WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Урбанізація як всесвітній процес. Географія найбільших мегалополісів світу - Курсова робота

Урбанізація як всесвітній процес. Географія найбільших мегалополісів світу - Курсова робота

Велике місто змінює майже усі компоненти природного середовища – атмосферу, рослинність, ґрунт, рельєф, гідрографічну мережу, підземні води, і навіть клімат. Процес урбанізації, обумовлений у цілому розвитком суспільного виробництва і характером соціальних відносин, сам робить усе більш різнобічний вплив на розвиток і розміщення виробництва іншої сфери діяльності суспільства, змінюючи його соціальну й економічну структуру, демографічні показники, умови розвитку особистості.

Людина постійно мріє про краще майбутнє. З древніх часів вона або стихійно, або свідомо перетворює і удосконалює вигляд населених пунктів. Анітрошки не дивує життєздатність міст, адже в них акумульовані матеріальні цінності, що часто просто не можна оцінити, – вдома, суспільні будинки, театри, стадіони, дороги, мости, трубопроводи і парки.

Місто, у кінцевому рахунку відбиває класовий характер суспільства, його протиріччя, пороки і контрасти.

Міста є центрами політичного і культурного життя. Вони виникли в часи рабовласництва, розвивалися при феодалізмі і капіталізмі. Процес концентрації населення в містах проходить значно швидше росту загальної чисельності населення. За даними ООН, міське населення у світі щорічно збільшується на 4% у рік.

Поява мегалополісів означає стихійну реконструкцію великих районів Землі. При цьому страждають повітряний і водний басейни, зелені масиви, порушуються транспортні зв'язки, що приводять до дискомфорту у всіх відносинах. Багато міст розширюються так, що не можуть уже розміститися на суші і починають "сповзати в море".

Процес концентрації населення в містах неминучий і у своїй сутності позитивний. Але структура зробленого міста, його індустріальний фактор прийшли до протиріччя з історичним призначенням міста і його роллю в підвищенні життєвого рівня людей.

Сучасні великі міста, особливо мегалополіси, розширилися стихійно, містять у собі житлові об'єкти, численні наукові і суспільні установи, промислові підприємства й об'єкти транспорту, ростуть, ширяться, зливаються між собою, тіснячи і знищуючи живу природу Землі. Сучасні промислові міста, особливо деякі "суперміста" в капіталістичних країнах, являють собою в більшості випадків масу бетону, асфальту.

9. Перспективи світової урбанізації

Об'єктивний процес постійного укрупнення великих міських структур у XX столітті, що особливо підсилилося в останні десятиліття, став переконливим аргументом у багаторічній дискусії між прихильниками великих і малих міст про перспективи світової урбанізації. Під його впливом позиції прихильників "контрурбанізації", уявлень, що "велике місто – погано, а мале, або село – добре", помітно похитнулися. Чималий внесок у це внесли і дослідження географів (Ж. Готман) і містобудівників (К. Доксладіс) за рубежем і в нашій країні (В.М. Гохман), що вже в 60-70-х рр. побачили у великих урбаністичних утвореннях початок нового етапу в організації території, діяльності людини і всього міського життя. На користь великих міст свідчить негативний досвід авторитарних режимів по забороні (Індонезія) або обмеженню міграції сільського населення у великі міста, виселенню мільйонів городян у сільську місцевість (Китай, Куба). Таким чином, і об'єктивні процеси саморозвитку населення, і досвід науки і практики говорять про те, що перспективи розселення необхідно зв'язати з подальшим розвитком урбанізації і великих урбаністичних структур, а "співаки" села і малого міста помиляються. Відбулася в 1996 р. у Стамбулі представницька Друга Конференція ООН із проблем середовища проживання підтримувала концепцію подальшого розвитку великих міст. У підсумковому документі учасники конференції цілком ясно висловилися за урбанізацію. Міста, сказане в ньому, здатні полегшити життя людей робити їм більше послуг, ліквідувати бідність, збільшити тривалість життя й успішно справлятися з постійним ростом населення нашої планети. Більшість людей прагнуть у міста з тієї причини, що яким би не було важким там життя, воно все-таки краще, ніж сільське.

