WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Земельний кадастр і аналіз проекту використання земель Космацької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області - Дипломна робота

Земельний кадастр і аналіз проекту використання земель Космацької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області - Дипломна робота

виробникам, сільськогосподарської продукції статусу господаря землі. Однак право колективної власності на землю закріплено в кодексі таким чином, що при його реалізації досягається лише збереження недоторканими земельних масивів колективних сільськогосподарських підприємств - правонаступників колгоспів і радгоспів. Адже розпорядженняземельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, мало здійснюватися за рішенням загальних зборів колективу співвласників.
З юридичної точки зору інститут права колективної власності є нетиповим правовим утворенням. По суті, в ньому еклектично поєднано елементи інституту права приватної власності юридичних осіб та елементи інституту права спільної власності фізичних осіб. Причому перші, як це передбачено в Земельному кодексі, відіграють домінуючу роль у такому поєднанні.
З прийняттям Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 р. роль елементів інституту права спільної власності фізичних осіб в інституті права колективної власності на землю значно зросла. Через те, що:
по-перше, на відміну від кодексу, який визначає середню земельну частку, згідно з указом розмір земельної частки (паю) визначається один раз і фіксується в сертифікаті до виходу члена колективного підприємства з його складу;
по-друге, при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються лише кількість членів колективних сільськогосподарських підприємств (сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств), що веде до значного збільшення розміру земельної частки;
по-третє, з прийняттям указу кожен член підприємства, кооперативу, товариства мав право безперешкодно розпоряджатися своєю земельною часткою (паєм), тобто продати, подарувати, обміняти, закласти її чи передати у спадщину, або ж безперешкодно вийти зі складу підприємства, кооперативу, товариства та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості). Граничний розмір загальної площі земельної ділянки, що може бути у приватній власності громадянина після виходу зі складу підприємства, кооперативу чи акціонерного товариства, не може перевищувати граничного розміру земельних ділянок, які надаються для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто 50 га ріллі і 100 га усіх земель.
Однією з форм власності на землю, легалізованою з прийняттям Закону "Про форми власності на землю" та Земельним кодексом у редакції від 13 березня 1992 р., є приватна власність.
Значення приватної власності на землю найповніше можна визначити за встановленим законодавством обсягом прав власників земельних ділянок. Згідно зі ст. 39 "Права власників земельних ділянок і землекористувачів" Земельного кодексу власники земельних ділянок мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і на доходи від її реалізації;
в) використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;
г) зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з відповідною радою;
д) одержувати від нового власника землі, землекористувача або місцевої ради компенсацію за підвищення родючості ґрунтів у разі вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки.
Незадовільний хід земельної реформи (за 1992 р. було видано лише 6692 державні акти на право приватної власності на землю громадянам і 72 колективним сільськогосподарським підприємствам) змусив Кабінет Міністрів України прийняти декрет "Про приватизацію земельних ділянок" (26 грудня 1992 р.). згідно з яким сільські, селищні і міські Ради були зобов'язані протягом 1993 р. передати громадянам України у приватну власність земельні ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у межах норм, встановлених Земельним кодексом.
Крім того, було зупинено дію ч. 2 ст. 17 Кодексу про встановлення шестирічного мораторію на відчуження земельних ділянок. Але оскільки землевпорядні органи через брак коштів і кадрів не могли забезпечити масове виготовлення й видачу державних актів власникам земель, Кабінет Міністрів України ввів спрощений порядок оформлення права власності на землю. Згідно з Декретом, таке право посвідчується рішенням відповідної ради, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах.
Таким чином, процес приватизації земель значно прискорився, і протягом 1993 р. кількість громадян, що стали власниками земельних ділянок, зросла до 2,5 млн. За станом на 1 січня 2000 р. близько 10,7 мли. громадян України, або 80,4%, реалізували своє право на приватизацію землі.
Прийняття декрету "Про приватизацію земельних ділянок" - це єдина спроба з боку виконавчої влади інтенсифікувати процес реформування земельних відносин в Україні. І вже 14 жовтня 1993 р. Президентом України було видано Указ "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва", а 29 грудня 1993 р. - Указ "Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню". Суть цих земельно-правових актів полягає в тому, що при приватизації об'єктів незавершеного будівництва і автозаправних станцій разом з ними підлягають приватизації й земельні ділянки, на яких ці об'єкти розташовані.
Зазначеними указами передбачалося внести кардинальні зміни у правове регулювання приватизації земель у нашій країні. По-перше, згідно з ними встановлювалося коло земель несільськогосподарського призначення, що можуть переходити у приватну власність. По-друге, істотно розширювалося й коло суб'єктів права приватної власності на землю. Так, на підставі Указу "Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню" право на приватизацію автозаправних станцій та земельних ділянок під ними отримали:
1) громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства;
2) юридичні особи, зареєстровані на території України, у статутному фонді у яких відсутня частка державної власності;
3) юридичні особи іноземних держав.
По-третє, змінювалася суть інституту приватної власності на землю. Якщо за Земельним кодексом її суб'єктами могли бути лише громадяни України, то тепер її суб'єктами могли бути юридичні особи. По-четверте, вводився новий спосіб приватизації земель - продаж через аукціон чи на інших конкурентних засадах. По-п'яте, розширювався перелік державних органів, які мають право передавати земельні ділянки у приватну власність. Так, рішення про приватизацію земельних ділянок під об'єктами незавершеного будівництва та автозаправними станціями повинні
Loading...

 
 

Цікаве