WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Сучасна Японія - Курсова робота

Сучасна Японія - Курсова робота

Незважаючи на загальне невдоволення, лідер ЛДП прем'єр-міністр Тосікі Кайфу (1989—1991) розпустив парламент і призначив нові вибори. Рішення прем'єра призвело до виходу із ЛДП численних фракцій і бурхливого розвитку політичного плюралізму. На початку 90-х років ЛДП залишили десятки політиків різного калібру, які заснували неймовірну кількість політичних рухів і партій. "Монополія на владу" ліберал-демократів завершувалася. Японія відійшла від так званої півтора партійної системи (коли правляча партія завжди всесильна, а опозиція завжди безсила) і вступила у період різноманітних коаліцій.

У червні 1994 р. у політичному житті Японії сталася виняткова подія - утворилася коаліція між ЛДП і СПЯ. До того часу Соцпартія як виразниця інтересів "трудящих мас" справно несла вахту провідної опозиційної сили і завжди й в усьому виступала проти ліберал-демократів. Прем'єр-міністром став голова СПЯ Томіїті Мурояма (1994-1996), в уряді соціалісти одержали п'ять із двадцяти міністерських посад. Обрання соціаліста Муроями на посаду японського прем'єра викликало найрізноманітніші "шокові хвилі", як-от стрибок курсу ієни на світових валютних біржах, збентеження союзників Японії. Однак новий прем'єр фактично продовжував курс ліберал-демократів. У роки його правління Японія зіткнулась з економічними труднощами, викликаними спадом виробництва. І хоча ці негаразди багатьма політиками оцінюються як об'єктивні і тимчасові, все ж на вершині виконавчої влади відбулися чергові зміни. На початку 1996 р. уряд очолив лідер ЛДП Рютаро Хасімото. Отже, ліберал-демократи повернулися до влади, вдало використавши альянс із своїм основним політичним противником.

Зовнішня політика Японії

Зовнішня політика Японії не позначена такими ж успіхами, як економіка. Японія не виступає з ініціативами глобального характеру, її зовнішньополітичний курс прокладається з оглядом на те, як реагуватимуть СІЛА. Це можна пояснити тісними японо-американськими економічними зв'язками: будь-яка негативна реакція СТА може позначитися на зовнішньоторговельних операціях і викликати непередбачені наслідки в народному господарстві. Мають рацію ті політики, які говорять про "економічну дипломатію" Японії. Один з японських міністрів закордонних справ відзначав, що 90 % усієї дипломатичної роботи стосується сфери економіки.

У вересні 1972 р. відбулася помітна подія — прем'єр-міністр Танака відвідав Китай. Напередодні візиту він зустрівся на Гавайських островах з президентом СІЛА і дістав згоду на нормалізацію японо-китайських відносин. Під час переговорів у Пекіні Танака визнав уряд КНР єдиним законним урядом і заявив про те, що Тайвань є невід'ємною частиною Китаю. Було оголошено про встановлення дипломатичних відносин з Пекіном. Одночасно було розірвано дипломатичні контакти з Тайванем. Однак це не вплинуло на активні економічні зв'язки між Японією і Тайванем. УІ978 р. у Пекіні було підписано договір про мир і дружбу між КНР та Японією. Укладення цього договору прискорило розвиток зв'язків між двома країнами у різних галузях.

Після агресії СРСР проти Афганістану Японія підтримала економічні санкції Заходу щодо Радянського Союзу. Вони включали заборону експорту технологічно складної продукції, обмеження кредитування торгівлі і відмову від розгляду проектів співробітництва.

Активну зовнішню політику провадив уряд Накасоне. У січні 1983 р. японський прем'єр відвідав СІЛА, де заявив про свій намір перетворити Японію на "непотоплюваний авіаносець". Під час візиту американці домагались обмеження напливу японських товарів і створення сприятливих умов для експорту своїх товарів до Японії. Японці дедалі більше товарів продають у СІЛА і все менше купують в американців.

Японська дипломатія надавала особливого значення розвитку відносин із країнами Південно-Східної Азії. У 1977 р. було проголошено доктрину Фукуди (Такео Фукуда- прем'єр Японії у 1976-1978), яка містила три основних принципи зовнішньої політики: 1) Японія обіцяла не ставати військовою державою, 2) зміцнювати відносини довіри між країнами регіону, 3) сприяти миру і безпеці в Азії. У 1986 р. Японія відкрила свій ринок для товарів країн АСЕАН, надала їм фінансову допомогу і документацію для впровадження передової технології.

Ще у період правління уряду Накасоне у країні активно обговорювали можливість участі японських "сил самооборони" у міжнародних акціях по приборканню агресорів під егідою ООН. Загострення воєнної ситуації у зоні Перської затоки через агресію Іраку проти Кувейту, зриви у постачанні палива з цього регіону схилили більшість японського парламенту влітку 1992 р. прийняти пропозицію уряду Кіті Міядзави (1991—1993) про участь у воєнних діях поза межами країни для захисту інтересів Японії і світового співтовариства "сил самооборони".