Тому замість того щоб усіма способами стримувати приплив сільської бідноти у великі міста, потрібно зосередити зусилля на тім, щоб зробити ці міста більш придатними для життя. На конференції відзначали, що великі міста і міські агломерації – це наше майбутнє, і ми повинні бути готові прийняти його як природний наслідок сучасного розвитку. І настільки ж природне бажання людей жити в них. У підготовленому до конференції величезним міжнародним колективом фахівців капітальній доповіді "Світ, який урбанізується", підкреслено, що люди перебираються в міста по цілком зрозумілих і з'ясовних причинах і було б божевіллям ставити їм перепони.

Зі сказаного випливають і практичні висновки. На конференції в Стамбулі вирішено направляти основний потік міжнародної фінансової допомоги не в сільські райони, а в міста "третього світу". Встановлено, що у великих міських утвореннях, навіть якщо вони розташовані в різних частинах планети, більше загального один з одним, ніж із сільськими регіонами своїх країн. Проблеми, що ускладнюють їхнє життя: чи це ріст злочинності або затори в "годину пік". Якщо і будуть коли-небудь вирішені, то не в глибинці своєї держави, а в одному з гігантських побратимів, що переживають ті ж труднощі. Так, прийнята владою Нью-Йорка програма боротьби з забрудненням повітряного басейну була розроблена в Сан-Пауло. І таких прикладів посилення міжнародного співробітництва великих міст безліч.

Але великі міські агломерації, звичайно, не гумові. Воно відбиває саморозвиток міських систем і у визначеній мірі вплив проведеної владою політики. У розвинутих країнах, як тільки 70-75% їхнього населення концентрується в містах, ріст міст сповільнюється або навіть зупиняється. Так, сама велика міська агломерація світу Токіо (26,8 млн. жителів у 1995 р.) усе більше втрачає привабливість для мігрантів; річний приріст населення там у результаті знизився до 50%. Уповільнення темпів росту спостерігається й у деяких найбільших міських агломераціях країн, що розвиваються, наприклад у Мехіко і Сан-Пауло.

Однак це не означає зниження темпів урбанізації в цілому, як інтерпретують процес прихильники "контрурбанізації". Населення всеодно переїжджає із сільської місцевості в міста. Просто все частіше люди вибирають міста менші, інших типів і функціонального профілю. У результаті урбаністичний килим планети стає різноманітнішим й інтенсивнішим, але його головні "візерунки" домінанти усе більш визначають великі міські агломерації і мегалополіси.

Список використаної літератури

  1. Китанович Б. "Планета і цивілізація в небезпеці". Москва 1991р.

  2. Максаковський В.П. "Географія 10". Москва "Освіта"1993р.

  3. Науково-методичний журнал "Географія в школі" № 6 вересень –жовтень 1997р. Видавництво "Школ-Пресс" № 2 березень – квітень 1990р.

  4. Новиков Ю.В. "Природа і людина". Москва 1991р.

  5. Журнал "Географія в школі" № 2, 1998; № 6 , 1997р., № 5,6 1996р.

Додаток.

Таблиця 1. Динаміка міського населення світу.

Міське населення, млн. людей

Частка в населенні світу, %

Рік

Усе населення світу, млн. людей

Усього

У тому числі в містах с чисельністю жителів

Усього міського населення

Населення міст із чисельністю жителів

20 тис. і більш

100 тис. і більш

20 тис. і більш

100 тис. і більш

1800

978

50

24

17

5,1

2,5

1,7

1850

1262

80

54

29

6,3

4,3

2,3

1900

1650

220

154

91

13,3

9,2

5,5

1950

2520

738

567

408

29,3

22,7

16,3

1960

3021

1033

810

597

34,2

27,1

20,0

1970

3697

1353

1170

833

36,6

32,4

23,1

1980

4444

1752

-

1100

39,4

-

24,7

1990

5285

2277

-

-

43,1

-

-

2000

6158

2926

-

-

47,5

-

-

2010

7032

3707

-

-

52,7

-

-

2020

7888

4599

-

-

58,3

-

-

2025

8294

5065

-

-

61,1

-

-

Loading...

 
 

Цікаве