WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → 1.Методи визначення відносного і абсолютного віку Землі. 2.Коефіцієнт вертикального і горизонтального розчленування. 3.Ендогенні і екзогенні процеси ( - Реферат

1.Методи визначення відносного і абсолютного віку Землі. 2.Коефіцієнт вертикального і горизонтального розчленування. 3.Ендогенні і екзогенні процеси ( - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ГЕОЛОГІЇ ТА ГЕОМОРФОЛОГІЇ
ПЛАН
1. Методи визначення відносного і абсолютного віку Землі
2. Коефіцієнт вертикального і горизонтального розчленування
3. Ендогенні і екзогенні процеси
4. Використана література
1. Методи визначення відносного і абсолютного віку Землі
Визначення відносного віку гірських порід - це встановлення, які породи утворилися раніше, а які - пізніше.
Відносний вік осадових порід встановлюється за допомогою геолого-стратиграфічних (стратиграфічного, літологічного, тектонічного, геофізичних) і біостратиграфічних методів.
Стратиграфічний метод заснований на тому, що вік шарів при нормальному заляганні визначається - низьколежачі шари є більш древніми, а вишележачі більш молодими. Цей метод може бути використаний і при складчастому заляганні шарів. Не може бути використаний при перекинутих складках.
Літологічний метод заснований на вивченні і порівнянні сполук порід у різних оголеннях (природних - у схилах рік, озер, морів, штучних - кар'єрах, котлованах і т.д.). На обмеженій по площі території, відкладення однакової речовинної сполуки (тобто складаються з однакових мінералів і гірських порід) , можуть бути одновіковими. При зіставленні розрізів різних оголень використовують обрії, що маркірують, що чітко виділяються серед інших порід і стратиграфічно витримані на великій площі.
Тектонічний метод заснований на тому, що могутні процеси деформації гірських порід виявляються (як правило) одночасно на великих територіях, тому одновікові товщі мають приблизно однаковий ступінь дислоційованості (зсуву). В історії Землі опадонакопичення періодично змінювалися складчастістю і горотворенням.
Виниклі гірські області руйнувалися, а на вирівняну територію знову наставало море, на дні якого вже незгідно накопичувалися товщі нових осадових гірських порід у цьому випадку різні незгоди служать границями, що підрозділяють розрізи на окремі товщі.
Геофізичні методи засновані на використанні фізичних характеристик відкладень (питомого опору, природній радіоактивності, залишковій намагніченості гірських порід і т.д.) при їх розчленовуванні на шари і зіставленні.
Розчленовування порід у свердловинах на підставі вимірів питомого опору гірських порід і пористості називається електрокаротаж, на підставі вимірів їх радіоактивності - гамма-каротаж.
Вивчення залишкової намагніченості гірських порід називають палеомагнітним методом; він заснований на тім, що магнітні мінерали, випадаючи в осад, розпластаються відповідно до магнітного поля Землі тієї епохи яка, як відомо, постійно мінялася в плині геологічного часу. Це орієнтування зберігається постійно, якщо порода не піддається нагріванню вище 500°С (т.зв. крапка Кюрі) чи інтенсивної деформації і перекристалізації. Отже, у різних шарах напрямок магнітного полючи буде різним.
Палеомагнитизм дозволяє таким чином зіставляти відкладення значно вилучені друг від друга (західне узбережжя Африки і східне узбережжя Латинської Америки).
Біостратиграфічні чи палеонтологічні методи складаються у визначенні віку гірських порід за допомогою вивчення викопних організмів (докладно палеонтологічні методи будуть розглянуті в наступній лекції).
Відносний вік інтрузивних порід визначається по співвідношенню магматичних порід і осадових порід, що вміщають, вік яких установлений.
Визначення відносного віку метармофічних порід аналогічно визначенню відносного віку магматичних порід.
Абсолютна геохронологія встановлює вік гірських порід в одиницях часу. Визначення абсолютного віку необхідно для кореляції і зіставлення біостратиграфічних підрозділів різних ділянок Землі, а також установлення віку залишених палеонтологічних залишків фанерозойських і долембрійських порід.
До методів визначення абсолютного віку порід відносяться методи ядерної (чи ізотопної геохронології) і нерадіологічні методи
Методи ядерної геохронології в наш час є найбільш точними для визначення абсолютного віку гірських порід, в основі яких лежить явище мимовільного перетворення радіоактивного ізотопу одного елемента в стабільний ізотоп іншого.
Суть методів складається у визначенні співвідношень між кількістю радіоактивних елементів і кількістю стійких продуктів їхнього розпаду в гірській породі. По швидкості розпаду ізотопу, що для визначеного радіоактивного ізотопу є величина постійна, кількості радіоактивних і стабільних ізотопів, що утворилися, розраховують час, що пройшов з початку утворення мінералу.
Розроблено велике число радіоактивних методів визначення абсолютного віку: свинцевий, калієво-аргоновий, рубідієво-стронциєвий, радіовуглецевий та ін. (вище установлений вік Землі 4,6 млрд. років не встановлений із застосуванням свинцевого методу).
Нерадіологічні методи уступають по точності ядерним.
Соляний метод був застосований для визначення віку Світового океану. Він заснований на припущенні, що води океану були спочатку прісними, то, знаючи сучасну кількість солей з континентів, можна визначити час існування Світового океану (~ 97 млн. років).
Седіментаційгий метод заснований на вивченні осадових порід у морях. Знаючи обсяг і потужність морських відкладень у з.к. в окремих системах і обсяг мінеральної речовини,, що зноситься щорічно в моря з континентів можна обчислити тривалість їхнього наповнення.
Біологічний метод базується на представленні про порівняно рівномірний розвиток орг. світу. Вихідний параметр - тривалість четвертинного періоду 1,7 - 2 млн. років.
Метод підрахунку шарів стрічкових глин, що накопичуються на периферії льодовиків, що тануть. Глинисті опади відкладаються узимку, а піщані влітку і навесні, таким чином кожна пара таких шарів результат річного нагромадження опадів (останній льодовик на Балтійськом море припинив свій рух 12 тисяч років тому).
2. Коефіцієнт вертикального і горизонтального розчленування
Горизонтальне розчленування рельєфу (густота або інтенсивність розчленування) характеризує ступінь розвитку ерозійної мережі та щільність розміщення на досліджуваній території окремих негативних чи позитивних форм (тальвегів, ярів, улоговин, западин, горбів, пасем тощо).
Визначення і подальше картографування горизонтального розчленування поверхні дозволяє не тільки районувати досліджувану територію за ступенем її "освоєння" ерозійною мережею, але й
Loading...

 
 

Цікаве