У березні 1995 р. в Японії з офіційним візитом перебував Президент України Леонід Кучма. Головним завданням візиту було надання нового імпульсу українсько-японським відносинам у політичних, а особливо — у торговельно-економічних питаннях, оскільки до того часу двосторонні зв'язки були епізодичними і явно недостатніми. Японія виявила готовність надати допомогу Україні у реформуванні її економіки. Зокрема, через Світовий банк вона виділила 150 млн. доларів. Крім того, під час візиту Л. Кучми було досягнуто домовленості про конкретну допомогу в галузі ядерного роззброєння і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Післявоєнний розвиток Японії - це шлях економічних змагань і блискучих перемог. Японському народові вдалося за історично короткий проміжок часу перетворити свою країну на економічно процвітаючу демократичну, миролюбну державу, яка відіграє помітну роль у світовій політиці.

2. Сучасна Японія. Токіо

Токіо - це, мабуть, саме незвичайне місто на світі, у ньому стародавні будівлі сусідні із сучасними хмарочосами в західному стилі. Над декількома великими ріками прокладені мости зі швидкісними дорогами. Японія - це світ островів, а це означає країна мостів. Яких тільки типів мостів не містять японські словники і туристичні покажчики - ланцюгові й аркові, понтонні і човнові, дерев'яні і кам'яні. Є навіть "сорочий" міст, але щоб зрозуміти, що це таке, потрібно зануритися в одну з барвистих легенд Японії. Вона розповідає про взаємну любов двох зірок - Волопаса і Ткалі, розділених Небесною рікою - Млечним шляхом. Але закоханим все-таки вдалося зустрітися. Їм, по переказі, допомогли в цьому сороки, вони зчепилися крилами й утворили міст. З тих пір щороку в сьомий день сьомого місяця в небі виникає "сорочий" міст. Правда розглянути його дано лише натурам романтичним.

У Токіо знаходиться "Міст Японії" Нихонбаси. До 1911 року це був витончений, повітряний і дуже красивий дерев'яний міст, потім на його місці спорудили кам'яний міст у стилі Ренесансу довжиною 27 і шириною 49 метрів. Його прикрашали бронзові лампи і фігури птахів на колонах. А в 1996 році Нихонбаси взялися реставрувати. Зараз міст у первозданній красі можна побачити в новому музеї історії Едо-Токио, що відкрився навесні 1993 року. Тут у натуральну величину представлений Міст Японії. Стоячи на ньому можна помилуватися будинком театру Кабукі, відвідування якого обов'язковий пункт у турпоїздці кожного. Театр уже давно перетворився у визначну пам'ятку, на тлі якої люблять фотографуватися туристи. Є в Токіо і своєрідний Кремль з Червоною площею - Імператорський палац Коці, що раніш називався Едо і був резиденцією військових правителів сегунів. Палац обрамлений високим земляним валом і кам'яною стіною, у наповненому водою рові плавають лебеді. Перед палацом площа з зеленими газонами і дивовижними деревами. Імператорський палац має майже рівну круглу форму. Східний сад Хигасигеєн і парк Китаномару служать оазисом для молодих пар і службовців сусідніх фірм.

Іноді в сонячні дні можна побачити гору Фудзи. Саме ж місто краще обдивлятися з токійської телевежі, розташованої ближче до центра.

Якщо ви хочете побачити представлення труп Кабукі, але, Бунраку чи інший вид традиційного сценічного мистецтва, ви обов'язково повинні відвідати Національний театр Японії. Але якщо ви прихильник опери, чи балету драми, вам більше підійде Новий Національний театр у префектурі Айти. Він заснований зовсім недавно, у 1997 році. Це грандіозний комплекс із трьох окремих залів, найбільший з який Будинок опери з чотирма сценами, розрахованими на 1810 глядацьких місць і на 8 людей в інвалідних колясках. Другий зал відданий драмі західного зразка, а третій, самий маленький, обладнаний підлогою, окремі секції якого при необхідності можна чи піднімати опускати. Число глядацьких місць - менше 500. Крім того, у будинку театру є ресторан, буфети, магазини, медпункт, стоянка для автомобілів та інші зручності. Так що, відправившись у цей театр на цілий день ви не будете ні в чому відчувати потребу. А після культурного відпочинку не перешкодить побувати один на один із природою. Для цього можна відправитися в Токійський парк Уено. А відвідавши японський національний музей науки, що знаходиться там же, можна своїми очима побачити події минулого. Коли ви ввійдете в цей музей, вам не запропонують спеціальних тапочок, а дадуть особливий шолом і рукавички, з'єднані проводами. І ви потрапите у світ віртуальної реальності. Входячи в той чи інший зал можна виявитися в доісторичному минулому Землі, у губинах чи космосу зробити подорож на підвідному човні по кровоносних судинах людини.

Loading...

 
 

Цікаве