WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → 1. В чому суть рекреаційного напряму рекультивації порушених земель?. 2. За яких умов надається перевага сільськогосподарській рекультивації?. 3. На я - Реферат

1. В чому суть рекреаційного напряму рекультивації порушених земель?. 2. За яких умов надається перевага сільськогосподарській рекультивації?. 3. На я - Реферат

і багаторічних трав розміщують перпендикулярно до ерозійнонебезпечних вітрів.
На рекультивованих землях, покритих родючим шаром Грунту незначної товщини, проводиться глибокий безвідвальний обробіток грунту або оранка з ґрунтопоглиблювачем. Обробіток грунту (крім передпосівного) і рядкова сівба на схилах складних - за напрямком горизонталей (або контурна оранка). Поперечна оранка може застосовуватись на простих схилах крутизною не більше 5° і на грунтах, які мають добрі інфільтраційні властивості. Оранка впоперек схилу малоефективна в районах з великою кількістю опадів і значною інтенсивністю злив, а також в районах із товстим сніговимпокривом.
Для покращення поверхневого стоку і затримання вологи на рекультивованих землях у сільськогосподарському освоєнні необхідно використовувати прийоми, які штучно продовжують танення снігу або прискорюють відтанення ґрунту. Для цього використовують вали, застосовують смугове ущільнення і мульчування снігу золою, торфом та ін.
Рекультивовані землі, передані сільськогосподарським підприємствам, протягом 6-8 років і більше, відповідно до зональних умов, повинні числитися у меліоративному фонді господарства.
Сільськогосподарській рекультивації в усіх країнах приділяється особлива увага. Це пов'язано з тим, що щороку значно скорочуються площі сільськогосподарських угідь. Так, підраховано, що за всю історію розвитку людського суспільства у світі втрачено понад 200млн. га земель, придатних для сільськогосподарського використання. Гострою ця проблема є і в Україні. Адже станом на 1 січня 1999 року для сільськогосподарських потреб, особливо для гірничодобувної промисловості, тут вилучено і порушено понад 265 тис. га сільськогосподарських угідь, на яких недавно одержували високі й сталі врожаї зернових і технічних культур. На території України нині розвідано близько 3 тис. родовищ більш ніж 80 видів корисних копалин, з яких понад 400 родовищ (близько 50 видів) розробляється відкритим способом, що негативно позначається на стані довкілля.
Методи сільськогосподарської рекультивації земель обумовлені фізико-географічними особливостями місцевості, технологією розробок корисних копалин, які відображають характер порушених земель, і головне складом та властивостями розкривних порід, заскладованих у відвали.
Під час розробки методів сільськогосподарської рекультивації потрібно заздалегідь передбачити введення сівозмін, які б поліпшували родючість ґрунтів за рахунок насичення їх культурами, що залишають після себе багато рослинних решток і разом з ними багато гумусу та поживних речовин. Принциповою теоретичною основою сільськогосподарської рекультивації е застосування агротехнічних і меліоративних прийомів на рівні, який забезпечує безперервне підвищення родючості рекультивованих земель.
У практиці рекультивації земель одним із найбільших об'єктів є відвали, які складені породами з різко вираженими фітотоксичними властивостями, зокрема сульфідовмісні породи. До речі, проблема рекультивації таких відвалів актуальна для багатьох країн світу.
Сільськогосподарська рекультивація на потенційно родючих породах без нанесення родючого шару ґрунту доцільно починати із багаторічних трав. Заданими Л.В. Моториної(1961) і М.Т. Масюка (1975) та ін., найкращі результати забезпечує вирощування люцерни синьогібридної, люпину однорічного жовтого і багаторічного синього, багаторічних травосумішок. У разі внесення добрив урожайність сіна люцерни синьогібридної становив близько 46 ц/га, тимофіївки лучної за два покоси - 73,0 ц/га; суміші злакових трав, яка складалася із грястиці збірної, костриці безостої і тимофіївки лучної за два покоси - 63 ц/га, зеленої маси люпину жовтого - близько 240 ц/ га, вико-вівсяної суміші - 280-350 ц/ґа.
Для створення кондиційної і продуктивної ріллі за можливості доцільно на потенційно родючі породи наносити гумусовий шар ґрунту. Товщина останнього залежить від ґрунтової зони. Так, за даними М.Т. Масюка (1981), на рекультивованих ділянках з нанесенням на лес чорнозему шаром 30-50 см одержано урожай зернових культур, наближений до урожаю тих же культур на староорних землях; за товщини чорнозему 80-90 см урожай озимої пшениці у деяких випадках сягав 180-190 %, а за товщини наносного шару 10-20 см - лише 10-30 % її урожаю на сусідніх угіддях.
Враховуючи це, у степовій зоні України для рекультивації порушених земель рекомендується два типи ділянок - універсальний і спеціальний: перший - з нанесенням чорнозему товщиною 50-60 см -для вирощування усіх сільськогосподарських культур; другий - із збільшенням товщини наносного чорнозему до 80-90 см -під інтенсивні сільськогосподарські культури (зернові, технічні, овочі та ін.).
У зоні малопродуктивних дерново-підзолистих ґрунтів Полісся і Передкарпаття під час рекультивації треба обмежуватись нанесенням на відпрацьовані відвали гумусового шару товщиною до 50 см. Для підвищення їх родючості упродовж вирощування сільськогосподарських культур, які поширені в зоні, обов'язково вносити підвищені норми органічних добрив до 60 т/га і мінеральних до N120P150K160 (P.M. Панас, 1989).
3. На якій підставі розробляються проекти рекультивації порушених земель?
Проекти рекультивації порушених земель розробляються на основі завдання на проектування і технічних умов.
У проекті рекультивації встановлюється технічна та економічна доцільність рекультивації, обґрунтовується вид наступного цільового використання рекультивованих земель, визначаються обсяги робіт технічного і біологічного етапів рекультивації, вибираються найбільш раціональні комплекси машин та обладнання, розробляються схеми формування відвалів і гірничо-планувальних робіт, зняття, транспортування, складання й нанесення на підготовлену поверхню відвалів родючого шару грунту. Складається календарний план робіт, розробляються зведені техніко-економічні показники і кошторисна вартість рекультивованих робіт. За необхідності проектом рекультивації обґрунтовуються зміни технологічного процесу діючих підприємств та інших, раніше затверджених, проектних рішень (розміщення відвалів, їх форма, параметри, спосіб відсипки, технологія зняття і складування родючого шару грунту та ін.).
Для проектування біологічної рекультивації залучаються на договірних умовах проектні організації системи Держкомзему, Міністерства аграрної політики,
Loading...

 
 

Цікаве