WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Основні положення “методики встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України”. - Реферат

Основні положення “методики встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України”. - Реферат

спеціалісти-екологи високої кваліфікації на підставі грунтовних, систематизованих вихідних даних. Встановлені значення ЕН необхідні для одержання переконливих висновків і прийняття відповідальних рішень щодо водоохоронних заходів, спрямованих на досягнення або ж збереження екологічного благополуччя водних об'єктів.
Для окремих цілей, наприклад, для оперативного одержання приблизного уявлення про різницю між сучасним та бажаним екологічним станом водних об'єктів, оцінюваним за якістю води, або ж у випадках обмеженості ретроспективних вихідних даних стосовно якості води в особливо важливих (в природоохоронному чи господарському відношеннях) водних об'єктах припустиме встановлення - ЕН (о) і ЕН (д) за різними біологічними індикаторами (наприклад, за індексом сапробності, за наявністю певних видів безхребетних риб, котрі існують лише в чистій воді тощо), а також за найбільш характерними ірепрезентативними гідрохімічними показниками (процент насичення води киснем, БСК5 , вміст у воді фосфору фосфатів, сполук азоту тощо), котрі узагальнено свідчать про екологічне благополуччя цих водних об'єктів в минулому.
Екологічні нормативи (ЕН) якості поверхневих вод суші та естуаріїв України встановлюють як у формі абсолютних кількісних значень, так і в категоріях якості води (тобто в узагальненому вигляді), щодо тих її показників, котрі входять до системи екологічних класифікацій якості поверхневих вод суші та естуаріїв України.
Значення ЕН встановлюють окремо за трьома згаданими блоками показників якості води.
Процедура встановлення значень ЕН для конкретного водного об'єкту складається з чотирьох послідовних етапів:
- збирання, групування і обробки вихідних даних;
- екологічної оцінки якості води за відповідними категоріями щодо окремих показників;
- встановлення інтегральних значень ЕН, які відображають природний або типовий стан водного об'єкту щодо кожного блоку показників якості води;
- встановлення значень ЕН для окремих показників якості води (в межах блоків).
Вихідними даними для встановлення значень ЕН для будь-якого водного об'єкту є, насамперед, результати систематичного контролю за якістю води, котрий здійснюється мережею пунктів спостережень і лабораторій в системах Мінекоресурсів та Держводгоспу України. Використовуються також матеріали спостережень якості води, одержані науковими установами екологічного профілю.
Вихідні дані повинні характеризувати якість води природних водних об'єктів (річок, озер, естуаріїв) в їх натуральному екологічному стані за умов відсутності або слабкого впливу антропогенного забруднення. Для цього необхідно відшукати і відібрати систематизовані ретроспективні дані щодо якості води в природних водних об'єктах за ті періоди регулярних спостережень (переважно у віддаленій ретроспективі), коли їх антропогенне забруднення не виявлялося або було незначним. На практиці найвіддаленішими роками систематичних спостережень за показниками якості води на природних водних об'єктах України є 50-60 роки і, як виняток, 30-40 роки ХХ сторіччя.
Для з'ясування динаміки змін величин окремих та інтегральних показників якості води від найвіддаленіших до сучасних років спостережень, а також для більш аргументованого обгрунтування ЕН(о) і ЕН(д) важливим є підбір і наступний аналіз вихідних даних щодо одних і тих же показників якості води на одних і тих же пунктах спостережень, але в різні рівновіддалені між собою (від 5 до 10) роки з приблизно однаковою водністю.
Вихідні дані з якості води щодо сильно змінених та штучних (водосховища, опріснені естуарії, технічні водойми) водних об'єктів одержують шляхом критичного аналізу та відбору таких систематизованих даних за періоди середньої (70-80 роки) та близької (90-ті роки) ретроспективи та за сучасний період, котрі найбільш адекватно відображають типовий статус екосистеми певного водного об'єкту навіть в умовах сильного антропогенного впливу на нього.
З років середньої і близької ретроспективи слід обирати ті роки систематичних спостережень за показниками якості води, за яких структурно-функціональна організація екосистем сильно змінених та штучно створених водних об'єктів може вважатися остаточно сформованою, а їх гідрохімічний і гідробіологічний режими стабілізованими.
Крім того, слід брати до уваги закономірні зміни в часі структурних і функціональних характеристик біоти водних екосистем, тобто прояви екологічної сукцесії. Ці зміни позначаються на величинах гідробіологічних, бактеріологічних показників та індексів сапробності, а також деяких гідрохімічних показників якості води за трофо-сапробіологічними (еколого-санітарними) критеріями.
При встановленні значень ЕН якості води щодо показників сольового складу слід враховувати особливості гідрохімічної характеристики середніх і малих річок різних фізико-географічних зон України за загальною мінералізацією води та концентрацією в ній сульфатів і хлоридів. Треба виходити з того, що у воді цих водних об'єктів загальна мінералізація та вміст сульфатів і хлоридів загалом зростають в напрямку з півночі на південь - від зони мішаних лісів (Українське Полісся) до степової зони. Гірські річки Карпат і Криму мають в цьому відношенні свої особливості.
При встановленні значень ЕН для трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) показників слід спиратися на дані щодо природного або типового трофічного статусу водного об'єкту, а також врахувати деякі інші притаманні цим показникам регіональні особливості. Зокрема необхідно зважати на підвищений вміст у воді біогенних та органічних речовин природного походження, зумовлений високою родючістю грунтів на більшій частині території України.
У водних об'єктах Полісся з високим вмістом гумусових речовин ЕН для таких показників, як біохроматна та перманганатна окисність, а також загальна чисельність бактеріопланктону, є закономірно більшими на 2-3 категорії від середнього узагальненого трофо-сапробіологічного блоку. В евтрофних водних об'єктах, котрим притаманний масовий розвиток фітопланктону ("цвітіння" води), ЕН(д) для біомаси фітопланктону
Loading...

 
 

Цікаве