WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Характеристика Косівського району (пошукова робота) - Реферат

Характеристика Косівського району (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота з фізичної географії
"Характеристика Косівського району"
1.1. Кліматичні умови
Великого значення в дальшому розвитку народного господарства, у науковому обґрунтуванні екологічних заходів набуває правильне використання кліматичних ресурсів Косовського району.
Загальний тип клімату району помірно-континентальний.
Косовський район майже повністю входить до гірського агрокліматичного району і знаходиться в зоні західного переносу повітряних мас.
Район характеризується такими показниками:
o суми температур понад 10* дорівнюють 1600-2200*
o кількість опадів за цей період 460-600мм,а за рік 760-1060мм.
Середня тривалість безхмарного періоду 160-170 днів, вегетаційного 190-200 днів.
Весняні приморозки припиняються в середньому в першій декаді травня, осінні настають в середині жовтня.
Середня річна температура повітря за метеорологічними даними наводиться в таблиці 1
Таблиця
Назва
метео
посту 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Середньо
річна
Верховина -6,4 -5,3 -0,7 5,0 11,6 14,4 16,0 15,1 11,2 5,8 1,7 -3,7 6,1
З наведеної таблиці видно, що найбільш холодний місяць є січень, а найбільш теплими - липень і серпень.
Велике значення для оцінки температурних умов мають середні декадні температури повітря. Це дає уявлення про наростання тепла навесні і влітку та про спад його восени, як протягом місяця, так і від одної декади до другої.
З таблиці видно, що число днів з сильним вітром взагалі незначне. Частіше вони спостерігається в холодний період року, а влітку вони майже відсутні, тобто спостерігається 1 раз на 2 роки.
1.3. Рельєф
Головні риси сучасного рельєфу Косовського району сформува-лись в результаті тектонічних рухів і безперервної дії екзогенних факторів.
Провідні геоморфологічні процеси яскраво проявляються в ерозії та акумуляції, фізичного і хімічного вивітрювання корінних порід в нижній частині схилів, уступів цокольних терас і місцями на вершинах гірських хребтів.
Ерозія і акумуляція. Глибинна ерозія, яка приурочена до рік району (Черемош, Рибниця, Пістинька та ін) є наслідком низького базису ерозії і характеризується великою активністю.
В результаті новіших тектонічних рухів відбувається посилення ерозійної діяльності, про що свідчать глибокі врізи, прожистість русел рік, активна діяльність регресивної ерозії водостоків, наявність водоспадів, плесів, перекатів і т. д.
В період паводків проявляється особливо сильно підмиваюча діяльність рік, що приводить до обвалів корінних берегів і уступів те-рас, які складені пухлими алювіальними відкладами.
Площинний змив визначається крутизною схилів, кількістю і ре-жимом атмосферних опадів та ступенем їх природного закріплення. Площинному змиву поверхні підлягають схили, при схилові ділянки долин, також поверхні давніх терас. Безсистемний випас знищує де-рновий покрив, порушує структуру грунту схилів і тим самим інтен-сифікує ступінь їх розмиву.
Зсуви і опливли в основному приурочені до ділянок схилів вели-ких річкових долин. Розвиткові цих процесів сприяють літологічні, тектонічні, геоморфологічні та гідрологічні умови.
Головні з них: значна обводненість і зволоження схилів в зв'язку з великою кількістю опадів, порушення умов залягання і цілісності порід схилу в результаті тектонічної діяльності, низьке положення базису ерозії, внаслідок чого утворюється різниця висот між бровкою і підошвою схилу, зміна режиму водоносних горизонтів і відслонення їх. Головна частина зсувів приурочена до зон поздовжніх і поперечних тектонічних розломів.
Вивітрювання. Процеси фізичного, та хімічного вивітрювання займають другорядне місце. Ці явища приурочені переважно до корінних осадових порід скальних відслонень, берегових обривів, бортів промоїн, схилів великих ярів.
Вивітрюванню також сприяє текстура порід, тріщинуватість і Інші властивості гірських порід.
Корінні породи знаходяться на різних стадіях вивітрювання. Зу-стрічається осипи, які спускаючись по схилах, утворюють кам'яні потоки і просліджуються на схилах долин. Важливим рельєфоутворюючим фактором є також характер гірських порід, опір їх до вивітрювання і ерозійних процесів.
Найбільш міцні породи, як конгломерати, кварцитові і товсто-шаруваті пісковики, складають найвищі гірські масиви (Говерерла, Скупова, Кукіль, Стайки, Піп Іван, Стіг, Чичвин і багато інших)
Менш стійкі глинясті сланці утворюють зайняті ріками долини.
Льодовикові форми рельєфу мало збереглись і мають вигляд невеликих цирків, парів і карових озер, флювіоглеціальиих відкладів по долинах рік, торфовищ, які утворились в дану епоху. Сліди льодо-викової діяльності слабо помітні, або тому що зледеніння було надто незначним і недовгочасним або через те, що нестійкі флішові породи, з яких складались і в яких вироблялись гляціальні форми рельєфу, були дуже розмиті текучими водами.
На основі тектонічно-структурних особливостей і характеру розчленування виділяється такі геоморфологічні райони (з північного сходу на південний захід):
1. Покутське Прикарпаття.
2. Покутські Карпати.
3. Запрутські Горгани.
4. Жаб'ївське зниження.
5. ЧорногІрсько-Гринявський район.
Покутське Прикарпаття (Покутсько-Черемошська височина) під-німається на 300-450 м над рівнем і різко обмежується долинами Пруту і Чоремошу, а з півдня Покутськими Карпатами. Рельєф міс-цевості являє собою чергування порівняло широких річкових долин з плоскими межирічними височинами. Річкові долини Рибниці, Піс-тиньки, Лючки та інших річок, мають яскраво виражені тераси. На південному заході простягається ряд невисоких хребтів, складених з древніх порід.
Покутські Карпати. Південна межа їх проходить по вододілу лі-вих приток Чорного Черемошу і правих Пруту. Гори являють собою край з абсолютними висотами 700-900 м. Орографія їх порівняно проста. Хребти простягаються паралельними ланцюгами в Південно-східному напрямку. Наростають висоти з півночі па південь.
На північному заході лежить ряд хребтів. Лебединський, Каменистий, Хоменський та ін.
Паралельно їм на південь проходить ще один ланцюг гір: Карама-тура, Брусний, Сокільський. В південно-східному напрямну височать хребти Буковець, Кечера, Максимець та ін.
Покутські Карпати розділяються порівняно широкими, зручними для засолення поперечними долинами Черемошу, Рибниці, Пістинь-ки і Лючки.
Хребти являють собою порівняно правильні антикліналі, ядро яких складається з Іноцерамових шарів, ямненських пісковиків та Інших міцних порід. Ямненські пісковики і іноцерамові відклади не-рідко утворюють величезні куполоподібні брили. В цілому ж хребти мають порівняно спокійну лінію поверхні.
Поздовжні зниження між хребтами - це синкліналі, складені з порівняно молодих і м'яких порід, переважно з менілітових сланців.
Просторі поперечні долини pp.Лючки, Пістиньки, Рибниці І Че-ремошу пересікаючи синклінальні зони, утворюють обширні уло-говини, перерізаючи хребти Покутськихгір, навпаки
Loading...

 
 

Цікаве