктивність падає.
Джерела забруднень Дністра і Прута розташовані на верхніх ділянках і в басейнах їхніх приток. Найбільше порушують санітарний режим цих річок Дрогобицький нафтопереробний вузол з нафтопромислами Борислава й нафтопереробними заводами Дрогобича; каналізація стоків з Чернівців та Івано-Франківська, Роздольський сірчаний комбінат, нафтова й хімічна промисловість Долинського та Калуського районів Івано-Франківської області, цукрові, спиртові та маслозаводи, що діють у лісостепових і степових ділянках басейнів цих річок. Хімічний аналіз води Дністра на виході з Івано-Франківської області показує, що вміст фенолів у воді іноді перевищує допустиму норму в 10 разів, а нафти - в 50 разів.
Притоки Дністра і Прута - Стрий, Верещиця, Орелець, Чугур, Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, Тернава, Ушиця, Мурафа - забруднюються місцевими стічними водами харчової промисловості, які суттєво порушують їх природний гідробіологічний режим.
Річки Карпат і гірського Криму в наш час більш-менш чисті і в цілому належать до так званої олігосапробної зони, тобто зони чистих вод.
Регулювання стоку
Це поняття відображає перерозподіл стоку в часі за допомогою водоймищ і ставків та
Loading...

 
 

Цікаве