WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Структура зоопланктонних угруповань як індикатор екологічного стану водних екосистем в умовах антропогенного впливу - Реферат

Структура зоопланктонних угруповань як індикатор екологічного стану водних екосистем в умовах антропогенного впливу - Реферат

ракоподібні Copepoda. Фауністична схожість
Таблиця. Структурна характеристика пелагічного зоопланктону на різних станціях руслової ділянки верхньої частини Канівського водосховища влітку 1997 р.
Показни-ки Ст.1. Ст.2. Ст.3. Ст.4. Ст.5. Ст.6. Ст.7.
Число ви-дів 29 29 29 41 32 28 27
Домінанти H.caspia,
B.longiros-tris, A.ver-nalis A.vernalis,
H.caspia,
B.calycif-lorus H.caspia,
C.maeoti-cus, A.ver-
nalis C.maeoti-
cus,B.lon-girostris, S.
mucronata,
A.vernalis B.calycif-lorus, B. angularis, A.priodo-nta H.caspia,
A.vernalis,C.maeoti-cus H.caspia,
A.vernalis,C.maeoti-cus
Домінуючі таксони Copepoda Copepoda Copepoda Copepoda Rotatoria Copepoda Copepoda
Чисель-ність, тис.екз./м3 89 263 94 160 276 87 47
Біомаса, г/м3 1,3 1,6 1,0 1,0 0,9 2,0 0,4
Частка ро-таторій, % 2 13 5 4 66 1 3
Частка кладоцер, % 17 5 13 28 2 34 19
Частка ко-пепод, % 76 73 71 56 25 63 77
Частка до-мінанта 1, % 45 40 40 12 51 44 29
Частка до-мінанта 2, % 4 8 9 6 8 10 9
Cl./Cop. 0,2 0,1 0,1 0,1 <0,1 0,2 0,1
J 54 52 55 47 53 49 55
H 2,92 2,81 2,89 3,41 2,61 2,63 2,95
зоопланктону (за індексом Жаккара J) кожної станції з рештою була досить великою, причому ступінь схожості всюди був майже однаковим.
Кількісний розвиток зоопланктону на всіх станціях був подібним, а виявлені коливання загальної чисельності і біомаси знаходились в межах природних флуктуацій. Ступінь переважання копепод над рештою основних систематичних груп та відповідно процентні співвідношення між групами за біомасою були досить подібними. За кількісною структурою зоопланктонні угруповання були мезоміксними або мезодомінантними, про що свідчать частки першого і другого домінанта в загальній біомасі. Також дуже близькими за величиною були процентні співвідношення Cladocera і Copepoda за чисельністю. Застосування цього показника грунтується на тому факті, що різні зоопланктонти в силу їх біології мають різний ступінь резистентності до негативних зовнішніх дій. Кладоцери за способом живлення є первинними або вторинними фільтраторами, здатними швидко накопичувати як розчинені, так і завислі шкідливі речовини в концентраціях, що в багато разів перевищують їх вміст в навколиньому середовищі, і тому є однією з найбільш вразливих груп зоопланктонтів. На відміну від кладоцер копеподи, зокрема циклопоїди, мають високий ступінь стійкості до забруднень в силу властивого їм хижого способу живлення та завдяки наявності щільного хітинового покриву. Ротаторії швидко і адекватно реагують на присутність забруднюючих речовин коливаннями своєї кількості.
Видове різноманіття (за індексом Шеннона H) як інтегральний показник стану спільноти було досить великим і також майже однаковим на всіх станціях. Інформаційний індекс Шеннона, який в першому наближенні є критерієм оцінки ступеня стійкості та рівня екологічного благополуччя екосистеми, здавна є улюбленим інструментом екологів. Але в останній час його застосовують більш обережно. Переважати стала та точка зору, згідно з якою видове різноманіття угруповання відповідає його складності і структурованості, але не відображає його стабільності: зв'язок різноманіття зі стабільністю більш складний і нефункціональний. З'явилась навіть крайня точка зору, за якою концепція видового різноманіття являє собою "суміш неадекватних емпіричних даних та цікавих теоретичних спекуляцій" (Песенко, 1982). Крім того, з часом при застосуванні індекса Шеннона стали впевнюватись в його невисокій чутливості, причина чого, зокрема, криється в його математичній конструкції (Константинов, 1981).
