WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Гідролого-гідрохімічне районування: історія та сучасний стан - Реферат

Гідролого-гідрохімічне районування: історія та сучасний стан - Реферат

районування, викладені в ландшафтній географії, а саме: генетичний принцип, принцип комплексності, принцип відносної однорідності. Кількісні показники виконаного районування (r та R), що будувалися на цих принципах, дозволяли обмежити ділянки, які мали не тільки однорідні природні умови, а й певний тип взаємозв"язків, характерних лише для певної території [3].
Починаючи з 70-х років ХХ століття ландшафтно-генетичний метод почав застосовуватися для гідрохімічного вивчення території України. В роботі В.І.Пелешенка "Оцінка взаємозв"язкухімічного складу різних типів природних вод", 1975 р. вперше вказується, що фізико-географічне районування є найбільш прийнятним для гідрохімічних досліджень, оскільки є найбільш повним. За одиницю районування було обрано фізико-географічні області, при виділенні яких враховувалися геолого-геоморфологічні особливості, які викликають суттєві зміни одного або декількох елементів теплового, водного або гідрохімічного балансів [4].
Згідно принципів районування, розроблених на кафедрі гідрології і гідрохімії Київського національного університету (1979 р.) з урахуванням природних та антропогенних факторів виконане районування території України за типами формування фізико-хімічних умов в природних водах. Виходячи з особливостей і ступеня впливу тих чи інших факторів, виділено ряд таксономічних одиниць (зона, провінція, область, район) і показано, які чинники впливають на формування гідрохімічних умов у межах конкретних площ районування. При цьому враховано, що провідні чинники формування окремих показників гідрохімічних умов в атмосферних, поверхневих і підземних водах впливають однаковою мірою в межах усіх виділених одиниць районування. За даними про хімічний склад води виділялися площі з його однаковими умовами формування, а саме - площі, в межах яких зберігається наявність одного і того ж ведучого фактора (однорідні гідрохімічні поля). В основу виділення гідрохімічних полів, поруч з районуванням за умовами формування фізико-хімічної обстановки в природних водах суші, як вказувалось вище, було покладене фізико-географічне районування. Найменування кожного гідрохімічного поля визначалося назвою відповідної фізико-географічної області [6].
В наступних роботих Л.М.Горєва, Д.В.Закревського, М.І.Ромася, С.І.Сніжка, В.К.Хільчевського питання районування набули подальшого розвитку.
Таким чином у 70-80-х роках для визначення впливу різноманітних факторів на ті чи інші показники найбільшого застосування в гідрології та гідрохімії набули методи математичної статистики, а саме кореляційний та дисперсійний аналізи. Перший отримав значно ширше застосування, тому, що, по-перше, значно простіший, особливо для тих випадків, коли досліджується вплив на показник декількох факторів (схема дисперсійного аналізу при цьому ускладнюється) і, по-друге, за допомогою дисперсійного аналізу можна лише встановити факт впливу даного фактору на показник. За допомогою ж кореляційного аналізу можна не тільки встановити ступінь впливу фактора на даний показник (за допомогою коефіцієнта кореляції), а й отримати кількісну оцінку залежності показника від факторів у вигляді рівняння регресії.
У 1984 р. з метою оцінки гідрохімічного режиму малих річок в природному стані та під впливом антропогенних факторів і побудови карти гідрохімічного районування Української РСР співробітниками Проблемної науково-дослідної гідрохімічної лабораторії на чолі з Д.В.Закревським було застосовано однофакторний дисперсійний аналіз вихідної інформації. На першому етапі математичними методами проводилось групування фізико-географічних областей, виділених на території України, з метою їх об"єднання за однорідними показниками якості води з однаковими (статистично малими) відмінностями середніх величин. На другому етапі аналогічний аналіз проводився з метою вивчення можливостей об"єднання областей в загальне угрупування за критерієм однорідності показників якості води, що розглядалися. Проведене районування свідчить, що просторово-часові зміни показників якості води визначаються комплексом природних факторів, що підпорядковуються на рівнинах широтній зональності, а в гірській частині республіки (Українські Карпати і Кримські гори) - висотній поясності.
Декілька схем гідрологічного районування території України було розроблено у 80-ті роки минулого століття вченими Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту [7]. Однією з них є схема районування території України по типах внутрірічного розподілу стоку, складена на основі даних майже по ста гідрологічних постах, що мали періоди спостережень більше 25 років. Виходячи з умов формування та особливостей розподілу річного стоку по місяцях та сезонах на території республіки виділено 16 районів. Ще однією схемою, запропонованою вченими інституту є районування території України за умовами формування мінімального стоку [7]. Всього в межах країни виділено 26 районів, причому частина з них поділена на підрайони. Межі районів і підрайонів відповідають вододілам середніх і малих річок. При проведенні районування виходили з того, що в межах одного району з подібними гідрогеологічними умовами живлення водотоків підземними водами при інших однакових умовах буде аналогічним тим річкам, по яких є дані спостережень, якщо їх долини досягають тих же водоносних горизонтів. Характеристикою досягнення річкою водоносних горизонтів в межах одного району служить абсолютна відмітка базису ерозії річкової долини - відмітка врізу русла, яка при суміщенні з відміткою залягання окремих водоносних горизонтів прийнята за непрямий показник забезпечення річки підземним живленням. Для гірських річок, де мінімальний стік залежить ще і від кількості опадів, за додатковий показник прийнята середня висота водозбору [6]. За своєю сутністю ця схема є удосконаленим варіантом схеми районування К.А.Лисенко, мова про яку йшла вище.
У 1988 році О.Г.Ободовським на основі проведених факторного та кластерного аналізів була складена схема районування території України за характером проходження руслоформуючих витрат води [8]. Виділено 11 областей та 24 райони. Основними критеріями для виділення області запропоновані як однотипність епюр руслоформуючих витрат води, так і загальна тенденція в змінах величин ймовірностей перевищення руслоформуючих витрат. У більшості областей виділені райони, які об"єднують річки з близькими значеннями ймовірностей перевищення руслоформуючих витрат. Розроблена схема районування за характером проходження руслоформуючих витрат води в загальних рисах відповідає схемі гідрологічного районування України, однак повної відповідності немає. Це пояснюється тим, що в руслоформуючій діяльності річок значну роль має геолого-геоморфологічний фактор (вихід на денну
Loading...

 
 

Цікаве