WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Заповідник “Горгани” - Реферат

Заповідник “Горгани” - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Заповідник "Горгани"
Горгани - гірський масив в центральній частині Українських Карпат. Знаходиться головним чином в Івано-Франківській і частково в Закарпатській областях. З північного заходу рікою Мизунка відмежований від Східних Бескид, з південного заходу - межує з Полонинським хребтом, з півдня від Горган розташовані масиви Свидовець та Чорногора, зі сходу річкою Прут відділений від Покутсько-Буковинських Карпат, і тільки з північного сходу Горгани виходять до Передкарпатської височини. Відповідно масив поділяється на низькогірні Зовнішні (Берегові, Скибові) та вищі Внутрішні (Центральні, Привододільні) Ґорґани.
Якщо розпочати із історії цього заповідника, то вона почалася ще в 1940 році. Тоді Рада Народних Комісарів УРСР хотіла організувати заповідник у Горганах, яка становить площею 50 тис. га, однак цьому перешкодила друга світова війна. А в 50-70-х роках на території Надвірнянського лісокомбінату було створено декілька заказників і пам'яток природи, завдяки чому в районі Довбушанських Горган збереглося багато унікальних природних комплексів. У 1974 році тут було організовано Горґанське заповідне лісництво. І вже тоді хотіли на місці цього лісництва створити заповідник. Але лише аж 12 вересня 1996 року згідно з Указом Президента України було організовано природний заповідник Горгани. Територія заповідника становить 5344 га.
Він розташований в південно-західній частині Івано-Франківської області у районі Довбушанських Ґорґан - найнедоступнішій високогірній і кам'янистій частині цих гір. Довбушанський масив - один із трьох основних масивів Північних Ґорґан. Його вершини та верхні частини схилів вкриті кам'янистими розсипами. Для Довбушанського масиву характерні видовжені хребти з гострими вершинами і стрімко спадаючими півн ічно-східними та більш пологими південно-західними схилами. Найвищі вершини - Довбушанка (1754) та Медвежик (1736).
Тут беруть свій початок гірські потоки, як: Черник, Сітний, Джурджинець, Зубрівка, Пікун, які є притоками р. Бистриці Надвірнянської.
Залежно від висоти над рівнем моря на території заповідника виділяються три кліматичні зони:
" прохолодна;
" помірно холодна;
" холодна;
із середньорічною температурою від + 5 до 0 °С. Річна кількість опадів становить від 900 до 1400 мм. Сніговий покрив стійкий із середньою потужністю 40 см.
Ґрунтовий покрив доволі строкатий, складається переважно з лісових буроземних, дерново-буроземних та гірсько-лучних буроземів.
Своєрідність і різноманітність фізико-географічних умов сприяли формуванню багатого видового складу рослин, серед яких значна частина рідкісних, реліктових та ендемічних. Панівні звичайно тут - ліси, які займають 84 % площі. Вони утворюють гірський лісовий пояс буково - ялицево - смерекових (27 %), смереково-ялицево-букових (3,3 %) та чистих смерекових (44,5 %) лісів. Найбільшу цінність з них становлять ялицеві та смерекові ліси. У трав'яному покриві лісів за участю бука звичними є аконіт молдавський, підлісник європейський, зубниця залозиста, сугайники австралійський та карпатський, живокіст серцевидний, багаторядник шипуватийт та голокучники дубовий. На узліссях навесні з'являються ніжні дзвіночки підсніжника білосніжного, білоцвіту весняного, сині квітки сольданели гірської. З чагарників у лісах росте: жимолость пухнаста, вовче лико, іноді зустрічається аґрус відхилений, шипшина повисла. Традиційним супутником буково-ялицево-смерекових та ялицево-смерекових лісів з деревних порід є клен-явір. З підняттям угору ліс стає дедалі похмурішим і прохолодним - тут переважає смерека і інші хвойні. Під густим шатром смерекового лісу - трав'яний покрив надзвичайно бідний. Схили в цих лісах вкриті переважно оксамитовим килимом моху, який обплетений нитками плаунів колючого та булавовидного. Крім того, трапляються чорниця, брусниця, щитник австрійський, ожина лісова та інші. У верхній частині смуги смерекових лісів поширена сосна кедрова європейська - релікт раннього голоцену. Смереково-кедрові та кедрово-смерекові ліси поширені в межах висот 965-1580 м над рівнем моря, найвищі місця росту (1630 м) сосни кедрової відмічені на південному схилі Довбушанки. На території заповідника насадження з участю кедра займають 380 га. У смузі гірського лісового поясу значно поширені післялісові луки. Подекуди окремими острівцями ростуть - ялівці звичайний та сибірський. Рано навесні на проталинах снігу першими з'являються синьо-фіолетові квітки шафрану Ґейфелового. Влітку луки вкриваються барвистим килимом різнотрав'я із перстачу золотистого, ахірофоруса одноквіткового, арніки гірської, нечуйвітру оранжево-червоного, дзвоників ялицевих, скорзонери рожевої, волошки карпатської. В інших, більш вологих місцях мінливими фарбами миготять золотаві квітки купальниці європейської, орхідей, яких на території заповідника налічується 9 видів. Восени квітуче вбрання завершують сонечка відкасника безстеблового та сині квітки тирличу ваточникового. Лісовий пояс вище 1300-1400 м над р івнем моря змінюється субальпійським з суворими кліматичними умовами, в яких формується смуга криволісся із заростей сосни гірської, що займають близько 339 га, рідше вільхи зеленої. Вони виконують важливу ґрунтозахисну та водорегулювальну роль: перешкоджають утворенню і сходу снігових лавин, запобігають ерозії, зсувам тощо. Вище від заростей сосни гірської розташовані кам'янисті розсипи, зайняті мохово-лишайниковою рослинністю.
Тваринний світ заповідника тісно пов'язаний з висотними рослинними поясами. Тут умовно можна виділити три фауністичні комплекси:
у нижньому змішуються фауністичні елементи широколистяних та хвойних лісів, долинами річок сюди проникають рівнинні, а з населених пунктів - синантропні види;
на середніх та верхніх гіпсометричних рівнях лісового поясу переважають види, характерні для хвойних лісів;
у найбіднішому за видовим різноманіттям субальпійському поясі трапляються гірські види, не характерні для інших поясів: полівка снігова, щеврик гірський, тинівка альпійська;
У заповіднику живуть представники понад 1000 видів безхребетних тварин. Серед них найчисленнішою групою є комахи. У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. З круглоротих водиться лише мінога угорська, яка зрідка трапляється в р. Бистриці Надвірнянській та її притоках. Іхтіофауна представлена 10 видами риб. Домінуючим видом у річках є форель струмкова. Серед земноводних найчисленнішою є жаба трав'яна. Вона зустрічається по всій території. В калюжах та заплавах потоків живуть тритони альпійський і карпатський, кумка жовтобрюшка. У нижній та середній частинах лісового поясу зрідка зустрічається саламандра плямиста. Всього на заповідній території відм ічено 8 видів земноводних. Герпсто-фауна заповідника бідна - всього 5 видів: безнога ящірка веретільниця, вуж звичайний, гадюка звичайна,
Loading...

 
 

Цікаве