WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами - Курсова робота

Формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами - Курсова робота

Знати карту — це означає чітко уявляти по пам'яті взаємне розташування, відносні розміри, форму і власні назви об'єктів, що вивчаються в курсі "Я і Україна". Знання карти досягається в процесі вивчення географічної номенклатури.

Дійсне знання карти спирається на розуміння карти та уміння її читати. При роботі з картою учні повинні осмислено запам'ятовувати розташування об'єктів. Зокрема, при запам'ятовуванні розташування річок, необхідно знати: де вони беруть початок, куди впадають, якими територіями (височинами, низовинами, плоскогір'ями і т. ін.) вони протікають.

На думку А.В. Миронова, за допомогою географічних карт учні початкової школи:

  • отримують просторове уявлення про територію, що вивчається (величина і конфігурація материків, океанів, гірських масивів, річок і т. ін.);

  • визначають географічне положення території, що вивчається, відносно інших відомих їм об'єктів, свого краю, що дозволяє їм зробити висновки про природу території (судження типу "степи знаходяться на півдні від нашого краю, значить, там повинно бути тепліше");

  • орієнтуються в маршрутах мандрівників-першовідкривачів;

  • орієнтуються в своєму населеному пункті, його околицях (плани міста, туристичні карти, схеми маршруту екскурсії);

  • визначають відстань між окремими географічними об'єктами, розміри об'єктів, що вивчаються;

  • виконують деякі практичні роботи, в тому числі і в галузі природокористування і охорони природи [36].

За деякими ознаками географічні карти для початкової школи відрізняються від географічних карт для середньої школи.

Як зазначають О.Ф. Козіна та О.М. Степанян [30], В.М. Пакулова та В.І. Кузнєцова [39], А.В. Миронов [36] всі карти, рекомендовані для використання в початковій школі, мають порівняно з аналогами для середньої школи певні особливості, а саме:

1) при створенні карт використовується перспективно-циліндрична проекція М.Д. Соловйова;

2) масштаб на відміну від домінантного числового (1 : 5 000 000) представлений варіантами — іменованим (1 см = 50 км) та лінійним (шкала);

3) карти для початкової школи мають яскравіше забарвлення (кольорову гаму), що привертає увагу дітей і створює кращу читабельність карт;

4) менше інформаційне навантаження. Навантаження карти — це кількість зображених об'єктів і назв, поданих на ній. Чим більше на карті дається назв, тим важче її читати, розуміти її умовні позначення. Назви забивають карту, і учні, читаючи їх, перестають звертати увагу на умовні позначки.

В процесі ознайомлення молодших школярів із топографічними відомостями використовуються настінні фізичні карти. Вони також представлені у підручниках, зошитах із друкованою основою і відрізняються від інших своєю пристосованістю до віку та рівня розвитку молодших школярів, а саме: спрощені, яскравіші, збільшена їх наочність, підкреслена характерність, інформація скорочена до програмового мінімуму. Проте крім об'єктів, що згадуються в навчальних посібниках, географічні карти мають містити і "невідомі", коло, обсяг та зміст яких чітко не встановлений. Разом з тим, як зазначає О.А. Половинкін, необхідно враховувати, що велика кількість інформативних топографічних об'єктів робить посібник малохарактерним, сприяє плутанині [43]. В цілому кількість додаткових об'єктів і назв для географічних карт початкової школи не має перевищувати 20-30 % основних вимог (тому необхідно мати додаткові довідники — крупномасштабні карти).

Настінні географічні карти повинні мати відповідні розміри (не менше 1 м) для зручного розгляду їх здалека (на відстані 5-6 м і більше). Це передбачає наявність візуальних специфічних невідповідностей: берегова лінія зображається товстішою; спрощені контури об'єктів і передача характерного рельєфу; усунуті деталі; застосовано якісне яскраве забарвлення (наприклад, контраст у розфарбуванні моря й суші дає можливість чітко побачити берегову лінію) [37]. Останнім часом для початкової школи випускаються рельєфні та неламіновані географічні карти. Перші з випуклою формою передачі рельєфу, що передбачає значне викривлення реальних розмірів об'єктів (це необхідно пояснити дітям в процесі роботи). До того ж даний вид карт не рекомендується постійно вивішувати на дошку, щоб уникнути невірного сприймання. Неламіновані паперові карти передбачають попереднє наклеювання на полотно (ламінування), в іншому випадку їх використання буде сприяти швидкому зношенню, а ламіновані посібники зберігаються в шафі в складеному вигляді, наклеєні — у вертикальному положенні у вигляді рулонів; при цьому на звороті згорнутої карти чітко записують її назву.

