WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Екологічні аспекти руслоформування малих річок (аналіз проблеми) - Реферат

Екологічні аспекти руслоформування малих річок (аналіз проблеми) - Реферат


Реферат на тему:
Екологічні аспекти руслоформування малих річок (аналіз проблеми)
На сучасному етапі життєдіяльності людство зіштовхнулося із проблемою раціонального використання природних ресурсів взагалі і водних, зокрема. За останні 40-50 років річки і їх русла відчувають зростаюче навантаження від господарської діяльності людини. Так, за даними Європейського Агенства навколишнього середовища [1], в деяких країнах Західної Європи, а саме в Бельгії, Англії, Данії, Уельсі, тільки 20% річок не зазнали антропогенного втручання. В результаті значно змінюються процеси руслоформування, морфологія і динаміка русел. В свою чергу, це впливає на характеристики водного потоку і якості води, стан заплав та берегових схилів, причому, як зазначають Беркович К.М. та Іванова О.Ю.[2], антропогенна складова іноді на порядок перевищує природні зміни.
Сучасний екологічний стан річок багато в чому визначається ступенем зміни русел господарською діяльності як на самій річці, так і на її водозборі. Основною формою змін русел малих річок є їх замулення, яке пов`язане з різким збільшенням надходження твердого матеріалу - продуктів змиву грунтів з площі водозбору, а також механічне забруднення русел будівельним, виробничим та побутовим сміттям. На середніх та великих річках більш типовими є інші види антропогенного втручання: зміна русел при будівництві набережних, дамб обвалування, проведення заходів по регулюванню русел для покращення умов судноплавства (днопоглиблення, шлюзування, каналізація) [3]. Чим більші подібні антропогенні зміни русел річок, тим більшою стає пов`язана із нею екологічна напруженість. Водність річки, її похили і конкретні природні умови визначають опір русел техногенному впливу. Чим більша річка, тим більша транспортуюча здатність потоку, тим більше її протистояння штучним перетворенням і менший час релаксації. З іншого боку, широкозаплавні річки з піщаним алювієм більше підлеглі трансформаціям, бо зміна умов протікання потоку і стоку наносів практично відразу ж відбивається в морфології та динаміці русел. З припиннням техногенної дії досить швидко відбувається повернення русла до початкового стану, якщо тільки зміни, що відбулися, не стали незворотними (при повному замуленні та заростанні русел, їх закріпленні системою інженерних споруд і т.д.). При цьому русла з малою стійкістю і, відповідно, з високою інтенсивністю руслових деформацій, відрізняються здатністю саморегулювання гідравлічних опорів, а отже, похилу і транспортуючої здатності при зміні зовнішніх умов [4].
Чим більша стійкість русла, менша інтенсивність деформацій і стік руслоформуючих наносів, тим повільніше відбувається відновлення його первинного стану. З іншого боку, на таких річках форми русла більш стійкі та "консервативні", повільніше змінюються при техногенному навантаженні.
Отже, серед різноманітних та складних проблем в області водних ресурсів взагалі та руслових процесів зокрема, одне із головних місць займає проблема малих річок, яка охоплює широкий спектр питань і обумовлена дією різноманітних антропогенних факторів на русла та водозбори малих річок. У результаті реалізації не повністю обгрунтованих сільськогосподарських та меліоративних заходів на водозборах та в заплавах річок, масового їх спрямлення та обвалування, неупорядкованих водовідборів та зведення лісів відбулися часто незворотні зміни гідрологічного та руслового режиму - водність річок зменшилася, замулюються русла, значно трансформувався характер протікання руслових деформацій. Разом із цим малі річки підлягають інтенсивному забрудненню (поверхневий стік із агроландшафтів, скиди недостатньо або і зовсім неочищених стічних вод, забрудненість донних відкладів). Все це в комплексі створює умови, при яких відбувається деградація екосистем.
