WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Розвиток гідрохіміхімічних і гідроекологічних досліджень в Україні - Реферат

Розвиток гідрохіміхімічних і гідроекологічних досліджень в Україні - Реферат

(О.І.Денисова, 1979), поглиблення досліджень мікроелементів (О.П.Нахшина, 1983), форм міграції металів у прісних водах (П.М.Линник, Б.Й.Набиванець, 1986).
Встановлено, що поряд з факторами, які визначають природний гідрохімічний режим річки (головним чином вплив приток Верхнього Дніпра і природного гідрологічного режиму річки), з`явилися нові фактори, які значною мірою визначають гідрохімічний режим водосховищ і нижче розташованих ділянок річки. До них належать як змінений гідрологічний режим, так і різноманітні фізичні, біологічні процеси, що відбуваються у водосховищах.
Значний вплив на гідрохімічний режим водосховищ має їх каскадне розташування. Верхнє водосховище (Київське), в якому формування гідрохімічного режимувідбувається під впливом річок, що його живлять, відрізняється від середніх і особливо від того, що замикає каскад, водосховища (Каховського), оскільки в останніх головну роль відіграють внутрішньоводоймові процеси і вплив верхніх водосховищ.
Проводяться дослідження якості води гирлової ділянки Дунаю у зв`язку з проектуванням каналу Дунай - Дніпро. Ці роботи були узагальнені в монографії з гідроекології пониззя Дунаю (Т.А.Харченко, В.М.Тимченко, А.А.Ковальчук та ін., 1993).
Зарегулювання головних водних артерій України і значний відбір води на зрошення і водопостачання викликає потребу в дослідженні гирлових ділянок річок (Дніпра і Південного Бугу), лиманів (Дніпровського, Бузького, Дністровського), прогнозуванні гідрохімічного режиму Дніпровсько-Бузького лиману (Л.О.Журавльова, 1988) за різними варіантами скорочення стоку Дніпра, в тому числі і при спорудженні загороджувальної греблі в районі м.Очакова.
Характерною рисою гідрохімічних та гідроекологічних досліджень в третьому періоді є їх поєднання з вивченням чинників і наслідків радіоактивного забруднення природних вод, зумовлене Чорнобильською катастрофою у квітні 1986 р. Вона знаменувала початок якісно нового типу досліджень, які можна кваліфікувати як "постчорнобильські радіогідроекологічні".
Такі дослідження мають на меті постійне вивчення ролі радіаційного фактора у динаміці гідроекосистем та ступеня небезпеки для здоров'я населення використання водних ресурсів радіоактивно забруднених територій. Серед істотної за обсягом кількості наукових праць вітчизняних дослідників помітно за зведеними результатами вирізняються декілька колективних монографій. У першу чергу це дві праці 1992 р. колективу авторів Інституту гідробіології НАН України за редакцією академіка Д.М.Гродзинського, де розглядаються гідроекологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС та питання постчорнобильського радіоактивного і хімічного забруднення Дніпра та його водосховищ (автори академік В.Д.Романенко, М.Ю.Євтушенко, М.І.Кузьменко, Л.Я.Сіренко, В.М.Тімченко, В.І.Щербак та інші дослідники).
По-друге, до постчорнобильських наукових узагальнень відносяться два томи колективної роботи фахівців різних установ з радіогеоекології водних об'єктів зони впливу Чорнобильської аварії. Перший з них 1997 р. (автори академік В.М.Шестопалов, академік Г.Г.Полікарпов, О.В.Войцехович, О.І.Насвіт, Г.В.Лаптєв, Ю.Ф.Руденко, В.М.Самойленко, С.П.Джепо, В.Г.Кленус та інші дослідники) присвячений моніторингу радіоактивного забруднення природних вод України. Другий том цього видання, що вийшов у 1998 р., стосується прогнозування радіоактивного забруднення вод, оцінки ризиків водокористування та ефективності водоохоронних контрзаходів для водних екосистем зони впливу Чорнобильської аварії (автори М.Й.Желєзняк, О.В.Войцехович, Г.П.Перепелятников, І.Н.Рябов, В.Б.Берковський, І.П.Лось, Д.А.Бугай, А.С.Скальський та інші).
Крім того, для щойно зазначеного напряму можна вирізнити розробки: з радіоекології річок (праця О.І.Мережка та ін., 1991); з оцінювання дозових навантажень на населення, у т.ч. за рахунок водних шляхів дозоутворення (роботи фахівців НЦРМ АМН України на чолі з І.А.Ліхтарьовим, 1987-1999 рр., та академіка Б.С.Прістера з колегами, 1992, 1996 рр.); з питань поведінки радіонуклідів у навколишньому середовищі, включаючи водне (дослідження академіка Е.В.Соботовича, 1990); з радіобіологічних проблем водойм (праця М.І.Кузьменка, 1998) та досить багато інших досліджень, враховуючи і чотири монографічні видання екологічного центру "НІЦ ВЕМОВ" (1998-2000 р.р.), присвячені моделюванню радіогідроекологічного стану водойм та міри радіаційної безпеки місцевого водо- і ресурсокористування у річкових басейнах Полісся і півночі Лісостепу.
Важливим кроком із забезпечення нормативною базою оцінки стану водних об`єктів стала розробка творчим колективом співробітників Інституту гідробіології НАН України, Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем і Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем "Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями", впровадженої у 1998 р. як міжвідомчий керівний нормативний документ. Авторами методики є В.Д.Романенко, В.М.Жукинський, О.П.Оксіюк, А.В.Яцик, А.П.Чернявська, О.Г.Васенко, Г.А.Верниченко, В.І.Лаврик, Й.В.Гриб. В основу цієї сучасної і універсальної методики, створеної відповідно до положень Водного кодексу України, покладена система екологічних класифікацій якості поверхневих вод, яка складається з трьох груп показників: сольового складу, трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) та речовин токсичної і радіаційної дії.
В 90-і роки активні гідрохімічні дослідження розпочав відділ гідрохімії Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту під керівництвом В.І.Осадчого. Це дослідження і прогноз якості води водойм-охолоджувачів АЕС, розробка ГІС по моніторингу якості води в басейні Дніпра, узагальнюючі роботи по гідрохімії річок України.
Для третього періоду характерним є розвиток і спільних наукових основ та прикладних застосувань гідрології, гідрохімії та гідроекології, що насамперед було реалізоване в обгрунтування таких наукових напрямів в межах зазначених дисциплін, як токсикологічна гідроекологія (Л.П.Брагінський, 1995), екологічна гідрологія (В.М.Тімченко, 1993) та стохастична екогідрологія (В.М.Самойленко, 1996, 1998, 2000). Розвивалася також тематика, присвячена математичному (імітаційному) моделюванню навантажень на водні екосистеми
Loading...

 
 

Цікаве