WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Ріки Івано-Франківської області - Реферат

Ріки Івано-Франківської області - Реферат


Реферат на тему:
Ріки Івано-Франківської області
Найбільші ріки Прикарпаття - Дністер і Прут. Майже дві тритини території області зрошуються водами басейну Дністра, і тільки південно-східна окраїна належить до басейну Пруту.
Довжина Дністра в межах Прикарпаття - 190 км. Дуже розвинена сітка його правих приток: Свіча, Лімниця, Бистриця, які формуються в щедро зрошуваних атмосферними опадами Карпатах. Другий річковий басейн належить Пруту - лівій притоці Дунаю. Джерела ріки - на північних схилах Чорногірського хребта. Довжина Пруту в межах області - близько 150 км. Найкрупніші притоки: Черемош, Рибниця, Пістинька. У рівнинній частині області багато озер та ставів. Найбільше озеро Шибене (довжина 850м, ширина 200м.) При закритих шлюзах глибина становить 25м, а запас води 400 тис. куб. метрів. Воду озера використовують для сплаву лісу по Черемошу. Другим за величиною є озеро Несамовите біля підніжжя гори Туркул (довжина 150м, ширина 44 - 80 м.). У ставках розводять рибу - коропа, амура, форель.
КАРПАТСЬКІ РІЧКИ
(загальна спеціалізована інформація)
Чого-чого, а річок в Карпатах не бракує. Для порівняння наводяться цікаві цифри. В Україні нараховується коло 73 тисяч річок, з них в горах України - 29 700, а в Українських Карпатах - біля 28 тисяч.
Проте річок протяжністю більше 10 км тут налічується лише близько 450. Відповідно, основна частина карпатських річок належить до категорії малих. Їх загальна протяжність становить 36 тис. км. Густота гідросітки тут найбільша в Україні: середня - від 0,5 до 0,7 км/км2, а максимальна -1,0-1,2 км/км2 і більше.
Річки несудноплавні, раніше по них сплавляли ліс. Подекуди стихію експлуатували як безкоштовне джерело енергії, але загалом внаслідок низького рівня технологічного забезпечення краю люди дали річкам та потокам спокій.
Українські Карпати є вододілом великих річкових систем і одночасно водозбором їх приток. На північному заході зовнішнього боку гірської дуги лежать витоки Сану (басейн Балтики), на схід починаються річки Чорноморського басейну - витоки і притоки Дністра, які дренують північно-східний схил Карпат і Прикарпаття, а на південному сході- витоки Пруту і Сірету - великих приток Дунаю. З внутрішнього боку карпатської дуги починається Тиса і її численні притоки, які розчленовують південно-західні схили Карпат і Закарпатську низовину.
У розміщенні річок і характері розчленування поверхні існують певні закономірності, зумовлені складним розвитком гір, сучасною морфотектонічною і літологічною будовою території. За положенням відносно геологічних структур і топографії місцевості всі річки можна розділити на поздовжні, які течуть уздовж структур, поперечні, які перетинають їх під прямим кутом, і діагональні, які косо пересікають основні структури.
Найбільші багатоводні річки - Дністер у Прикарпатті і Тиса в Закарпатті - є поздовжніми. Вони закладені в зонах крайових прогинів, які збирають усі поверхневі і підземні води, що стікають з гір. Менші річки - праві притоки Дністра і ліві Тиси - тут є поперечними або діагональними. У Карпатах же, навпаки, великі річки є поперечними або діагональними, а їх притоки поздовжніми. Великі поперечні річки прокладали русло головним чином по лініях тектонічних порушень (розломів, розривів) як, наприклад, верхів'я Дністра, Стрию, Пруту, Тиси, Сірету, Ужа, Латориці, Тересви, Білого і Чорного Черемошів.
Поздовжні річки невеликі. Вони проклали свої русла, як правило, в породах, що легко розмиваються. До таких річок належать: верхів'я Стрию, Завадка, Ріпинка, Зденяцька, середня течія Путили тощо.
Поперечні і поздовжні напрями річок Карпат створюють своєрідний рисунок горизонтального розчленування - решітчасте, або прямокутне. Багато гірських річок часто змінюють напрям течії. Північно - східний і південно - західний напрями в місцях прориву річкою антиклінальних гірських хребтів круто, майже під прямим кутом, змінюються при виході річок у міжгірні депресії і зони передгірних прогинів. Тому русла річок часто мають поліпоподібні вигини (Стрий, Черемош та ін.).
