WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Значення і склад ґрунтового повітря. Фізико-механічні властивості ґрунтів та їх значення. Поняття про грунт та його функції - Контрольна робота

Значення і склад ґрунтового повітря. Фізико-механічні властивості ґрунтів та їх значення. Поняття про грунт та його функції - Контрольна робота

розпадається ґрунт. Структура ґрунту є важливою його морфологічною ознакою. Найбільше агрономічне значення мають частинки орного шару розміром 0,25 - 10 мм. За таких умов ґрунт найпухкіший, втрачає найменше вологи, має високу водопроникність та водозатримну здатність, стійкий проти ерозії. У структурному ґрунті добре виражені капілярні та некапілярні пори.
Виділяють три види структури ґрунту (за С.А. Захаровим): кубоподібна, призмоподібна і плитоподібна.
За кубоподібної структури агрегати ґрунту рівномірно розвинуті за всіма трьома взаємоперпендикулярними векторами (агрегати грудочкові, пилуваті, горіхоподібні, зернисті).
Призмоподібна - структурні частинки розвинуті переважно у вертикальній осі (агрегати стовпчасті, призматичні).
Плитоподібна - характеризується частинками, які розвинуті переважно у горизонтальній площині та вкорочені у вертикальному напрямку (агрегати сланцеві, пластинчасті,листкоподібні, лускоподібні).
Ґрунти, в яких частинки містяться не в агрегатах (піски) або взагалі не мають грудочкової структури (сильно ущільнені), називаються безструктурними. Безструктурні ґрунти не мають сприятливого для рослин водного і повітряного режимів.
Причиною погіршення структури ґрунту є: механічне руйнування агрегатів під час обробітку ґрунту; фізико-хімічне руйнування опадами, які містять іони водню та амонію, що витісняють з обмінного шару колоїдних частинок іони кальцію та магнію, руйнуючи їх; біологічне руйнування - мінералізація мікроорганізмами органічних сполук, які приймають участь в утворенні структурних агрегатів.
Покращення грудочкової структури ґрунту досягається: внесенням у ґрунт органічних та мінеральних кальцій- і магній-вмісних добрив, які коагулюють колоїди, тим самим сприяючи утворенню грудочок; посів злакових і бобових трав, які підвищують вміст гумусу в ґрунті, складові якого з іншими компонентами ґрунту утворюють агрегати; посів рослин з потужною кореневою системою, яка механічно сприяє утворенню грудочок; дотримання сівозміни; зменшення кількості обробітків ґрунту та ін.
Механічний і мінералогічний склад ґрунту, вміст у ньому органічних речовин, увібраних іонів, його структура та інші компоненти визначають фізичні властивості ґрунту.
До загальних фізичних властивостей ґрунту належить питома і об'ємна маса та пористість.
Питома маса твердої фази - це маса одиниці об'єму абсолютно сухої твердої фази ґрунту без пор. Наприклад, малогумусові чорноземи мають питому вагу 2,5-2,65 г/см3, високогумусові - 2,3-2,4 г/см3.
Об'ємна маса - це маса одиниці об'єму абсолютно сухого ґрунту з непорушеною будовою. Наприклад, об'ємна маса орного горизонту глинистих і суглинистих ґрунтів становить 1,6-1,8 г/см3. Оптимальною для більшості cільськогосподарських рослин є на суглинистих ґрунтах їх об'ємна маса 1-1,2, а піщаних і супіщаних - 1,2-1,4 г/см3.
Пористість ґрунту - це відношення сумарного об'єму всіх пор до загального об'єму ґрунту.
Пористість вираховують діленням показника об'ємної ваги ґрунту на його питому вагу, виражену у відсотках. Наприклад, пористість верхнього горизонту піщаного ґрунту близько 30%, суглинистого - 45%, глинистого - 53%, структурного чорнозему - 55-60%. Оптимальною для культурних рослин є пористість ґрунту 50-60%.
Сумарну пористість ґрунту поділяють на капілярну (діаметр пор менше 0,1 мм) і некапілярну (діаметр пор більше 0,1 мм). Від співвідношення капілярних і некапілярних пор також залежать фізичні властивості ґрунту, його водний, повітряний та інші режими. Оптимальним для рослин є рівне співвідношення капілярних і некапілярних пор.
3. Поняття про грунт та його функції
Ґрунт - це поверхневий пухкий шар суходолу Земної кулі, якому властива родючість.
Наука про появу, будову, властивості, розвиток, поширення та способи раціонального використання ґрунтів називається ґрунтознавством.
Перетворення гірської породи в ґрунт проходить у результаті одночасних і тісно пов'язаних процесів вивітрювання і ґрунтоутворення.
Вивітрювання - це процес руйнування та зміни поверхневих порід і мінералів земної кори. Залежно від чинників дії розрізняють фізичне, хімічне та біологічне вивітрювання.
Фізичне вивітрювання - це руйнування гірських порід під впливом води, вітру і температури.
Руйнування гірських порід проходить у результаті неоднакового розширення чи зжимання різних мінералів, які в свою чергу, мають різні коефіцієнти розширення у різних напрямках. Останнє явище є причиною руйнування однорідних кристалів і порід.
Вода, що попадає в тріщини, зумовлює капілярний тиск на породу до 1500 атм., а замерзаюча вода - до 890 атм.
Значної дії завдають також солі, що викристалізовуються із розчинів тощо.
Фізичне вивітрювання різко збільшує поверхню стикання породи з оточуючим середовищем, що створює умови для хімічного та біологічного вивітрювання.
Хімічне вивітрювання - це зміна та руйнування гірських порід і мінералів під впливом хімічних процесів з участю води, вуглекислого газу, кисню і температури.
Вода вступає з мінералами в реакції гідролізу, гідратації. Кисень повітря окислює мінерали, які містять елементи, здатні до окислення. Вуглекислий газ з водою утворює вугільну кислоту, хоч слабку, але здатну до реакцій з різними сполуками. Температурний фактор впливає на швидкість хімічних реакцій (за зростання температури на кожні 10 °C пришвидшується перебіг хімічних реакцій в 2-2,5 рази).
Біологічне вивітрювання - це процес механічного руйнування та хімічної зміни гірських порід й мінералів під впливом рослинних і тваринних організмів та продуктів їх життєдіяльності. У процесі біологічного вивітрювання беруть участь бактерії, ціанобактерії (синьо-зелені водорості), діатомові водорості, лишайники, мохи, вищі квіткові рослини, а також тваринні організми - комахи, черви, дрібні хребетні тощо.
Наприклад, рослини і мікроорганізми виділяють вуглекислий газ і різні органічні кислоти, які руйнують мінерали та гірські породи. Корені рослин механічно розширюють тріщини. Залізобактерії окислюють та руйнують сполуки заліза тощо.
Процеси вивітрювання перетворюють гірську породу в подрібнену масу, яку називають рухляком, а далі в материнську ґрунтотвірну породу, яка є основою для подальшого процесу утворення ґрунту.
Ґрунтоутворення - це сукупність різних хімічних, фізичних і біологічних процесів і явищ, які зумовлюють виникнення та дальший розвиток ґрунтів.
Враховуючи, що основною властивістю ґрунту є його родючість,
Loading...

 
 

Цікаве