WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → 1.Методи визначення відносного і абсолютного віку Землі. 2.Коефіцієнт вертикального і горизонтального розчленування. 3.Ендогенні і екзогенні процеси ( - Реферат

1.Методи визначення відносного і абсолютного віку Землі. 2.Коефіцієнт вертикального і горизонтального розчленування. 3.Ендогенні і екзогенні процеси ( - Реферат

допомагає встановлювати стадію розвитку рельєфу, його відносний вік.
Існують різні підходи до визначення показників горизонтального розчленування рельєфу.
1. Показник густоти ерозійного розчленування (Кг, км/км2) характеризує довжину тальвегів ерозійних форм, що припадає на одиницю площі:
Формула 1.
де - сумарна довжина всіх тальвегів (серед них і постійної гідрографічної мережі), зафіксована картометричними роботами на досліджуваному водозборі (див. табл. 48), км;
F - площа водозбору, км2.
Показник густоти ерозійної мережі є однією з найбільш поширениххарактеристик горизонтального розчленування території. Саме таким способом визначається і широко вживана у науковій та технічній літературі густота гідрографічної мережі (річкової сітки), при розрахунках якої у чисельнику формули (1) враховується не загальна протяжність тальвегів ерозійних форм, а сумарна довжина постійних водотоків (річок, струмків, каналів).
При картографуванні показники густоти ерозійного (або гідрографічного) розчленування розбиваються на інтервали (наприклад: менше 1 км/км2, 1-2 км/ км2, 2-3 км/км2 тощо) і виносяться у легенду карти та показуються на самій карті якісним фоном - фарбами або штриховкою.
Разом з тим показник густоти ерозійного розчленування, що являє собою величину відносну (довжина ерозійних форм відноситься до площі), ускладнює можливості співставлення горизонтального розчленування з іншими основними морфометричними показниками - глибиною розчленування та кутами похилу поверхні, оскільки останні представлені здебільшого абсолютними величинами і можуть визначатися не тільки для площі, а й для будь-якої окремої точки на поверхні. Саме через цю обставину заслуговують на увагу й інші способи оцінки горизонтального почленування.
2. Віддалення вододілів від місцевих базисів ерозії характеризується довжиною схилів, яка являє собою величину абсолютну, що знаходиться у функціональній залежності від глибини розчленування, тобто висоти схилу (h) та середнього кута його падіння ( ):
Для побудови карт віддалення вододілів від тальвегів у межах кожного елементарного водозбору (наприклад, водозбору третього порядку) проводять серію ліній падіння схилів, на яких відкладаються (починаючи від тальвегу) рівновеликі відрізки, довжина яких призначається в залежності від масштабу карти та характеру рельєфу (наприклад, на картах масштабу 1:25000 такі відрізки розмічають через 0,4- 1,0 см, що відповідає відстаням 100-250 м на місцевості). Рівновіддалені від тальвегів точки з'єднують плавними кривими, які й являють собою ізолінії віддалення від місцевих базисів денудації. Для унаочнення карти площі між ізолініями доцільно зафарбовувати або штрихувати.
За такою самою методикою будуються і карти довжини ліній стоку, проте на них віддалі вимірюються у зворотному напрямку - не від тальвегів, а від вододільних ліній. Такі карти особливо зручні при вивченні інтенсивності поверхневої ерозії (площинного змиву, яротворення тощо), а відтак становлять великий інтерес для практиків землевпорядкування, екологів, агрономів, меліораторів та фахівців інших галузей господарства.
Зважаючи на працемісткість картометричних побудов при виконанні описаних вище робіт, на практиці дуже часто виконуються наближені обчислення, за якими визначається так звана середня довжина схилів (І0сх,м ). Наближеність оцінки середньої довжини схилу пов'язана з припущенням, що основний тальвег проходить по центральній частині досліджуваного басейну (в дійсності це буває дуже рідко), однак, як показують спеціальні дослідження, подібні розрахунки цілком влаштовують практиків, особливо при проведенні робіт на значних за розмірами площах.
При цьому
(Тут коефіцієнт 1000 вживається для переведення довжини схилів у метри, оскільки і площа, і сумарна довжина тальвегів виражені у кілометровій системі).
Картографування середньої довжини схилів здійснюється за елементарними басейнами відповідного порядку. При цьому, в залежності від призначення роботи, обираються ті чи інші інтервали, у межах яких відповідним забарвленням або штриховкою показуються ареали поширення схилів однакової довжини
3. Щільність розміщення форм рельєфу (западин, горбів, лійок тощо), яка виступає теж як одна з важливих характеристик горизонтального розчленування поверхні, може визначатися як в абсолютних, так і у відносних показниках (коефіцієнтах), що відповідно визначаються за виразами:
де N - кількість западин, горбів або інших нелінійних форм рельєфу на досліджуваному водозборі з площею F, км2.
Наведені показники далеко не вичерпують всього розмаїття методів та підходів до оцінки горизонтального розчленування рельєфу. Зокрема, слід бодай побіжно згадати про оригінальні методи, запропоновані для дрібномасштабного морфометричного картографування (тобто, для значних за площею територій) В.Ченцовим, В. Черніним та іншими автора-ми (вони достатньо повно висвітлені у спеціальних роботах, наприклад у О.Спиридонова та ін.).
3. Ендогенні і екзогенні процеси
Процеси, що впливають на формування твердої оболонки Землі по своєму положенню щодо її поверхні підрозділяються на ендогенні й екзогенні. Ендогенні процеси протікають в умовах високих температур і тисків. Гравітаційне поле Землі і сили обертання можуть впливати на форму планети, викликати вертикальні і горизонтальні переміщення фрагментів літосфери різної щільності, процеси діапіризму і т.д.
Для рельєфоутворення найбільше значення мають механічні рухи літосфери, магматизм і метаморфізм. Один з найважливіших результатів - формування первинних нерівностей твердої поверхні Землі - тектонічно обумовлених підняттів і западин. Екзогенні процеси поділяються на 3 групи: вивітрювання, денудація (знос) і акумуляція (нагромадження). Денудація й акумуляція по ефекті впливу на рельєф є що нівелюють.
Вплив сили ваги і сили обертання впливають на ряд екзогенних факторів . Клімат Землі визначає генетичні типи екзогенних процесів і, почасти, інтенсивність їхнього впливу на земну поверхню. Латеральні зміни клімату визначаються положенням Землі щодо Сонця й утворять планетарну кліматичну зональність.
Зміни клімату з висотою утворюють орокліматичну зональність, що обумовлена ростом тектонічних підняттів і зміною температури атмосфери з висотою. Велике рельєфоутворююче значення мають зміни клімату в часі. Екзогенні фактори . Під
Loading...

 
 

Цікаве