WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Повітря та атмосфера - Реферат

Повітря та атмосфера - Реферат

над поширенням радіохвиль саме є засобом для такого дослідження.
У іоносфері спостерігаються полярні сяйва і близьке до них по природі світіння нічного неба - постійна люмінесценція атмосферного повітря, а також різкі коливання магнітного поля - іоносферна магнітна буря. Колір полярного сяйва залежить від того, який газ піддається бомбардуванню корпускулярними частками. Так, наприклад, азот дає яскраво-червоний, синій і фіолетовий кольори, а кисень - зелений і рожевий.
Іонізація в іоносфері зобов'язана своїм існуванням дії ультрафіолетової радіації Сонця. Її поглинання молекулами атмосферних газів приводить до виникнення заряджених атомів і вільних електронів, про що говорилося раніше. Коливання магнітного поля в іоносфері і полярні сяйва залежать від коливань сонячної активності. З змінами сонячної активності пов'язані зміни в потоці корпускулярної радіації, що йде від Сонця в земну атмосферу.
Температура в іоносфері зростає з висотою до дуже великих значень. На висотах біля 800 км вона досягає 1000°С. Говорячи про високі температури іоносфери, мають на увазі те, що частки атмосферних газів рухаються там із дуже великими швидкостями. Однак щільність повітря в іоносфері так мала, що тіло, що знаходиться в іоносфері, наприклад, штучний супутник, не буде нагріватися шляхом теплообміну з повітрям. Температурний режим супутника буде залежати від безпосереднього поглинання ним сонячної радіації і від віддачі його власного випромінювання в навколишній простір. 3. Атмосферні шари вище 800-1000 км виділяються під назвою екзосфери (зовнішньої атмосфери). Швидкості руху часток газів, особливо легких, тут дуже великі, а внаслідок надзвичайної розрідженості повітря на цих висотах частки можуть облітати Землю по еліптичних орбітах, не зштовхуючись між собою.
Окремі частки можуть при цьому мати швидкості, достатні для того, щоб перебороти силу тяжіння. Для незаряджених часток критичною швидкістю буде 11 200 м/с. Такі особливо швидкі частки можуть, рухаючись по гіперболічних траєкторіях, вилітати з атмосфери у світовий простір, зникати, розсіюватися, диссипувати. Тому екзосферу називають ще сферою розсіювання. Розсіюванню піддаються переважно атоми водню, що є пануючим газом у найбільш високих шарах екзосфери. 4. Недавно передбачалося, що екзосфера, і з нею взагалі земна атмосфера, кінчається на висотах порядку 2000-3000 км. Але зі спостережень за допомогою ракет і супутників створилося уявлення, що водень, що зникає з екзосфери, утворює навколо Землі так звану земну корону, що простирається більш ніж до 20 000 км. Звичайно, щільність газу в земній короні мізерно мала. На кожний кубічний сантиметр тут доводиться в середньому усього біля тисячі часток. Але в міжпланетному просторі концентрація часток (переважно протонів і електронів) принаймні в десять разів менше.
5. За допомогою супутників і геофізичних ракет встановлено існування у верхній частині атмосфери й у навколоземному космічному просторі радіаційного пояса Землі, що починається на висоті декількох сотень кілометрів і простягається ще на десятки тисяч кілометрів від земної поверхні. Цей пояс складається з електрично заряджених часток - протонів і електронів, захоплених магнітним полем Землі і які рухаються з дуже великими швидкостями. Їхня енергія - порядку сотень тисяч електрон-вольт. Радіаційний пояс постійно втрачає частки в земній атмосфері і поповнюється потоками сонячної корпускулярної радіації.
27. Повітряні маси і фронти
1. У процесі загальної циркуляції атмосфери повітря тропосфери розчленовується на окремі повітряні маси, що більш-менш довгостроково зберігають свою індивідуальність, переміщуючись з одних областей Землі в інші. У горизонтальному напрямку повітряні маси вимірюються тисячами кілометрів.
Повітряні маси по своїх температурах і по інших властивостях носять на собі відбиток тієї області Землі, де повітряна маса сформувалася. Переважання в даному районі і той або інший сезон визначених повітряних мас створює характерний кліматичний режим цього району.
Основними типами повітряних мас є чотири типи з різним зональним положенням центрів. Це маси арктичного (у південній півкулі - антарктичного), помірного (полярного), тропічного й екваторіального повітря. Для кожного з цих типів характерний свій інтервал значень температури в земної поверхні і на висотах, свої значення вологості, дальності видимості й ін. Звичайно, властивості повітряних мас, насамперед температура, безупинно змінюються при їхньому переміщенні з одних районів в інші. Відбувається трансформація повітряних мас.
2. Повітряні маси, що переміщаються з більш холодної земної поверхні на більш теплу (звичайно з високих широт у низькі), називають холодними масами. На своєму шляху холодна повітряна маса викликає похолодання в тих районах, у які вона приходить. Але на шляху вона сама прогрівається, притім переважно знизу, від земної поверхні. Тому в ній виникають великі вертикальні градіенти температури, розвивається конвекція з утворенням купчастих і купчасто-дощових хмар і випаданням зливових опадів.
Повітряні маси, що переміщаються на більш холодну поверхню (у більш високі широти), називаються теплими масами. Вони приносять потеплення, але самі прохолоджуються знизу, від чого в їхніх нижніх шарах створюються малі вертикальні градіенти температури. Конвекція в них не розвивається, переважають шаруваті хмари і тумани. Розрізняються ще місцеві повітряні маси, що довгостроково знаходяться в однім районі. Властивості місцевих мас визначаються нагріванням або охолодженням знизу в залежності від сезону.
Суміжні повітряні маси розділені між собою порівняно вузькими перехідними зонами, сильно нахиленими до земної поверхні. Ці зони звуться фронтами. Довжина таких зон - тисячі кілометрів, ширина - лише десятки кілометрів. Нагору фронти простежуються на декілька кілометрів, нерідко до самої стратосфери.
Фронти міжповітряними масами зазначених вище основних географічних типів називають головними фронтами, на відміну від менше значних вторинних фронтів між масами того самого географічного типу. Головні фронти між арктичним і помірним повітрям звуться арктичними фронтами, між помірним і тропічним повітрям - полярними фронтами, між тропічним і екваторіальним повітрям - тропічними фронтами.
З фронтами зв'язані особливі явища погоди. Висхідні рухи повітря в зонах фронтів приводять до утворення великих хмарних систем, із яких випадають опади на великих площах. Величезні атмосферні хвилі, що виникають у повітряних масах по обидві сторони від фронту, приводять до утворення атмосферних збурень вихрового характеру - циклонів і антициклонів, що визначають режим вітру й інші особливості погоди. Особливо важливі в цьому відношенні полярні фронти. Про все це буде докладніше говоритися в наступному.
Фронти постійно виникають і зникають (розмиваються) унаслідок визначених особливостей атмосферної циркуляції. Разом із ними формуються, змінюють властивості і, нарешті, втрачають свою індивідуальність повітряні маси.
Loading...

 
 

Цікаве