WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Русловий алювій Черемошу - Реферат

Русловий алювій Черемошу - Реферат

ділянок, на дрібнозернисті пісковики припадає менш, ніж 60% від усієї суміші. Середньозернисті пісковики появляються на кожній точці в грубших фракціях. Одночасно з ростом розмірів гравію зростає й частка екземплярів, складених середньозернистими пісковиками. Зріст величини зерна в рінях пісковиків є обернено пропорційним до їх частки у всіх пробах. Крайнім проявом цієї закономірності є відсутність у алювії конгломератових зерен, хоча ці породи приймають участь у геологічній будові басейну Черемошу.
Специфічною рисою гравійно-галечникових відкладів Черемошу є висока частка роговикових зразків. Їх кількість дорівнює, а інколи й перевищує лік кварцового гравію. В Західних Карпатах, у долинах Соли, Скави і Раби в найдрібніших фракціях кількість кварцу коливається від декількох до кількох десятків відсотків (Malarz, 1999, 2000). Тут максимальна їх частка не перевищує 8% (п. Устеріки, фракція 2-4мм). Частка кварцу незначна й далі - вниз за течією річки. На найнижчому пункті (Чортория) він зустрічається в усіх фракціях у кількості лише від 1,9% до 4,2%. Причина низького відсотку кварцових зерен-рінів у складі алювію Черемошу криється в особливостях геологічної будови - в межах басейну річки домінують менілітово-роговикові породи.
Дуже рідко у складі алювію зустрічаються інші петрографічні відміни гравійно-галечникового матеріалу (фото 2) Не дивлячись на те, що вони урізноманітнюють монотонність алювію річки, статистичний підрахунок показує, що у сумарному виносі на них припадає менше 1%. З гірських порід, зарахованих до групи інші, в алювії Черемошу зустрічаються кристалічні сланці, кварцити, а в долині Білого Черемошу і поодинокі зразки вапняків. Надзвичайно рідко попадається обточений матеріал антропогенного походження - скло, цегла, бетон, вугілля тощо. З цієї точки зору алювій Черемошу можна віднести до найчистішого у Карпатах.
Аналіз петрографічного складу фракції 17-32мм дозволяє простежити виразну закономірність. За течією річки у складі алювію неухильно зменшується частка дрібнозернистих пісковиків. На найвище розташованих пунктах (Устеріки, Стебнів) частка дрібнозернистих пісковикових наносів складає відповідно 90 і 80%. У місці впадіння Черемошу до Пруту їх частка сягає лише 46%. Відсоток середньозернистих пісковиків у фракції 17-32мм значно коливається від точки до точки, хоча загалом він плавно зростає вниз за течією. Подібно виглядає справа з алювієм роговиковим і кварцовим. В аналізованій фракції інша картина проявляється лише на двох найнижчих пунктах. В Чорториї частка роговикової гальки досягає аж 6%, а кварцової 4%. Це результат їх натуральної селекції за ступенем стійкості. Кварц і роговик мають кращу абразійну стійкість в річковому середовищі, ніж зразки пісковиків. Останні, як правило, знаходяться в дрібніших фракціях. Одночасно із зменшенням розмірів зерен частка кварцової гальки зростає. Збільшується її відсоток і вниз за течією ріки. Така закономірність характерна й для більшості рік Західних Карпат (Malarz, 1992; Rutkowski, 1995).
Розміри алювію