Виразним винятком на дослідженій ділянці була станція 4 навпроти Вовкуватої затоки, зоопланктонний ценоз якої відрізнявся від ценозів решти станцій за багатьма показниками (див. таблицю). На цій станції значно збільшилась кількість видів, причому таксономічна схожість з рештою станцій тут була трохи меншою, ніж всюди. Частка гіллястовусих ракоподібних в процентному співвідношенні між групами за біомасою була більшою, за кількісною структурою зоопланктонне угруповання стало поліміксним або полідомінантним та значно підвищилось його видове різноманіття. Такі перебудови в зоопланктоні відбулись внаслідок того, що на цій ділянці водосховища гідрологічний режим має ряд особливостей, найголовнішою з яких є різкі добові коливання рівня води та швидкості течії, що спричинюються регулярними скидами водних мас з Київського водоймища в зв'язку з роботою Київської ГЕС (так званими, "попусками"). Завдяки цим коливанням між основним руслом та Вовкуватою затокою здійснюється щоденний кількаразовий водообмін. Дніпровська вода заходить у затоку, зарослу зануреною вищою водяною рослинністю (рдесники, кушір) та рослинністю з плаваючим листям (латаття), промиває її та виносить з неї на руслову ділянку фітофільний зоопланктон, який змішується з пелагічним і надає йому вищеописані риси.
Таким чином, на основі результатів екологічного аналізу пелагічного зоопланктону руслової ділянки верхньої частини Канівського водоймища, що перебуває в умовах багатофакторного антропогенного впливу, можна зробити висновок про те, що стан екосистеми дослідженої ділянки водоймища задовільний. Це можна пояснити, зокрема, тим, що коливання рівня води та швидкості течії, сприяючи процесам самоочищення від різних антропогенних забруднень, справляють безсумнівний позитивний, оздоровлюючий ефект на екосистему водосховища та покращують її екологічний стан (Оксиюк, Тимченко, Давыдов и др., 1999).
Список литератури
1. Андроникова И.Н. Структурно-функциональная организация зоопланктона озерных экосистем разных трофических типов: Автореф.дис....докт.биол.наук.- Л., 1989.- 39с. 2. Брагінський Л.П.Теоретичні передумови (загальні концепції токсикологічної гідроекології) // Гідроекологічна токсикометрія та біоіндикація забруднень. - Львів: Світ, 1995.- С.7-39. 3. Брагинский Л.П., Величко И.М., Щербань Э.П. Пресноводный планктон в токсической среде.- Киев: Наук.думка, 1987.- 179с. 4. Брагінський Л.П., Олексів І.Т., Тираспольський А.С. Використання комп'ютерної графіки для вирішення завдань моніторингу забруднених вод // Гідроекологічна токсикометрія та біоіндикація забруднень. - Львів: Світ, 1995.- С.131-144. 5. Дзюбан Н.А., Кузнецова С.П. О гидробиологическом контроле качества воды по зоопланктону // Научные основы контроля качества вод по гидробиологическим показателям: Тр.Всесоюз.конф., Москва, 1-3 нояб.1978 г.- Л.: Гидрометеоиздат, 1981.- С.160-166. 6. Иванова М.Б. Влияние загрязнения на планктонных ракообразных и возможность их использования для определения степени загрязнения рек // Методы биологического анализа пресных вод.- Л., 1976.- С.68-80. 7. Константинов А.С. Оценка и индикация состояния водных экосистем в условиях антропогенного воздействия // Научные основы контроля качества вод по гидробиологическим показателям: Тр.Всесоюз.конф., Москва, 1-3 нояб.1978 г.- Л.: Гидрометеоиздат, 1981.- С.75-89. 8. Макрушин А.В., Кутикова Л.А. Сравнительная оценка методов Пантле и Букка в модификации Сладечека и Зелинки и Марвана для определения степени загрязнения по зоопланктону // Методы биологического анализа пресных вод.- Л., 1976.- С.90-94. 9. Максимов В.Н. Проблемы комплексной оценки качества природных вод (экологические аспекты) // Гидробиол.журн.- 1991.- 27, №3.- С.8-13. 10. Оксиюк О.П., Тимченко В.М., Давыдов О.А. и др. Состояние экосистемы Киевского участка Каневского водохранилища и пути его регулирования.- Киев, 1999.- 60с. 11. Песенко Ю.А. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях.- М.: Наука, 1982.- 288с. 12. Поливанная М.Ф., Сергеева О.А. Об использовании организмов зоопланктона в биоиндикации качества воды // Гидробиол.журн.- 1978.- 14, №3.- С.48-53. 13. Реймерс Н.Ф., Яблоков А.В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной живой природы.- М.: Наука, 1982.- 145с. 14. Чуйков Ю.С. Задачи и принципы биологического анализа степени загрязнения водоемов // Гидробиол.журн.- 1975.- 11, №5.- С.111-118. 15. Ялинська Н.С., Олексів І.Т., Думич О.Я. Зоопланктонні ценози як індикатор забруднення і токсичності водного середовища // Гідроекологічна токсикометрія та біоіндикація забруднень. - Львів: Світ, 1995.- С.381-395.
Loading...

 
 

Цікаве