WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Будова планети Земля - Реферат

Будова планети Земля - Реферат

змінюється. У придонних шарах температура тримається звичайно між 2°С і 0 °С. У помірних областях зміна температури з глибиною менш значна, що пов'язано з меншим прогріванням поверхневих вод. У приполярних областях температура спочатку знижується до глибин близько 50-100 м, потім до глибин близько 500 м трохи підвищується (за рахунок принесення більш теплих і солоних вод з помірних широт), після чого повільно знижується до 0 °С і нижче у придонних шарах.
Зі зміною температури і солоності міняється також щільність води. Найбільша щільність характерна для високих широт, де вона досягаєбіля поверхні 1,0275 г/см3. У приекваторіальній області щільність води біля поверхні - 1,02204 г/см3.
Характерною рисою океану є циркуляція і перемішування вод. У шарі до 150-200 м циркуляція визначається головним чином пануючими вітрами, під впливом яких утворюються могутні океанічні течії. У більш глибоких шарах циркуляція пов'язана переважно з існуючою в товщі води різницею щільності, що залежить від температури і солоності. Основними елементами циркуляції, обумовленої впливом вітрів, є антициклональні кругообіги у субтропічних широтах і циклональні - у високих. Щільнісна циркуляція бере участь у вертикальному розподілі водяних мас і охоплює всю товщу вод. Планетарним видом руху вод служить припливо-відливна течія, викликана впливом Місяця і Сонця.
Океан відіграє величезну роль у житті Землі. Він служить головним водоймищем планети й основним приймачем сонячної енергії на поверхні Землі. Унаслідок великої теплоємності води (і малої теплоємності повітря) він впливає на коливання температури повітря навколишнього простору. У помірних і полярних широтах морські води влітку накопичують тепло, а узимку віддають його атмосфері. В екваторіальних і тропічних просторах поверхня води нагрівається цілий рік. Теплі води переносяться звідси течіями у високі широти, утеплюючи їх, а холодні води повертаються до тропіків у протитечіях. У такий спосіб океан впливає на клімат і погоду Землі. Велика роль океану у круговороті речовин на Землі (вологообіг, взаємний обмін з атмосферою киснем і вуглекислим газом, винесення на сушу розчинених в океанічній воді солей і привнесення в океан річками матеріалу з суші, біогеохімічні перетворення).
Чималу роль грають і води суші. Прісні води задовольняють потреби людини у воді, забезпечують промисловість і поливне землеробство. Поверхневі текучі води роблять велику геологічну роботу, здійснюючи розмивши (ерозію), перенесення і відкладення продуктів руйнування гірських порід. Діяльність текучих вод призводить до розчленовування і загального зниження рельєфу суші. Сумарна кількість матеріалу, що виноситься ріками в моря і океани, оцінюється більш ніж у 17 млрд. т на рік.
"Тверда" Земля
Про будову, склад і властивості "твердої" Землі маються переважно можливі відомості, оскільки для безпосереднього спостереження доступна лише верхня частина земної кори. Усі дані про більш глибокі надра планети отримані за рахунок різноманітних непрямих (головним чином геофізичних) методів дослідження. Найбільш достовірні з них - сейсмічні методи, засновані на вивченні шляхів і швидкості поширення у Землі пружних коливань (сейсмічних хвиль).
З їхньою допомогою вдалося встановити поділ "твердої" Землі на окремі сфери і скласти уявлення про внутрішню будівлю Землі.
Основні дані про геосфери "твердої" Землі
Геосфери Підрозділи геосфер Буквене позначення Глибина нижньої межі*, км Об`єм, 1018 м3 Маса, 1021 кг
Земна кора Осадовий шар A до 20 1,0 2,5
"гранітний" шар до 40 3,6 10
"базальтовий" шар до 70 5,6 16
Мантія Верхня мантія Субстрат B 50-100 180,1 610
шар Гутенберга (астеносфера) Близько 400
шар Голіцина C Близько 900 205,7 856
Нижня мантія D 2900 510,8 2547
Ядро Зовнішнє ядро E Близько 4800 166,6 1828
F Близько 5100
Суб`ядро G 6371 8,6 106
* Різниця між середнім радіусом Землі і середнім радіусом межі (крім кори).
Будова "твердої" Землі. Верхня сфера "твердої" Землі - земна кора (А) - найбільш неоднорідна і складно побудована. З кількох типів земної кори переважне поширення мають материкова й океанічна; у будові першої розрізняють три шари: верхній - осадовий (від 0 до 20 км), середній, називаний умовно "гранітним" (від 10 до 40 км), і нижній, т.зв. "базальтовий" (від 10 до 70 км), що відокремлюється від "гранітного" поверхнею Конрада.
Під океанами осадовий шар на великих площах має товщину лише кілька сотень метрів. "Гранітний" шар, як правило, відсутній: замість нього спостерігається т.зв. "другий" шар неясної природи, товщиною близько 1-2,5 км. Потужність "базальтового" шару під океанами - близько 5 км.
Крім основних типів кори, зустрічається кілька типів "проміжної" будови, у тому числі кора субконтинентальна (під деякими архіпелагами) і субокеанічна (у глибоководних западинах окраїнних і внутрішньоконтинентальних морів). Субконтинентальна кора характеризується нечітким поділом "гранітного" і "базальтового" шарів, що поєднуються за назвою гранітно-базальтового. Кора субокеанічна близька до океанічної, відрізняється від неї більшою потужністю в цілому й осадовому шарі зокрема.
Мантія складається з трьох шарів (В, С і D) і простягається від поверхні Мохоровичича до глибини 2900 км, де вона межує з ядром Землі. Шари В і С утворюють верхню мантію (товщиною 850-900 км), шар D - нижню мантію (близько 2000 км). Верхню частину шару В, що залягає безпосередньо під корою, називається субстратом; кора разом із субстратом складає літосферу. Нижню частину верхньої мантії називають ім'ям сейсмолога, який відкрив її властивості, Б.Гутенберга. Швидкість поширення сейсмічних хвиль у межах шару Гутенберга дещо менша, ніж у шарах, що лежать вище - і нижче. Це зв'язують з підвищеною плинністю його речовини. Звідси - друга назва шару Гутенберга - астеносфера (слабка сфера). Цей шар є сейсмічним хвилеводом, оскільки сейсмічний "промінь" (шлях хвилі) довгий час йде уздовж нього. Шар, що лежить нижче С (шар Голіцина) виділено як зону швидкого наростання з глибиною швидкостей сейсмічних хвиль (подовжніх від 8 до 11,3 км/сек, поперечних від 4,9 до 6,3 км/сек).
Земне ядро має середній радіус близько 3,5 тис. км і поділяється на зовнішнє ядро (шар Е) і суб`ядро (шар G) з радіусом близько 1,3 тис. км. Їх розділяє перехідна зона (шар F) товщиною близько 300 км, що відносять звичайно до зовнішнього ядра. На межі ядра спостерігається стрибкоподібне падіння швидкості подовжніх хвил ь (від 13,6 до 8,1 км/сек). Усередині ядра вона зростає, збільшуючись стрибком до 11,2 км/сек поблизу межі суб`ядра. У суб`ядрі сейсмічні хвилі поширюються майже з незмінною швидкістю.
Loading...

 
 

Цікаве