Витоки річок починаються в глибині гір, на великих висотах зигзагоподібної лінії вододілу. Сучасний вододіл Українських Карпат не збігається з осьовою, найбільш піднятою зоною Полонинського хребта. Він зміщений на північний схід у Центральну синклінальну зону.
Річки Карпат мають гірський характер. Долини їх, як правило, вузькі і глибокі, схили часом стрімкі. Таких рис набувають долини поперечних річок у верхів'ях і при перетині ними хребтів. Русла мають велике падіння. Похил русел великих поперечних річок менший, ніж малих. Так, Чорна Тиса має похил 19 м/км, а її притока Говерла - 75 м/км; Тереcва - 30 м/км, Білий Черемош - 14 м/км, Чорний Черемош - 9,7 м/км. Поздовжній профіль таких річок не вироблений. Ширина русел невелика, навіть у таких великих річок, як Прут і Черемош, вона не перевищує 100 м. Русла часто загромаджені камінням і уламками скель. Зустрічаються пороги і водоспади. Глибина річок незначна, в середньому 0,5-1,5 м. Течія карпатських річок постійна, середня швидкість її 3-5 м/сек.
Рівнинні річки Прикарпаття і Закарпаття мають повільну течію і широкі долини. Так, похил русла р. Серне в Закарпатті - 0,2 м/км, а р. Клодниці в Прикарпатті - 1,8 м/км.
У живленні карпатських річок беруть участь дощі, сезонні сніги, рунтові та підземні води. Роль цих джерел для різних річок неоднакова. При збільшенні висоти водозбору відбувається перерозподіл окремих джерел живлення - зростає частка снігового і підземного живлення і дещо скорочується роль дощів.
Річки Закарпаття і правобережні притоки Дністра відносять до річок змішаного живлення з переважанням дощового. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Деякі науковці відносять річки Карпат до причорноморського типу з наводками протягом усього року. Однак вони відрізняються і рядом особливостей.
Режим рівнів води в річках характеризується безладним чергуванням паводків протягом усього року. В середньому за рік спостерігається 25-35 піків підняття рівня води. Більшість їх припадає на весняно-літній час. Весняне водопілля починається на рівнинах у кінці лютого - на початку березня, в горах запізнюється приблизно на 15 днів. Ступінь підняття рівня залежить від запасів снігу в басейні та інтенсивності його танення. Максимальні рівні спостерігаються в середині - кінці березня. Часто снігове водопілля супроводжується дощовими паводками, тоді високі рівні води в ріках затягуються до кінця квітня - початку травня. Рівні піднімаються над передвесняними на 3 - 4 м. Витрата води в річках різко зростає, наприклад, у Дністрі біля Заліщиків - з 60 м/сек до 230 м/сек.
У травні внаслідок зливових дощів рівні води в ріках знову різко піднімаються. Влітку буває 15-20 та більше піків дощових паводків. Інтенсивність їх значна, часто перевищує весняні повноводдя. У червні й серпні спостерігаються найвищі літні рівні: 4-5 м. В середньомупаводки тривають від 5-15 днів до місяця. Витрата води в річках за цей період зростає від 20 мз/сек на малих річках до 170 мз/сек на Дністрі (Заліщики). Після спаду літньої повені спостерігається коротка літньо-осіння межень у вересні - листопаді, яка часто порушується осінніми дощовими наводками.
У зимовий період (грудень - лютий) рівень і витрата води в річках в загальному знижується. Настає зимовий мінімум, у Дністрі рівні падають до 10 см, витрата - до 50 мз/сек. Але при відлигах, коли тане сніг і йдуть обложні дощі, рівні води в річках знову різко піднімаються. Наприклад, на р. Стрий (м. Турка) в грудні 1950 р. спостерігався найвищий річний рівень води - 308 см. Витрати в цей час збільшуються до 140 мз/сек.
У Карпатах м'який клімат і недовга зима, тому тут не буває тривалого стійкого льодового покриву. Лід з'являється, як правило, з середини грудня. Під час замерзання
Loading...

 
 

Цікаве