WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Методи геоморфологічних досліджень, геоморфологія як наука експозиція схилів - Контрольна робота

Методи геоморфологічних досліджень, геоморфологія як наука експозиція схилів - Контрольна робота

тощо.
Серед новіших методів геоморфологічних досліджень відзначимо аерокосмічні та економіко-геоморфологічні методи. Аерокосмічні зйомки особливо ефективні при виявленні структурних особливостей рельєфу (глобальні структури, глибинні розломи тощо) та при аналізі динаміки геологічних процесів, особливо у важкодоступних районах або на значних за площею територіях (рух льодовиків у горах, зміна стану меліорованих земель тощо). Застосування економічних методів у геоморфології дозволяє обгрунтувати найкращі варіанти розміщення промислових та сільськогосподарських підприємств, визначати типи інженерних споруд та ін.
ВАРІАНТ ІІ.
ГЕОМОРФОЛОГІЯ ЯК НАУКА
1. Предмет геоморфології
Геоморфологія (від грецьких слів: "гео"-земля; "морфе"- форма;"логос"-наука) - це наука про будову, походження, історію розвитку і сучасну динаміку земної поверхні.
Отже, головним об'єктом, який вивчає геоморфологія, виступає рельєф, тобто сукупність нерівностей земної поверхні різного масштабу. Ці нерівності за орієнтуванням у просторі можуть бути позитивними чи додатними (горб, гора, хребет тощо) або негативними чи від'ємними (западина, провал :я, ущелина тощо).
Рельєф не слід розглядати як механічне сполучення якихось абстрактних геометричних поверхонь. Він характеризується цілим комплексом ознак і особливостей, серед яких виділимо:
1.Рельєф значною мірою залежить від особливостей геологічної будови, в зв'язку з чим його вивчення неможливе без знайомства із складом та властивостями гірських порід, а також без розуміння процесів, що протікають у надрах Землі.
2.Особливості рельєфу визначаються також процесами, які домінують у зовнішніх оболонках Землі (атмосфері, гідросфері, біосфері), що вимагає спеціального вивчення цих процесів для розуміння умов формування рельєфу.
3.Утворюючись на контакті різних середовищ географічної оболонки, які безперервно змінюються у часі і в просторі, рельєф являє собою продукт динамічної системи. Отже, аналізували рельєф можна лише в історичному аспекті, тобто з урахуванням його мінливості у часі, яку часто називають динамікою рельєфи.
4.Нарешті, сам рельєф, який являє собою безперервну комбінацію різноманітних поверхонь (від горизонтальних до вертикальних), впливає на активність геоморфологічних процесів, тобто, однією з ознак рельєфу виступає його саморозвиток. Вирішальне значення у саморозвитку рельєфу належить гіпсометрії, тобто,висотному положенню даної ділянки земної поверхні відносно рівня моря (цілком зрозуміло, що геоморфологічні процеси по-різному протіказоть на низовинах, височинах чи у горах). За-гальну уяву про співвідношення гіпсометричних рівнів на Землі дає гіпсографічна крива (рис.1).
Отже, рельєф одночасно виступає як продукт геологічного розвитку і як складова частина географічйого ландшафту. Звідси витікає і своєрідне становище геоморфології у комплексі наук про Землю: з одного боку вона виступає як наука геологічна, з іншого - є частиною фізичної географії.
Таким чином, геоморфологія ВИВЧАЄ будову, походження, історію розвитку і динаміку рельєфу земної поверхні. Мета цього вивчення - пізнання законів розвитку рельєфу і використання виявлених закономірностей у практичній діяльності людського суспільства. У цьому розумінні геоморфологія тісно контактує з прикладними напрямками інших природничих наук, зокрема, математики, фізики, хімії, геології, біологи.
ВАРІАНТ ІІІ.
Експозиція схилів
Під експозицією схилів розуміють орієнтацію схилів по відношенню до сторін горизонту. З експозицією пов'язується нерівномірність сонячного освітлення (а відтак і розподілу тепла), особливості зволоження, вітрового режиму тощо. Іншими словами, експозиція безпосередньо відбивається як на природі самих схилів, зумовлюючи особливості та активність геоморфологічних процесів на схилах різної орієнтації (зокрема, з експозицією часто пов'язується природна асиметрія схилів), так і на умовах господарювання, диктуючи характер та архітектурні особливості забудови, розміщення рекреаційних зон тощо. Проте чи не найяскравіше проявляється вплив експозиції схилів у сільськогосподарському виробництві, в першу чергу в рослинництві, відбиваючись на термінах дозрівання культур та їх якісних показниках, а в кінцевому рахунку - на основному показнику землеробства - врожайності. Звідси зрозуміла необхідність врахування про-сторової орієнтації схилів і при проведенні землевпорядкувальних робіт.
На практичному (господарському) рівні коріння цієї проблеми заглиблюється у сиву давнину. Всі, хто більш-менш розважливо займався землеробством, інтуїтивно, без теоретичних обгрунтувань та узагальнень, завжди враховували експозицію конкретних полів або їх окремих ділянок. Неабиякі напрацювання зроблені за останні десятиріччя і в теоретично-методичному напрямку. Так, наприклад, широко відомі спеціальні дослідження експозиції схилів при формуванні поверхневого стоку, виконані в Казанському університеті (Г.Петров та ін.). В Україні цією проблемою з успіхом займаються (переважно для потреб ерозієзнавства) гідрологи та ґрунтознавці Одеського університету (Г.Швебс, І.Гоголєв та ін.). Чимало методичних напрацювань, більшою чи меншою мірою пов'язаних з оцінками просторової орієнтації сільськогосподарських угідь, виконано фахівцями науково-дослідного Інституту землеустрою України та його регіональних підрозділів. Цей перелік можна було б значно продовжити. І все ж проблема теоретичного обгрунтування землекористування в умовах розвитку схилів різної експозиції ще чекає свого дослідника, і актуальність її не зменшується, а навпаки, зростає на сучасному етапі, коли очікуються державні реформації у питаннях власності на землю і невідворотно наближається час переходу від планового (теоретичного) паювання земель до його виносу "в натуру" (на цьому етапі проблема якості земельних наділів, у тому числі й їх експозиції, набуває не тільки чисто господарського, а навіть соціального сенсу).
Слід мати на увазі, що експозицію схилів необхідно розглядати у тісному взаємозв'язку з крутизною поверхні - чим крутіший схил, тим яскравіше проявляються особливості його просторової орієнтації. Для ілюстрації сказаного наведемо матеріали спеціальних досліджень, виконаних згаданими вже науковцями Казані (табл.24).
Таблиця 24
Добові суми прямої сонячної радіації на схилах
Loading...

 
 

Цікаве