В часовому розрізі проблема екологічного стану малих річок постала ще на початку 80-их рр. Саме в цей час починаються активні дослідження малих водотоків в провідних вузах бувшого СРСР, які в більшості із них проводяться і сьогодні. Значна їх частина (раніше загальносоюзного, а зараз загальноросійського значення) сконцентрована в Московському (Р.С.Чалов, Г.А.Ларіонов, А.В.Чернов, В.Н.Голосов, Н.Н.Іванова, Н.І.Алексеєвський) та Казанському університетах (Г.Д.Бутаков, А.П.Дедков, В.І.Мозжерін). В багатьох вузах займаються вивченням екологічного стану русел малих річок прилеглих регіонів. Дослідження руслових процесів малих річок України проводяться вченими Київського університету (О.Г.Ободовський, Є.С.Цайтц, І.П.Шуляренко), їх гідрологічний режим вивчається у Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті, Інституті водно-екологічних проблем. Малі водотоки західних регіонів країни перебувають під увагою вчених Львівського університету (І.П.Ковальчук, П.І.Штойко), Волинського та Чернівецького університетів. Серед дослідників сусідніх країн необхідно виділити В.І.Нікору, Н.А.Арнаута (Молдова), В.М.Широкова (Бєларусь).
Досліджуючи руслові процеси малих річок, у першу чергу необхідно звертати увагу на їх загальні риси. Встановлено, що процеси руслоформування малих водотоків мають свої певні особливості. Як згадувалося вище, через їх невисокий енергетичний потенціал руслові процеси на малих річках підлягають впливу значно більшого числа факторів, ніж на великих та середніх. Зміна літології корінних порід вздовж долини річки, яка може слабко відобразитися на конфігурації значних річок, призводить до суттєвих змін їх морфології. Склад заплавних відкладів малих водотоків безпосередньо залежить від будови корінних берегів долини. Русло малої річки рідко притиснуте до високого корінного берегу через вплив осипних шлейфів, конуси виносу ярів тощо [5, 6, 7].
Найбільш вразливими є малі річки і по відношенню до антропогенного впливу, особливо розорювання водозборів та збільшення стоку наносів, хімічного та механічного забруднення, як згадувалося вище. Ряд вчених підкреслюють, що знищення природної рослинності, активне розорювання грунтів призводить до посилення ерозійно-акумулятивних процесів у басейнах, росту інтенсивності площинного змиву. В.Н.Голосов і Н.Н.Іванова [8], аналізуючи природні та антропогенні фактори, що впливають на деградацію водотоків, наводять величину граничної розоранності, яка, на їхню думку, не призводить до порушення нормального функціонування екосистем - 20-30% від загальної площі водозбору. В результаті більш значного розорювання в русловий потік потрапляє така кількість твердого матеріалу, що малі ріки не здатні його транспортувати і це призводить до акумуляції наносів у руслах малих річок, їх замулення та деградації. Як зазначають Г.П.Бутаков, А.П.Дєдков та інш. [9] замулення річок погіршує їх живлення підземними водами, що тільки сприяє деградації екосистем.
Ряд вчених, серед них В.М.Широков, І.Г.Джуха, О.Г.Ободовський [10] відмічають негативний вплив на русловий режим малих водотоків проведення меліоративних робіт у їх басейнах та регулюваня стоку. Так,осушення боліт призводить до погіршення живлення малих річок, а нерідко і до відмирання їх верхів`їв.
Кількісна оцінка деградації водотоків на прикладі флювіальних систем Західного Поділля пропонується І.П.Ковальчуком [11]. Ним, на основі картометричного аналізу різночасових карт, польових досліджень, вивчення архівних та інш. джерел, виявлені тенденції зміни річкових систем, оцінені масштаби деградації малих річок, встановлені причини та фактори, що обумовлюють погіршення екологічної ситуації. Встановлено, що для 30-35% водотоків І-го та ІІ-го порядків за останні 150 років характерне зменшення довжини. Темпи відмирання водотоків, зменшення сумарної їх протяжності, яке іноді досягає 30%, нарощуються з наближенням до сьогодення.
Досліджуючи ступінь деградації малих річок, Г.П.Бутаков та інш. [9] відмічають, що у значній мірі цей процес
Loading...

 
 

Цікаве