Розмір алювію гірських річок є величиною мінливою, залежною від локальних геологічних умов. У флішових Карпатах початкові розміри cкельних уламків пов'язані з потужністю верств пісковиків і конгломератів. Після виходу річки з Карпат до русла перестають безпосередньо поступати уламки флішу і ріка обробляє алювій гірського "позафлішового" походження. У Передгір`ї розмір рінів зменшується вниз за течією, а залежність розмірів гравійно-галечникового матеріалу від пройденого шляху (його транспортування) має логарифмічний характер (Sternberg, 1875). Ця закономірність названа правилом Штернберга і підтверджується багатьма авторами (Unrug, 1957; Kodoma, 1994; Mikos, 1993). Обмірювання величини окатишів на руслових розсипищах полягає в знаходженні середньоарифметичного розміру серед 20 найбільших зразків. При аналізі беруться до уваги також розміри саме найкрупнішого екземпляра. В долині Черемошу найбільші валуни і галька були зафіксовані на найвище розташованих пунктах досліджень в Устеріках і Стебневі. Вони досягали в діаметрі приблизно 2 м, тоді як середні розміри з поміж 20 обміряних проб доходили до 920 мм (Стебнів) і 845 мм (Устеріки). Після 70 км руслової міграції середня величина найбільших валунів зазнає понад трьохкратного зменшення. Найбільші зразки на найнижче розташованому пункті в Чорториї сягали ледь за 20 см. Стосовно найкрупніших екземплярів - ступінь скорочення їх розмірів є ще вищим.
Форми алювію
Спираючись на виміри 3 осей (а,в,с) гальки фракції 17-32мм описано їхні форми відповідно до критеріїв, запропонованих Зінггом (1935). Характерною рисою є відносно незначна змінність її форм в межах усіх досліджених ділянок. Всюди переважають дископодібні ріні: в жодній з досліджених проб вони на спадали нижче 40%. Другу групу становить галька еліпсоїдної форми. Її частка коливається від кількох відсотків у пункті Розтоки до 30% у Вижниці. Веретеноподібні зразки загалом займають третє місце (27-12%). Найменш чисельна група - ріні кулястої форми, хоча на найнижчій ділянці в Чорториї форму кулі мала кожна п'ята галька фракції 17-32 мм. На вище розміщених пунктах їх частка значно нижча. Одночасно зі зменшенням розмірів гальки спадає різниця між осями а, b, с і зростає відсоток кулястих екземплярів. Крупніші фракції відрізняються значно вищою розбіжністю форм, ніж розглянута фракція 17-32 мм.
Серед найбільших валунів, а досліджено їх на кожному пункті по 20 шт., все виглядає по-іншому. На найвищих точках в долинах Білого і Чорного Черемошів домінують екземпляри, наближені за формою до диску. В першому випадку їх частка перевищувала 50% (Білий Черемош), в другому - Чорний Черемош - виносить біля половини. Другу за результатами підрахунків групу на тих ділянках становили еліпсоїдні ріняки. Їх частка перевищувала в обох випадках 20%. На зразки веретеноподібної форми припадає там 10%. Найменший відсоток мають кулясті екземпляри. Це характерно для всіх пунктів. В одному випадку, на точці Банилів, у дослідженій пробі кулястих зразків не знайдено взагалі.
Після злиття обох Черемошів, на ділянці Розтоки, в руслі появляється велика кількість (понад 70%) зразків веретеноподібної форми. На інших точках частка цих форм не така значна як у Розтоках, однак залишається вагомою (25-50%). Вниз за течією відсотково зростає частка рінів еліпсоїдної форми. Якщо в пункті Розтоки їх налічується в масі тільки 15%, то в найнижчій точці (Чортория) їх частка зростає до 60%. Цей зріст відбувається за рахунок зменшення кількості екземплярів інших форм - дископодібної, кулястої та веретеноподібної, відсоток яких на окремих ділянках змінюється в досить широкому діапазоні.
На форму алювію досліджених зарінків впливають три головні чинники. Першим з них є натуральна абразія окатишів в бурхливих водах головного струменяріки. Результатом цього процесу є збільшення у гравійно-галечниковій суміші зразків еліпсоїдної та веретеноподібної форми. Незначний відсоток кулястих форм обумовлений шаруватою структурою пісковиків. Другим елементом. що визначає форму валунів, гальки і гравію на конкретній ділянці є бічне надходження матеріалу. Оскільки притоки
Loading...

 
 

Цікаве