WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Класифікація природних ресурсів України, ґрунтові ресурси та їх картографування - Реферат

Класифікація природних ресурсів України, ґрунтові ресурси та їх картографування - Реферат


Реферат на тему:
Класифікація природних ресурсів України, ґрунтові ресурси та їх картографування.
ПЛАН
1. Класифікація природних ресурсів України.
2. Грунтові ресурси як об'єкт картографування.
3. Типи грунтів.
4. Зона Полісся.
5. Лісостепова зона.
6. Степова зона.
7. Українські Карпати.
8. Кримські гори.
9. Література.
Класифікація природних ресурсів
Є чимало класифікацій природних ресурсів. Природні класифікації ґрунтуються на відмінностях природних ресурсів за природним генезисом та належності до тих чи тих компонентів і сил природи. Відповідно до свого призначення для використання людиною природні ресурси у структурному плані поділяються на такі види: енергетичні; сировинні й допоміжні промислові; їстівні (харчові, кормові, питні); оздоровчі, культурно-естетичні. Два останні види часто звуть рекреаційними. Крім того, останнім часом як окремий специфічний вид ресурсів розглядають територію (територіальні ресурси).
Оскільки природні ресурси - компоненти природи, вони можуть класифікуватися за належністю до того чи того класу або явищ природи. За цією ознакою вирізняються такі групи природних ресурсів: мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні, кліматичні.
Через загострення проблеми раціонального використання природних ресурсів та охорони природи в останні роки набула широкого визнання класифікація за ознакою вичерпності природних ресурсів, яку іноді звуть екологічною класифікацією. За цією класифікацією всі природні ресурси поділяються на такі групи:
- невичерпні, до яких належить внутрішнє тепло Землі, сонячна радіація, енергія прибою, припливів і відпливів, падаючої води, вітру та ін.;
- вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, лікарські рослини, рослинне паливо тощо;
- вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, будівельні матеріали.
В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить поділ їх на засоби виробництва і предмети споживання. Крім того, розрізняють природні ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одно-та багатоцільового призначення.
Використання у виробничій системі природних чинників вимагає адекватної цій системі оцінки. Визначення якості ресурсів та умов називають оцінюванням. Є два основні види оцінки: технологічна (або виробнича) та економічна. За технологічної оцінки виявляється ступінь придатності тіл або явищ природи для того чи того виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання.
Економічна оцінка природних умов і природних ресурсів - це їх вартісний вираз. Вона виникла з потреб господарства, якому-необхідні не лише знання про кількості та якості природних ресурсів, їхні особливості, а й вираження їх у вартісних показниках, що їх можна використовувати в проектуванні та управлінні господарством. Труднощі економічної оцінки пов'язані з тим, що природні ресурси, як і природні умови, - це "дар природи" (доки в них не вкладено труд).
Визначилися дві групи економічних оцінок природних чинників: перша (відносно оцінки ресурсів) характеризує економічні результати використання природних ресурсів, друга (відносно оцінки середовища) відображає економічні наслідки дії на довколишнє природне середовище. Найчастіше як останні виступають показники економічних утрат від забруднення, порушення природного середовища.
В Україні поширено багато грунтів. Вивчення та раціональне використання їх можливе тільки на основі детальних досліджень та проведення класифікацій грунтового покриву. Грутів у природі дуже багато і кожен з них має свої відмінності, але не завжди на це у них є спільні риси, як і в ґрунтоутворювальних процесах, так і в зовнішніх і внутрішніх морфологічних ознак. Це дало можливість різні властивості грунтів об'єкти у групи які одержали назву типи грунту. У генетичні групи, об'єднують грунти з однаковою будовою профілю, який розбивається в однотипних біологічних, гідрологічних і кліматичних умовах. Ці показники можна дістати з різних тематичних карт.
Генетичним типом називають групу конкретних грунтів, що формуються під впливом певних факторів грунтоутворенння і мають спільні характерні ознаки. У грунтів одного типу може бути неоднакове відображення грунтоводних процесів.
На карті зображають такі параметри, які грунтотвірні породи. На картах природних ресурсів грунтотвірні і підстилаючи породи позначаються відповідними індексами.
L - лісові породи - найбільш цінні порода в хімічних і хімічних відношеннях. На них формуються переважно чорноземи і чорноземні грунти.
L1 - лісовидні суглинки.
F - водно-льодовикові (фтовіо-глиціальні) відклади. Вони відносяться до низькоякісних, бо вони пер5важно піщані і кислі за властивістю.
Д, d - давні, сучасні елювіальні відклади.
А, а - давні, сучасні алювіальні відклади перенесені річками і відкладені в долинах.
Сr - карбонатні відклади або елювій карбонатних порід.
Т - торф, де формуються торфові грунти.
Торф підстелений відкладами на глибині 1м.
За зволоженням виділяють:
- сухі
- глеюваті
- глеєві ІІ
- поверхнево оглеєні
В результаті визначення цих процесів і впливу різних грунта вірних процесів на території України виділено велику гаму ґрунтових ресурсів, які об'єднано в 600 видів грнутів, що об'єднуються в 17 типів і 35 підтипів. Основними типами в межах України є такі:
- підзолисті:
- дерново-підзолисті;
- чорноземи, серед яких виділяють чорноземи опідзолені.
" типові;
" карбонатні;
" південні;
" солонцюваті;
" мало гумусні;
" середньо гумусні;
" глибокі;
" неглибокі.
Чорноземні ґрунти поширені в лісостеповій і степовій зонах України. Ці ґрунти утворилися під трав'янистою рослинністю на карбонатних лесових породах. Завдяки трав'янистій рослинності утворювався гумус, він насичений кальцієм і магнієм, нагромаджується в ґрунті. Тому чорноземні ґрунти мають потужніший, аніж решта ґрунтів, гумусовий горизонт, з яким пов'язана їхня висока родючість.
Чорноземи опідзолені займають значні площі в північній частині лісостепової зони; поширені на Волинській, Подільській, Придніпровській височинах та схилах Середньоруської височини. Вони зовні (в розрізі) подібні до темно-сірих опідзолених ґрунтів, але мають потужніший верхній гумусовий горизонт, у них більший вміст гумусу - 3,5-5,5%. Чорноземи опідзолені сформувались у процесі природного заліснення степових просторів широколистяними лісами. Вони мають добрі агрономічні властивості, є родючими.
Чорноземи типові утворилися під лучними степами та в умовах періодичного промивного режиму, що сприяло глибокому проникненню коріння і вологи. Тому їхній гумусовий горизонт досягає глибини 120-150 см, а весь ґрунтовий профіль однорідний: має темне забарвлення, інтенсивність якого з глибиною зменшується. Ці ґрунти мають зернистуструктуру, містять у верхньому шарі від 3 до 6% гумусу. Родючість їх також є високою.
Чорноземи звичайні поширені в північній частині степової зони. Вони утворилися під різнотравними й типчаково-ковиловими степами за посушливого клімату, глибокого залягання ґрунтових вод. Потужність їх горизонту менша порівняно з чорноземами типовими і становить 60-80 см. Уміст гумусу у верхньому шарі змінюється від 4-5 до 6,5%. Чорноземи звичайні на схилах зазнають змиву дощовими й талими сніговими водами.
Чорноземи південні
Loading...

 
 

Цікаве