WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Характеристика Косівського району (пошукова робота) - Реферат

Характеристика Косівського району (пошукова робота) - Реферат

змінюватися у межах кожного з вертикальних поясів.
У межах кожного з поясів ці грунти мають різну глибину профілю (рухаючи до корінної породи ) і різний ступінь щебінюватості, в зв"язку з чим виділяються види: глибокі і неглибокі не щебенюваті, щебенюваті і камянисті.
Ці ознаки мають важливе виробниче значення при використанні грунтів в сільському господарстві та лісовій справі.
7. Гірсько-лучні грунти на елювії Карпатського флішу.
Гірсько-лучні (полонині) грунти займають найвищі частини Кар-пат, що лежать за лінією лісів в так званій полонинній (субальпійській і альпійській) зоні і в Гринявських горах та по вододільному гребню Чорногірсько-Чичвинського хребта.
Сформувались вони під трав"янистою рослинністю і дрібними напівчагарниками (чорниці, брусниці та ін.). Грунтотвірними породами є в основному продукти звітрювання пісковиків (Чорногора) та давніх кристалічних сланців в Чичвинських горах.
Глибина ґрунтового покриття не перевищує 50-60 см. В комплексі з гірсько-лучними грунтами залягають гірські оторфовані та гірські торфовища. Щебінь зустрічається у всіх горизонтах.
1.7. Рослинність
Розвиток рослинності відбувається під впливом досить складного комплексу зовнішнього середовища, який і обумовлює її характер у вигляді рослинних угрупувань.
Коротко зупинилось на характеристиці рослинності району історії її формування та еволюції.
За М.Г. Поповим Карпати відносяться до Центральноєвропейської геоботанічної провінції. В пліоцені ця провінція була субтропічною. В кінці пліоцену степові форми замінили древньосередземноморські, а субтропічний ліс був замінений буковим прибореальним.
Материкове зледеніння, що наступило потім, привело, в період максимального його розвитку до відступу степу приборе-ального лісу в захищені долини Карпат головним чином на їх південні схили, до широкого розповсюдження в цих горах рослинності тайги, яка прийшла з півночі Скандинавії та Північної Англії, частково ж з Валдайської височини.
У видозміні рослинності, особливо лісів Карпат, велику роль відіграла людина.
Первісна рослинність тут значною мірою винищена, а простори, які колись були вкриті нею, тепер перетворились в орні землі, луки та інші сільськогосподарські угіддя, Територія Косівського району в геоботанічному відношенні входить до Центрально-Европейської провінції Карпатського сектору, який можна поділити на два регіони: перед гірський та гірський.
Як вже згадувалось, ліси передгірної частини /Прутсько-Черемошська височина/ Косівського району зазнали великих змін під впливом господарської діяльності людини. Найбільшої видозміни зазнали тераси долин річок, де колись були поширені вільхові та дубові ліси.
Передгір'я на загальному фоні виділяється своїми широко-листяними лісами, ці ліси збереглися на менш доступних площах для землеробства, які розвиваються на дерново-підзолистих грунтах. З висотою поступово починає переважати бук і посилюється роль хвойних ялини і смереки. В склад цих лісів входять листяні та хвойні породи: бук звичайній, граб, дуб черешчатий, дуб скалистий, клен, липа та ін.
З мішаних лісів в передгір'ї найбільш поширені дубово-гробові, грабово-букові, буково-ялинові.
В підліску таких лісів зустрічаються кущі ліщини звичайної, бересклету європейського, бузини червоної, смородини, гліда, калини, шипшини.
Для цих лісів в трав'яному покриві найбільш характерні: копитень європейський, ясмінник душистий, папороть ти інші види.
Абсолютні висоти гірської частини Косівського району та достаток атмосферних опадів створюють сприятливі умови для роз-витку темно-хвойних і букових лісів. У даному районі можна виділити чотири ландшафтно-рослинні вертикальні пояси, які не завжди чітко виражені.
Найширшу смугу займає пояс густих тінистих букових лісів який піднімається на висоту до 1200-1300 м над рівнем моря. Бук тут домінуюча порода. Чисті насадження його зустрічаються рідко, частіше всього це мішаний ліс буково-смерековий, ялиново-буково-смерековнй.
В підліску спостерігаємо занігтицю, папороть, плакун, проліску, вівсяницю, крокусу, вероніку, тонконіг. Добре розвинений моховий покрив, верхня границя бучин нерідко поступово переходить в сме-рековий пояс, особливо в Чичвинських горах, або частіше в смери-ково-ялинові ліси.
Верхнім лісовим поясом є гірська-тайга, що складається з чистих насаджень ялини. Ялинові ліси дуже густі. Підлісок надто бідний: брусниця, чорниця, занігтиця, папороть та ін. Верхня границя гірської тайги піднімається до 1500-1600 м над, рівнем моря. Тут до ялини домішується кедр і гірська сосна.
Серед букового і ялинового поясів, на плосковершинних хребтах і пологих схилах розвинені гірсько-лісні луки. Луки вторинні, тобто утворились на зрубах. За флористичним складом вони подібні. Па них ростуть злаки - червона вівсяниця, трищестинник, щучник, і багато різнотрав'я. Для ялинового пояса, крім того, характерні дзвоники, купальниця і субапьйські види - альпійська тимофіївка, гірський меум ти ін.
Вище смуги гірської тайги поширені полонини, які мають виключно важливо значення для розвитку громадського тваринництва. Влітку тут випасають худобу.
Полонини мають два рослинні пояси - субальпійський і альпійський. Рослинність першого з них складається з чагарникового криволісся /гірська сосна, зелени вільха/, низьких напівчагарників і трав. Серед напівчагарників домінує чорниця яка разом з личкою і щучником утворює густі суцільні зарослі, малопридатні для пасовищ. Вони переважають на схилах північної експозиції. Своєрідні зарослі ялівцю. Він росте у вигляді купок.
Серед трав'янистих формацій найчастіше зустрічаються мичники, які займають 60 % всієї площі полонини. Вони поширені від верхньої границі лісу /1500 м/ і піднімається до 1600-1700 м над рівнем моря, переважно на сухих схилах південної експозиції з невеликими нахи-лами. В нижньому поясі ростуть лісові трави: повзуча горлянка, лісова фіалка, підмаренник, червона вівсяниця, звичайна польовиця і т.д.
У верхньому поясі з'являються Інші види - красива і при-земкувата вівсяниця, тирлич, вічнозелена осока, трироздільний ситник і т.д.
Другим поширеним типом рослинності є щучникові формації /щучник, червона і приземкувата вівсяниця та ін/, що спостерігаються головним чином на крутих схилах і зволожених грунтах.
Більш різноманітні в Флористичному відношенні чсрвоно-вівсяничні луки /червона вівсяниця, тонконіг, звичайна польовиця, щучник, мичка та ін./.
Альпійський пояс полонин розміщений вище 1850 м над рівнем моря, покритий густими низькорослими травми. Тут виділяється декілька типів луків: призимкувато-вівсяничні на сухих схилах, сит-никові на кам'янистих схилах і вершинах гір.
Часто зустрічається голубичні і брусничні пустища. Менше розвинені луки сеслерії, чорної і зеленої осок. На скелястих вершинах і кам'янистих розсипах ростуть кущі карпатського рододендрона, примули, жовтозілля, товстянка, ломикамінь та Інші види.
Loading...

 
 

Цікаве