Географічні карти, вміщені в підручниках, дрібномасштабні, що вимагає ще більшого їх спрощення та чіткості виконання. Останнє важливо, враховуючи їх призначення в основному для самостійної роботи дітей. Щоб карти, вміщені в підручнику, "працювали", необхідно постійно пропонувати дітям знаходити на них ті чи інші географічні об'єкти, які згадуються в різних статтях [16].

Настінними картами користуються в основному на уроках під час вивчення нового матеріалу, при повторенні та узагальненні. При цьому дуже важливо, щоб молодші школярі одночасно працювали і з настінними картами, і настільними. В іншому випадку діти звикають працювати лише з одним типом карт і їм складно орієнтуватися в інших картах. Настільні карти використовуються в процесі самостійної роботи, під час виконання домашніх завдань. Контурні карти використовуються для різних вправ учнів — у класі і вдома, а також у контрольних цілях [36].

Для того щоб діти добре розбирались в умовних позначеннях на карті, щоб створити відповідне образне уявлення в учнів про виучуваний географічний об'єкт (оживити умовні позначення), необхідно роботу з фізичною картою поєднувати із використанням різних видів наочних посібників — настінною картою, діапозитивами, кінофільмом, моделями, гербаріями, фотографіями тощо, які конкретизують зображення на географічній карті, розкривають зміст умовних знаків [21]. Наприклад, показуючи на карті місце розташування степів в Україні, вчитель демонструє навчальну картину, на якій зображено степ, роздає дітям гербарні екземпляри деяких рослин степу, фотографії або малюнки тварин, що живуть у степах. За допомогою навчальної картини у дітей створюється уявлення про форми земної поверхні степів, а за умовними знаками фізичної карти вони бачать поверхню, зображену на картині. Наочні посібники повинні конкретизувати географічну карту.

У початковій школі карта є не лише наочним посібником під час вивчення природознавства, але й служить в першу чергу джерелом знань. Учителю необхідно формувати ставлення до карти як до компактного і необхідного засобу орієнтування в сучасному потоці інформації. Російський педагог-методист О.М. Бризгалов ще о другій половині XIX століття писав: "...бажано, щоб учень міг ставитися до карти так само, як, наприклад, музикант ставиться до нот ... Географічні знаки, які складають карту, повинні бути даними, на яких він буде будувати свої висновки, подібно до того, як для музиканта нотні знаки і їх групування породжують в умі відомий йому ряд звуків..." [34]. Географічна карта часто містить у собі стільки відомостей про певну місцевість, скільки може дати тільки найдокладніший текстовий опис, а тому необхідно навчити дітей її читати.. По карті на уроках учні розкривають взаємозалежності між окремими географічними компонентами. Завдання вчителя — допомогти дітям зрозуміти мову географічної карти: адже знання карти, уміння читати її необхідне кожній освіченій людині.

В початковій школі діти знайомляться із невеликою кількістю одиничних географічних об'єктів: із назвами материків і океанів, розташуванням України на карті півкуль, розташуванням Києва — столиці України, обласних центрів нашої країни, Чорне і Азовське моря, Кримські гори і Карпати, а також з іншими об'єктами про які згадується в статтях підручника.

Перш ніж показати об'єкт на карті, учитель розповідає про нього, показує його на малюнку, виявляє характерні особливості. Наприклад, Називаючи дітям Чорне море, учитель говорить, що Чорне море замерзає. Свою назву воно отримало через, те що під час шторму, особливо восени і взимку, його поверхня здається зовсім чорною, хоча в спокійному стані воно яскраво-голубе, виблискуюче на сонці. Вчитель може показати дітям картину "Буря на морі" і для порівняння малюнки чи таблиці на тему "Південний берег Криму".

Повідомлення нових назв і показ їх на карті можуть бути дуже різноманітними. Наприклад, при вивченні материків і океанів Землі вчитель показує їх на настінній карті, а діти знаходять ці об'єкти на своїх настільних картах чи в атласах. Учитель може сам не показувати, а тільки називати об'єкт (наприклад, океан або материк). Діти самостійно знаходять його на своїх настільних картах.

Учитель може написати заздалегідь на дошці, наприклад, назви материків, а діти, коли буде необхідно, прочитають ці назви і знайдуть їх на глобусах чи картах півкуль.

Loading...

 
 

Цікаве