WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Основи земельного кадастру - Реферат

Основи земельного кадастру - Реферат

функціонального призначення враховують соціально-економічні умови їх використання, екологічне значення, інженерно-технічне облаштування тощо. Обліковою одиницею при економічній оцінці є грошова вартість.
3 Класифікація угідь
Одним з основних елементів земельного кадастру є угіддя, тобтоділянки землі, які систематично використовують для певних народногосподарських цілей.
Сучасна класифікаційна система сільськогосподарських угідь включає: ріллю, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища. Ведуть окремий облік лісових площ, деревно-чагарникових насаджень, боліт, водойм, земель, зайнятих під дорогами і прогонами, будівлями, вулично-транспортною мережею, площами, скверами і т.п.
Під ріллею розуміють землі, на яких систематично ведуть агрообробіток під сільськогосподарські культури, включаючи посіви багаторічних трав.
Багаторічні насадження - земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або багаторічними насадженнями, на яких вирощують урожаї технічної, лікарської та іншої продукції.
Землі, які раніше розорювали і перестали використовувати під посіви сільськогосподарських культур, відносять до перелогів. Сюди відносять також розорані ділянки сінокосів і пасовищ.
Земельні ділянки, які покриті багаторічною трав'янистою рослинністю, належать до сінокосів. У свою чергу сінокоси поділяють на заливні, суходільні та заболочені.
Пасовищами називають землі, покриті багаторічною трав'янистою рослинністю, які не придатні для сінокосів І не є перелогами. Пасовища систематично використовують для випасання худоб, які поділяють, як і сінокоси, на суходільні та заболочені.
Земельні ділянки покриті лісом, включаючи галявини, згарища, зруби, лісові розсадники, відносять до лісових площ.
Перезволожені земельні ділянки з явними ознаками на їх поверхні розкладених і напіврозкладених залишив рослин у вигляді торфу складають болота, які поділяють на верхові, низинні та перехідні.
До земель, зайнятих під водою, відносять земельні ділянки природних ставків та штучних водойм, річок, струмків, каналів, озер тощо.
Особливий вид становлять порушені землі, ґрунтовий покрив яких зруйнований внаслідок розробки родовищ корисних копалин.
ведення геологорозвідувальних та пошукових робіт, будівництва й експлуатації промислових об'єктів народногосподарського комплексу.
Частину земельного фонду внаслідок особливих фізико-геологічних характеристик неможливо використовувати для виробництва сільськогосподарської продукції. До таких земель відносять піски, солончаки, зсуви і т.п.
4 Ґрунти та їх бонітування.
Верхню частину топографічної поверхні Землі складає грунт, який представляє собою верхній шар земної суші завтовшки від декількох сантиметрів до трьох метрів.
На території нашої країни виділяють різноманітний ґрунтовий покрив. При ґрунтовому картографуванні України встановлено майже 650 видів ґрунтів. Для України характерними є сім основних типів ґрунтів, які, в свою чергу, складаються з цілого ряду підтипів. Відповідно до Існуючої класифікації є такі типи: [18]
- дерново-підзолистий і дерновий;
- бурий лісовий і буро-підзолистий;
- сірий лісовий;
- чорноземний і каштановий;
- коричневий;
- лучний і болотний;
- солонцевий, солончаковий і солодовий.
Дерново-підзолисті та дернові ґрунти найпоширеніші на Поліссі. Такі ґрунти несприятливі для вирощування високих урожаїв. кількість гумусу в них незначна. Бурі лісові і буро-підзолисті ґрунти розповсюджені здебільшого в межах лісів Карпат і Криму, в Передкарпатті. Цим ґрунтам характерна висока кислотність, невисокий вміст гумусу та порівняно високий вміст обмінного алюмінію.
Чорноземи становлять в Україні майже 60 відсотків усіх її площ, зайнятих сільськогосподарськими угіддями. Це найродючіші ґрунти України з вмістом гумусу 4-9 відсотків та його товщиною 1-1,5м. Ці ґрунти простягаються широкою смугою в лісостепу і степу із заходу на схід.
Лучні та болотні ґрунти формуються при значному та надлишковому їх зволожені. Найбільша кількість цих ґрунтів знаходиться в поліських районах України.
Коричневі ґрунти знаходяться на півдні, в районах із субтропічним кліматом. Вміст гумусу в цих ґрунтах становить 3-2,5 відсотки.
Солонцеві, солончакові і солодові ґрунти мають місце, здебільшого, на півдні та в центральній частині України поблизу великих дніпровських водойм і на поливних землях.
В цілому ґрунти України мають високу природну родючість. Найродючіші типові чорноземи, чорноземи звичайні і -південні, що займають відповідно 18,1; 27,7 І 8.9 відсотків від загальної орної площі України. О підзол сні та реградовані чорноземи становлять майже 10 відсотків орних земель, дерново-підзолисті - 7 відсотків, опідзолені - 5 відсотків, сірі лісові - 6.7 відсотка, каштанові, лучні. дерново-оглєєні. буроземні - відповідно 9,2; 12 та 0,4 відсотка.
Для комплексної оцінки якості ґрунтів виконують бонітування, яке є спеціалізованою класифікацією родючості ґрунтів в кореляції з урожайністю сільськогосподарських культур на цих землях.
Основними параметрами при бонітуванні ґрунтів с вміст гумусу в товщі оранки, потужність гумусових горизонтів, вміст глини в орному шарі, глибина залягання глейових горизонтів та вміст РН сольової витяжки.
Валові запаси гумусу визначають за формулою: [18]
Н =100·А·В·Р (т/га) (1)
де А - потужність гумусового горизонту, м;
В - об'ємна маса ґрунту, г/см3;
Р- вміст гумусу, %.
Валові запаси гумусу отримують як його суму, розраховану для товщини ґрунту 0 ... 20 см І 20 .... 40 см.
Запаси рухомих форм поживних речовин (азоту, фосфору, калію) знаходять за формулою:
N = 10000·А·В·К (кг/га) (2)
де А - потужність коренево-придатного шару, м:
В - об'ємна маса ґрунту, г/см3;
К - вміст поживної речовини, кг/т .
Потім переходять до вирахування балів бонітету. При цьому можливі два підходи до вибору шкали бонітування. Шкала може бути розімкнутою або замкнутою. При розімкнули шкалі за 100 балів приймають значення ознаки ґрунту, яка має найбільшу питому вагу в даному регіоні. При обчисленні балів за принципом замкнутої шкала за 100 балів приймають максимальні значення ознак. Бали обчислюють за формулою:
(3.)
де У - значення ознаки ґрунту, бал якої визначають:
У100 - значення ознаки ґрунту, прийнятої за 100 балів.
Використовуючи залежність (2) обчислюють бали бонітування для ґрунтів за природною властивістю і за урожайністю сільськогосподарських культур на цих ґрунтах.
Потім вираховують коефіцієнти кореляції між окремими ознаками родючості ґрунтів та урожайністю.
(4.)
де Xі, Уі - біжуче значення урожайності та природної ознаки:
X, У - середнє значення урожайності і природної ознаки.
Знаходять коефіцієнти детермінації Кух = rух = Кі а потім загальний бал
Loading...

 
 

Цікаве