WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Мінерали, розвиток геоморфологічної науки, вітровали - Контрольна робота

Мінерали, розвиток геоморфологічної науки, вітровали - Контрольна робота

університету І.Щукін, котрому належить унікальна праця "Загальна геоморфологія", три томи якої побачили світ протягом 1960-74 рр. У повоєнні роки всесвітнє визнання одержали геоморфологічні концепції, сформульовані К.Марковим (вчення про геоморфологічні рівні), І.Герасимовим та Ю.Мещеряковим (вчення про "геоморфологічний етап" у розвитку Землі; вчення про геотектури і морфоструктури) та інші.
На сучасному етапі, поряд з дальшим розвитком теоретичної геоморфології, особливо таких напрямків, як структурна геоморфологія, геоморфологія флювіальних процесів, палеогеоморфологія, морська геоморфологія тощо, все більшого значення набувають прикладні напрямки геоморфологічної науки (серед них - інженерна геоморфологія), де рельєф і рельєфотворчі процеси розглядаються з позицій народногосподарських потреб.
2.2. Геоморфологічна наука в Україні.
Розрізнені відомості про рельєф України та окремих її частин ми знаходимо у працях досить значної групи зарубіжних геологів і географів кінця XVIII - початку XIX ст. Проте безсистемність, а часом і фантастичність цієї інформації створювала спотворену уяву про характер поверхніУкраїни (стверджувалося, наприклад, існування єдиного Урало-Карпатського пасма).
Перші узагальнюючі роботи з геоморфології України виконав І.Леваківський (1863,1889 рр.), який, досліджуючи головним чином Лівобережну Україну (Слобожанщину) та Український щит, виділив роль водного фактору у формуванні рельєфу, зробив першу спробу геоморфологічного районування території і задовго до появи гіпсометричної карти А.Тілло (1890 р.) спростував твердження про існування згаданого Урало-Карпатського пасма.
Одночасно з Леваківським дослідженням рельєфу східної частини України почав займатися М.Борисяк (1864 р.), а наприкінці минулого століття з'явилися роботи А.Гурова (середня Наддніпрянщина), В.Докучаєва (Полтавщина) та інших авторів.
Взагалі останнє десятиріччя XIX ст. характеризується розвитком геолого-геоморфологічних досліджень по всій території України. Особливих успіхів у цій справі досягла Київська університетська школа, яку очолив К.Феофілактов. Серед її представників відзначимо П.Армашевського (Київське Придніпров'я, Волинь, Поділля) та майбутнього академіка АН України П.Тутковського, видатного дослідника Полісся і автора відомої еолової гіпотези про походження лесових відкладів України. З інших геоморфологічних досліджень, виконаних на межі сторіч, слід згадати роботи одесита В.Ласкарьова (Волино-Поділля) та російського вченого М.Соколова (узбережжя Чорного і Азовського морів).
За твердженням фахівців, успіхи у вивченні рельєфу України на початку XX ст. значно перевершили досягнення зарубіжних дослідників, особливо о огляду на генетичний підхід до аналізу рельєфу, традиційно притаманний працям українських геоморфологів.
Перша половина XX ст. висунула велику плеяду видатних дослідників рельєфу України, серед яких насамперед слід згадати Б.Лічкова (Полісся, долина Дніпра), Д.Соболева (структурно-геоморфологічне районування України, ерозійно-долинний рельєф), В.Крокоса (вчення про "поховані" ґрунти), авторів узагальнюючих робіт В.Чирвинського та В.Резніченка та ін.
Особливе місце у геоморфологічному вивченні України цього періоду займають праці професора Харківського університету М.Дмитрієва. Він уточнив межу давнього зледеніння, багато уваги приділив вивченню генезису лесів, річкових терас середнього Придніпров'я, склав узагальнюючу працю "Рельєф УРСР" (1936 р.).
У повоєнні роки розширюються і поглиблюються геоморфологічні дослідження на терені України.
Західні області України вивчаються переважно геоморфологами Львівського і Чернівецького університетів, серед яких насамперед слід згадати професорів П.Цися та К.Геренчука.
Полісся і Придніпров'я стали головними об'єктами досліджень київських геоморфологів (В.Бондарчук, І.Соколовський, П.Заморій, О.Маринич, М.Векліч, І.Рослий та ін.).
У межах колишньої Слобожанщини зосереджуються головні зусилля харків'ян (Д.Назаренко, П.Ковальов, С.Проходський), у Причорномор'ї - одеситів тощо.
Наведений регіональний розподіл "сфер впливу " між представниками різних геоморфологічних шкіл досить умовний, про що свідчать численні узагальнюючі роботи, присвячені рельєфу України в цілому та окремих її регіонів (В.Бондарчук, П.Заморій, О.Маринич, Ї.Соколовський, П.Цись та ін.)
Останнім часом теоретичні, і особливо прикладні проблеми вивчення рельєфу успішно розвивають представники нової генерації українських геоморфологів, серед яких - кияни В.Палієнко (структурна геоморфологія), Е.Палієнко (інженерна геоморфологія), Ю.Кошик (Український щит), І.Мельничук (палеогеоморфологія), харків'яни І.Черваньов (структурна і математична геоморфологія), В.Некос (аерокосмічні методи досліджень), одесит Г.Швебс (ерозієзнавство), львів'яни Я.Кравчук та І.Ковальчук (сучасні геоморфологічні процеси) та багато інших.
Значний обсяг прикладних геолого-геоморфологічних досліджень виконується в наш час І поза межами класичних центрів української геоморфології - у Чернівцях, Дніпропетровську, Сімферополі, Вінниці, Мелітополі, Луганську.
Ведуться геоморфологічні дослідження і на Рівненщині - І.Залеський (четвертинні відклади), Є.Несенов (сучасні процеси, морфометрія), І.Коротун (меліоративна геоморфологія), М.Будз (дистанційні методи) та ін.
Характерною ознакою новітнього етапу розвитку геоморфології є створення спеціальних геоморфологічних підрозділів та груп фахівців по вивченню рельєфу при численних проектних і вишукувальних організаціях, що значною мірою сприяло нагромадженню надзвичайно цінної кількісної і якісної інформації про будову поверхні у фондах, цих організацій.
3. Вітровали.
Вітровал - вивертання вітром дерев з корінням. Особливо піддані вітровалу дерева, які уражені кореневою гниллю і знаходяться на території після рубки сусідніх. Це природне явище, яке з'являється у гірській місцевості і залежить від складного комплексу чинників: геоморфологічних, кліматичних, геоботанічних, ґрунтових та сейсмічних.
При діагностиці вітровалів враховують їх періодичність.
"Нормальний" стан - вітровали в лісах відсутні.
Задовільний стан - коли вітровали повторюються дуже рідко (рідше одного разу в 15 років).
?
Список використаної літератури:
1. Прикладна геоморфологія. І.М. Коротун, Рівне, 1996 р., 132 ст.
2. Основы геологии. Н.В. Короновский, А.Ф. Якушова.
Loading...

 
 

Цікаве