WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Будова планети Земля - Реферат

Будова планети Земля - Реферат

шарів атмосфери характерний також процес дифузійного поділу газів під дією сили ваги (гравітаційний поділ): гази розподіляються з висотою відповідно до їхньої молекулярної маси. Верхні шари атмосфери в результаті виявляються збагаченими більш легкими газами. Сукупність процесів дисоціації,іонізації і гравітаційного поділу визначає хімічну неоднорідність верхніх шарів атмосфери. Приблизно до 200 км основним компонентом повітря є азот N2. Вище починає превалювати атомарний кисень. На висоті понад 600 км переважним компонентом стає гелій, а в шарі від 2 тис. км і вище - водень, що утворює навколо Землі т.зв. водневу корону.
Через атмосферу до поверхні Землі надходить електромагнітне випромінювання Сонця - головне джерело енергії фізичних, хімічних і біологічних процесів географічної оболонки Землі. Атмосфера прозора для електромагнітного випромінювання у діапазоні довжин хвиль l від 0,3 мкм (3000 A) до 5,2 мкм (в який заключено близько 88% всієї енергії сонячного випромінювання) і радіодіапазоні - від 1 мм до 30 м. Випромінювання інфрачервоного діапазону (l>5,2 мкм) поглинається в основному парами води і вуглекислим газом тропосфери і стратосфери. Непрозорість атмосфери у радіодіапазоні обумовлена відбиттям радіохвиль від її іонізованих шарів (іоносфери).
Випромінювання ультрафіолетового діапазону (l від 3000 до 1800 A) поглинається озоном на висотах 15-60 км, а хвилі довжиною 1800-1000 A і коротше - азотом, молекулярним і атомарним киснем (на висоті від кількох десятків до кількох сотень км над поверхнею Землі). Тверде короткохвильове випромінювання (рентгенівське і гамма-випромінювання) поглинається всією товщею атмосфери, до поверхні Землі воно не доходить. Таким чином, біосфера виявляється захищеною від згубного впливу короткохвильового випромінювання Сонця. У вигляді прямої і розсіяної радіації поверхні Землі досягає лише 48% енергії сонячного випромінювання, що падає на зовнішню межу атмосфери. У той же час атмосфера майже непрозора для теплового випромінювання Землі (за рахунок присутності в атмосфері вуглекислого газу і парів води).
Якби Земля була позбавлена атмосфери, то середня температура її поверхні складала б -23°С, у дійсності середня річна температура поверхні Землі складає 14,8°С. Атмосфера затримує також частину космічних променів і служить бронею проти руйнівної дії метеоритів. Наскільки великим є захисне значення земної атмосфери, показує поцяткована метеоритними кратерами поверхня Місяця, позбавленого атмосферного захисту.
Між атмосферою і поверхнею відбувається безупинний обмін енергією (теплообіг) і речовиною (вологообіг, обмін киснем та іншими газами). Теплообіг включає перенесення теплоти випромінюванням (променевий теплообмін), передачу теплоти за рахунок теплопровідності, конвекції і фазових переходів води (випару, конденсації, кристалізації).
Нерівномірне нагрівання атмосфери над сушею, морем на різних висотах і в різних широтах приводить до нерівномірного розподілу атмосферного тиску. Стійкі перепади тиску, що виникають в атмосфері, викликають загальну циркуляцію атмосфери, з якою пов'язаний вологообіг, що включає процеси випаровування води з поверхні гідросфери, перенесення водяної пари повітряними потоками, випадання опадів і їхній стік. Теплообіг, вологообіг і циркуляція атмосфери є основними кліматоутворюючими процесами. Атмосфера є активним агентом у різних процесах, що відбуваються на поверхні суші й у верхніх шарах водойм. Найважливішу роль грає атмосфера у розвитку життя на Землі.
Гідросфера
Вода утворює переривчасту оболонку Землі. Близько 94% загального об`єму гідросфери зосереджено в океанах і морях; 4% заключено у підземних водах; близько 2% - у льодах і снігах (головним чином Арктики, Антарктики і Гренландії); 0,4% - у поверхневих водах суші (річки, озера, болота). Незначна кількість води міститься в атмосфері й організмах. Усі форми водяних мас переходять одна в іншу в процесі обігу. Щорічна кількість опадів, що випадають на земну поверхню, дорівнює кількості води, що випарувалася з поверхні суші й океанів. У загальному круговороті вологи найбільш рухливі води атмосфери.
Вода гідросфери містить майже всі хімічні елементи. Середній хімічний склад її близький до складу океанічної води, у якій переважають кисень, водень, хлор і натрій. У водах суші переважними є карбонати. Зміст мінеральних речовин у водах суші (солоність) піддано значним коливанням залежно від місцевих умов і насамперед клімату. Звичайно води суші слабко мінералізовані - прісні (солоність рік і прісних озер від 50 до 1000 мг/кг). Середня солоність океанічної води близько 35 г/кг (35°/оо), солоність морської води коливається від 1-2°/оо (Фінська затока Балтійського моря) до 41,5°/оо (Червоне море). Найбільша концентрація солей - у солоних озерах (Мертве море до 260°/оо) і підземних водах (до 600°/оо).
Сучасний сольовий склад вод гідросфери сформувався за рахунок продуктів хімічного вивітрювання вивержених порід і привнесення на поверхню Землі продуктів дегазації мантії: в океанічній воді катіони натрію, магнію, кальцію, калію, стронцію присутні головним чином за рахунок річкового стоку. Хлор, сірка, фтор, бром, йод, бор та інші елементи, що грають в океанічній воді роль аніонів, є переважно продуктами підводних вулканічних вивержень. Вуглець, азот, вільний кисень та інші елементи, що містяться в гідросфері, надходять з атмосфери і з живої речовини суші й океану. Завдяки великому вмісту в океані біогенних хімічних елементів, океанічна вода служить дуже сприятливим середовищем для розвитку рослинних і тваринних організмів.
Світовий океан утворює найбільше скупчення вод на земній поверхні. Морські течії зв'язують окремі його частини в єдине ціле, унаслідок чого води океанів і морів володіють загальними фізико-хімічними властивостями.
Поверхневий шар води в океанах (до глибини 200-300 м) має непостійну температуру, що міняється за сезонами року й залежно від температурного режиму відповідного кліматичного пояса. Середня річна температура цього шару поступово убуває від 25 °С біля екватора до 0 °С і нижче в полярних областях. Характер вертикальної зміни температур океанічних вод сильно варіюється залежно від географічної широти, що пояснюється головним чином неоднаковим нагріванням і охолодженням поверхневих вод. З іншого боку, існують істотні розходження в зміні температури води за глибиною на тих самих широтах у зв'язку з течіями. Однак для величезних екваторіальних і тропічних просторів океану в зміні температур по вертикалі існує багато спільного.
До глибини 300-500 м температура води тут швидко знижується, потім до 1200- 1500 м ниження температури відбувається повільніше, глибше 1500 м вона майже не
Loading...

 
 

Цікаве