WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Розвиток кадастру - Реферат

Розвиток кадастру - Реферат

четвертий - період Імперії СРСР.
У 1097 році було закріплено право великих князів, боярів та інших аристократів на успадкування права власності на землю, дарування, продаж і конфіскацію земельних володінь. Тоді панівна каста стає великими землевласниками, захоплюючи великі простори вільних земель та завойовуючи нові і поступово переводячи вільних громадян у підневільний стан.
З розпадом Київської Русі західна частина українських земель переходить під владу великого литовського князя, який для встановлення порядку в земельних відносинах в 1528 році організував перепис землевласників, де зазначалася кількість дворів у кожному землеволодінні та його розміри. В 1557 році на правових основах, регламентованих у документі "Устав на волоки Господаря его милости во всем Великом княженії литовськом" встановлювалося, що кожний селянин отримував 1 волоку (17 га), невільні селяни 1/3 волоки, війти сільських громад та бояри - по 2 волоки. Великим землевласникам надавалася можливість створення фільрків розміром до 20 волоків. Фактично цей документ був одним із земельних кодексів.
В 1569 році, після укладення .Люблінської унії між Польщею та Литвою, значні території України - Галичина, Холмщина, Підляшшя. Поділля. Волинь, Київщина. Чернігівщина та Полтавщина - відійшли до Польщі. Берестейщина та Пінщина залишилися в Литві, Сіверщина в Росії, а Закарпаття - в Угорщині.
В 1569 році було проведено інвентаризацію незайнятих земель у Волинському, Подільському та Бранлавському воєводствах, ці землі заселялись поляками.
У 1480-х роках в Придніпров'ї виникли козаки. Це були здебільшого втікачі - селяни, міщани та ремісники, які не змогли витримати надзвичайно виснажливої праці й наруги своїх повелителів та урядовці в. Визвольна боротьба українського народу завершилась у і654 році угодою між Україною І Росією. Зразу ж після угоди половина земель, які були під владою козаків, було передано самоврядним селянським громадам, третина земель належала козакам, а шоста частина - церкві.
У 1729-1731 роках гетьман України Данило Апостол провів інвентаризацію всіх землеволодінь Гетьманщини. Відповідно до проведених робіт усі землеволодіння були поділені на 6 категорій; рангові, міські, вільні, спірні, церковні та володіння, надані за заслуги.
Наприкінці ХУІП ст. Польща перестає існувати як могутня незалежна держава. Разом з розподілом Польщі проходить новий розподіл земель України Галичина, Закарпаття та Буковина переходять під владу Австрії, а всі інші українські землі потрапляють у 1975 році в Російську Імперію.
Протягом 1785-1789 років на західноукраїнських землях було заведено земельний кадастр. На основі кадастрових даних було розроблено принципи оподаткування. Селяни мали право 70% прибутку залишати собі 12% - віддавали державі і 18% - панові.
Після скасування панщини 1848 року 70% ріллі було розділено між селянами, а 30% залишилось землевласникам. Селянські господарства можна було ділити, продавати, віддавати в заставу.
На Галичині в 1902 році селянські господарства площею менше ніж 2 га землі становили 42.3%, від 2 до 5 га - 37.3%, від 5 до 1 га -14.9%. більше ніж 10га - 5.5%.
Після скасування кріпаччини в Росії (1861 р.) українські селяни отримали 45,7% всіх земель, великі землевласники - 46,6%, церкви -7.7%. Пасовища та луки стали землями спільного користування.
На Полтавщині, Київщині та Поділлі земля була виділена для кожного двору, а на Харківщині, Катеринославщині та Херсонщині земля виділялась для общин.
Після проведення реформ 19% селянських дворів мали менше ніж 33 га, 67% - від 3,3 до 11 га; 14% - більше як 11 га.
