WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Мінерали, розвиток геоморфологічної науки, вітровали - Контрольна робота

Мінерали, розвиток геоморфологічної науки, вітровали - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Мінерали, розвиток геоморфологічної науки, вітровали
?
З М І С Т
1. М і н е р а л и . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
1.1. Утворення мінералів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
1.2. Основні фізичні властивості мінералів . . . . . . . . . . 4
2. Розвиток геоморфологічної науки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.1. Основні етапи становлення світової
геоморфологічної науки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.2. Геоморфологічна наука в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . 9
3. Вітровали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
4. Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
1. М і н е р а л и
Мінерали (від лат. - "руда") - це хімічні сполуки, що утворюються внаслідок складних фізико-хімічних процесів, які протікали і протікають у надрах Землі або на її поверхні.
Мінерали у природі зустрічаються у різному фізичному стані. Є мінерали газоподібні (метан, гелій тощо), рідкі (вода, ртуть та ін.), проте переважна їх більшість являє собою тверді тіла, в зв'язку з чим ми і зосередимо увагу саме на цій групі, тим більше, що саме тверді мінерали складають структурну (геологічну) основу рельєфу.
Сучасна мінералогія визначає понад 2000 мінералів, а з урахуванням різновидів їх нараховується понад 4000. проте лише незначна група мінералів (близь-ко 50) відрізняється значним поширенням у природі і стано-вить основну масу гірських порід (такі мінерали називають породотвірними).
Переважна більшість мінералів являє собою кристалічні утворення, (рис. 1) тобто, елементи, що їх складають (точніше - їх атоми, йони) розташовуються у просторі за певним порядком, утворюючи багатогранні геометричні фігури - куби, призми, ромбоедри тощо. Крім кристалічних, у природі досить часто зустрічаються мінерали аморфні (характеризуються безсистемним, хаотичним розташуванням елементів у просторі та непостійністю складу - наприклад, халцедон), а також колоїдні, які складаються з найдрібніших дисперсних часточок (діаметром від 10-4 до 10-6 мм) і завдяки значній поверхневій енергії можуть адсорбувати молекули води та інших хімічних сполук (опал, лімоніт).
1.1. Утворення мінералів.
Переважна більшість мінералів формується у надрах Землі, тобто має ендогенне походження. Разом з тим, у природі досить часто зустрічаються і мінерали, що утворюються на поверхні планети (екзогенне або гіпергенне походження). В залежності від провідних процесів, у ході яких відбувається мінералоутворення, можна виділити кілька типів утворення (генезису) мінералів: магматичний, пов'язаний з виникненням мінералів під час застигання складного високотемпературного розплаву - магми (на перших етапах її охолодження утворюються, наприклад, олівіни, піроксени, а наостанку кристалізуються ортоклаз, кварц тощо); пегматитовий тип мінералоутворення теж протікає при охолодженні магми, збагаченої лугами, оксидами, насиченою парою та газами (так утворюються руди різних кольорових металів, деякі дорогоцінні камені, біла слюда та ін.); пневматолітовий і гідротермальний типи утворення мінералів пов'язані з охолодженням різноманітних газів, що супроводжують вторгнення магми у земну кору (так кристалізуються руди вольфраму, молібдену), а при температурах нижче 500?С пневматоліз супроводжується і гідротермальними процесами, пов'язаними з охолодженням перегрітої водяної пари (так утворюються численні кольорові, благородні та рідкісні метали - золото, галеніт, кіновар, пірит та ін.); метаморфічний тип мінералоутворення пов'язаний з формуванням нових мінералів при дії високих температур та тиску на вже існуючі мінерали та гірські породи (магнетит, тальк, гранат тощо). Гіпергенні мінерали утворюються на поверхні Землі головним чином завдяки найрізноманітнішим хімічним реакціям, що протікають за участю компонентів зовнішнього середовища (волога і гази атмосфери, поверхневі і підземні води тощо). Таким способом часто утворюються сірка, пірит, гіпс та ін.
1.2. Основні фізичні властивості мінералів.
Орієнтуватися у багатотисячній масі мінералів та їх видозмін не просто навіть для фахівця. Саме для полегшення процесу розпізнавання (діагностики мінералів) розглядають їх фізичні властивості.
Форма мінералу залежить від умов його утворення. Вже згадувалося, що більшість мінералів у процесі формування набуває форми різноманітних кристалів (їх вивченням займається спеціальна галузь мінералогічної науки - кристалографія). Проте в окремих випадках мінерали кристалізуються у своєрідні форми, що значно спрощує процес їх діагностики (друза, конкреція, секреція, натічні: сталактит, сталагміт).
Серед обумовлених мінеральних накопичень найбільш часто зустрічають друзи, які представляють собою накопичення кристалів, які приросли до стінок печер або тріщин. Секреції - результат поступового заповнення органічних пустот мінеральною речовиною, що відкладається на її стінках. Вони мають звичайну концентричну будову, що відображає стадійність формування. Дрібні секреції називаються мигдалинами, великі - жеодами. Конкреції - більш менш округлі утворення, які виникли шляхом осідання мінеральної речовини навкруг якого-небудь центру кристалізації. З цим часто пов'язані концентричні або радіально-променеві будови конкрецій. Дрібні округлі утворення зазвичай концентричної будови називаються оолітами. Їх виникнення пов'язане з випаданням мінеральної речовини в рухливому водяному середовищі. Натічні утворення, що ускладнюють вершини печер, виникають при кристалізації мінеральної речовини з підземних вод, що просочуються. Натіки, що звисають з склепіння печер, називаються сталактитами, а ті, що ростуть догори з дна печер - сталагмітами. На поверхні тріщин можуть розвиватися плоскі мінеральні плівки, які мають різну будову.
Колір мінералу міг би розглядатися як одна з основних діагностичних ознак. Проте лише невелика частина мінералів має більш-менш стабільне забарвлення, наприклад, кіновар (криваво-червоне), магнетит (чорне), сірка (жовто-зеленувате) та деякі інші. Більшості мінералів властива зміна кольору в залежності від випадкових домішок тих чи інших хімічних елементів, що часто ускладнює процес візуального розпізнавання мінералу (флюорит, кварц та ін.).
Колір

 
 

Цікаве

Загрузка...