WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Фізико-географічна характеристика Івано-Франківської області - Курсова робота

Фізико-географічна характеристика Івано-Франківської області - Курсова робота

лежить на Подільській височині на північ від ріки Прут і простягається до долини Дністра. Тут переважають лісостепові ландшафти, що належать до західного краю лісостепової зони Руської рівнини. Придністров'я - це північно-східна частина Коломийщини, що простягається паралельно напрямках течії Дністра і Пруту та Карпат. Часто трапляються підвищення з висотами понад 300 м.
Передкарпаття (Передкарпатське Покуття) - середня частина Коломийщини на захід від ріки Прут. Тут панує піднятий і сильно розчленований рельєф - Переважають лісолучні ландшафти з широколистяних та мішаних лісів - бука, граба, дуба, ялиці, які займають межиріччя та їх схили. На понижених рівнинах і улоговинах поширені луки. Середні висоти перевищують 300-350 метрів.
Південно-західна невелика частина Коломийщини заходить в Українські Карпати. Тут панують листяні, мішані та хвойні ліси. Середні висоти перевищують 370 метрів.
Геологічна будова
Територія Івано-Франківщини входить в межі Подільської височини, Прикарпаття і Карпат. Рельєф цих районів вивчався багатьма дослідниками з точки зору морфометрії і генезису.
Місцевість області в орогідрофічному відношенні ділиться на дві частини: велику північно-східну, хвилясто-рівнинну, і меншу південно-західну, гірську. Границя між ними порівняно чітко виражена 400-метровою ізогіпсою, що проходить через Болехів-Долину-Перегінськ-Солотвино-Надрвіну-Яблунів-Косів-Кути. В рівнинній частині абсолютні висоти коливаються від 250 до 400м. Схили Карпат характеризуються середньо гірським типом рельєфу з переважанням висоти 1000-1500 м над рівнем моря.
Північно-східна (хвилясто-рівнинна) частина розташована в основному між Карпатами і долиною Дністра.
В орогідрографічному відношенні місцевість різноманітна. Рона не має єдиного нахилу. На півночі в південно-східному напрямку рівнина прорізується долиною р. Дністра. Тут найбільш знижена поверхня області.
Північний захід рівнини по обидва боки Дністра нахилений до його долини, і річкова сітка цілком належить до басейну Дністра. Південно-східна частина не має єдиного похилу, і ріки тут впадають у Дністер і Прут та їх притоки.
Прикарпаття в орографічному відношенні більш різноманітне. Північно-західна частина, між долиною світі і системою Бистриці, являє собою чергування знижених і плоских улоговин з розчленованими межирічними височинами, вищими, ніж Подільські.
Південно-східна частина Прикарпаття орфографічно простіша. Центральне місце тут займає Івано-Франківська улоговина. Вона чітко окреслена навколишніми височинами і на краях облямована долинами рр.. Бистриці Солотвинської і Ворони, які ще більш рельєфно виділять її. Плоска поверхня улоговини підвищується в бік Карпат, у цьому ж напрямку збільшується і її розчленованість.
На південному схилі Прикарпаття виділяються Коломийсько-Снятинська рівнина і Прутсько-Черемоська височина (Покутське Прикарпаття). Перша займає широку долину Пруту від Коломиї до Снятина і являє собою плоску терасовидну рівнину з невеликими абсолютними висотами, які зменшуються від 300 (біля Коломиї) до 200 м (біля Снятина). Прутсько-Черемоська височина піднімається на 300-450 м над рівнем моря і різко обмежується з півночі і сходу долинами Пруту і Черемошу, а з півдня Покутськими Карпатами. Вона глибоко розчленована рр. Рубницею, Пістинькою, Лючкою та ін. на окремі підвищені межиріччя. На південь від с. Печеніжина розташована найбільш піднята частина цієї місцевості - височина Рунгурської Слободи (до 700 м).
Третій крупний фотектонічний район Івано-Франківщини - Карпати, які займають всю південно-західну частину області. Їх орографія порівняно проста. Гори складаються з цілої серії паралельних хребтів південно-східного напрямку. Більша частина з них зв'язана з тектонічними законами ("скибами"). Поздовжні зниження між хребтами не відрізняються великими розмірами, вони звичайно вузькі, переривисті, зайняті малими річками і гірськими протоками. Навпаки, поперечні долини досить широкі і є основним місцями поселень в горах.
Геоморфологія
Північно-східна частина Івано-Франківської області, що займає лівобережжя (Опісля) і правобережжя Дністра (Придністров'я) і Прутського-Дністровське межиріччя (Покуття) являє собою південно-західну окраїну Руської платформи, складеної в основному з докембрійських кристалічних порід, перекритих горизонтально залягаючи шарами палеозою і мезозою. На протязі тривалого часу платформа мало реагувала на гороутворюючі явища, зазнаючи тільки вертикальних рухів земної кори порівняно невеликої амплітуди, які приводили то до затоплювання її мілководними морями, то до утворення суші, непомітно піднесеної над водою.
Південно-західна частина області входить в межі Складчастої зони Карпат, яка утворилась на місці величезної Альпійської геосинкліналі, з якої виникли в кінці третинного періоду всі молоді гори Європи - Альпи, Карпати, балкони та ін. На протязі мезозою і третинного періоду тут проходило нагромадження морських осадочних товщ, які в результатів горотворних процесів сильно зім'яті в складки. Карпати - типова складчаста гірська країна, неоднорідна в тектонічному відношенні. На Івано-Франківщині вони (за О.С. В'яловим) підрозділяються на ряд тектонічних зон: Скибову, Кросненську, Могурську і Мармароську.
Простір між Карпатами і південно-західним краєм Руської платформи, зайнятий тектонічною зоною - Пере карпатським передгірним прогином, має проміжний характер. З одного боку, він несе на собі риси геосинклінальної структури.
Породи, що складають територію області, за віком належать до різноманітних геологічних епох - від силуру до сучасних.
Третинні відклади на території області поширені у всіх трьох текстонічних зонах - Карпатах, Прикарпатті і південній окраїні Руської платформи. Вони представлені майже всіма ярусами палеогену і неогену. В Карпатах третинні відклади являють собою переважно осадочні породи палеогенового флішу, а районах Прикарпаття і Придністров'я - осадочні товщі міоцену.
Міоценові відклади на території області поширені переважно в межах Прикарпаття і Придністров'я (південно-західна окраїна Подільської височини). Вони представлені головним чином крихкими, здебільшого горизонтально залягаючи ми породами: пісками, глинами, вапняками і т.п. Однак між шарами міоцену Прикарпаття і Придністров'я є істотні відміни. Так, на Прикарпатті переважають товщі порід фмілу від нижнього міоцену до нижнього сармату, які складаються з уламкового матеріалу: пісків, гравію, конгломерату, глин і т.п.
Породи середнього міоцену утворюють численні виходи на денну повінню. Нижні шари складені з глинясто-піщаних соленосних порід, товщі яких містять в собі поклади калійних солей.
Шари попередніх геологічних періодів на основній частині області (особливо рівнинах) покриті товщеючетвертинних осадків, головним чином континентального походження, - алювіальними і демовіальними відкладами, лесовидними суглинками і лесом.
В межах Прикарпаття в складі четвертинних відкладів виділяються чотири горизонти, представлені алювіальними накопиченнями різноманітного за розміром уламкового матеріалу галькою, гравієм, пісками, а також глинами і суглинками.
Водні
Loading...

 
 

Цікаве