Як відомо, імперія зразку 1917 року ліквідувала приватну власність на землю та засоби виробництва, шляхом націоналізації землі, фабрик І заводів. Вона завершилась повною ліквідацією як дрібних, так і міцних по своїй основі селянських господарств І створенням великих колективних, і державних сільськогосподарських та промислових підприємств. Як показала практика, економіка країн, які будували соціалістичне суспільство на засадах державної та колективної власності, потерпіла крах. Ось чому відновлення приватної власності на землю та Інші засоби виробництва викликане необхідністю піднести духовний та соціально-економічний рівень населення України, сприяти відновленню почуття власника і господаря, створенню нових виробничих структур: фермерських господарств, асоціацій, акціонерних підприємств, компаній, тощо з принципово новими виробничими відносинами.
Слід зауважити, що всі кадастри, створювані з 1917 року, ґрунтувались на єдиних для всього СРСР правилах та вимогах і представляли собою інструмент централізованого господарсько-економічного управління різними регіонами й Імперією загалом.
У 1954 р. прийнята Постанова Ради Міністрів СРСР "Про єдиний державний земельний облік", в якій передбачалось складати сільськогосподарські карти для планування і обліку земель. З 1962 року в склад кадастру включена економічна оцінка земель. Важливе місце в системі кадастру було відведено планово-картографічному матеріалу. Створювалися земельно-кадастрові карти районів, на яких відображатись границі адміністративного району, межі колгоспів та радгоспів тощо. На земельно-кадастровій карті показували основні елементи проектів внутрішньогосподарського землеустрою колгоспів і радгоспів, угіддя і їхні підвиди, а також якість ґрунтів, гідрографію, дорожню мережу, населені пункти. Масштаб земельно-кадастрових карт - 1:5000; 1:10 000; 1:25000. Крім карт землекористувань, у склад земельного кадастру входили карти оцінки земель, які охоплювали окремі господарства, адміністративний район, область. Як правило, для складання кадастрових планів і карт використовуються топографічні плани і карти, а в разі їх відсутності - матеріали аеро- і космічного знімання.
З 1978 р. розпочались роботи по водному кадастрі. Роботи даного кадастру включають три основні групи:
- перша - режим, якість ресурсів поверхневих вод.
- друга - облік підземних вод. їх режим, якість;
- третя - реєстрація водокористувачів, контроль за скидом вод, стан інфраструктуриводоподачі.
Зауважимо, що майже 40% всієї інформації, що стосується водного кадастру можна взяти з топографічних карт.
Тільки з 1926 року в Україні започатковано лісовий кадастр, призначенням якого є Інформація про кількісний та якісний склад лісів, групи лісів і категорії захисту, відомості про лісокористувачі й інші дані, які необхідні для раціонального ведення лісового господарства. В лісоустрої використовують такі планово-картографічні матеріали, як лісоустрої планшети, плани лісонасаджень, схеми лісових підприємств. Лісоустрійні планшети складають у М 1:5000; 1:10 000; плани лісонасаджень - М 1:25 000 - 1:100000.
З 1927 року ведеться реєстр (кадастр) корисних копалин. Суть цього кадастру полягає в тому, що на кожне родовище корисних копалин складають спеціальні паспорти і реєстраційні карти. В паспорті зазначають назву родовища, кількість запасів тощо. Реєстраційні карти складають на основі топографічних з населенням границь родовища.
Аналіз сучасного стану кадастрових робіт в Україні вказує на необхідність докорінної зміни як структури, так і змісту цих робіт. По суті справи кадастр не є ще цілісною системою обліку, оцінки стану та ефективного використання природних ресурсів і всієї соціально-промислової інфраструктури.
Особливої уваги заслуговують організаційно-економічні питання створення і ведення кадастру. Необхідно вирішити питання взаємозв'язку інформаційного забезпеченню кадастру всіма зацікавленими відомствами і організаціями. Як правило, окремі фрагменти кадастру ведуть різні відомчі служби І організації. Так, наприклад, бюро технічної інвентаризації володіють інформацією про індивідуальну та державну забудову; геодезичні служби управлінь архітектури частково володіють
Loading...

 
 

Цікаве