WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → РПС Туреччини - Курсова робота

РПС Туреччини - Курсова робота

РПС Туреччини.

ПЛАН

Вступ 3

1. Економіко-географічне положення та природні ресурси 4

2. Загальна характеристика господарства 9

3. Географія промисловості країни 13

4. Географія транспорту 21

5. Зовнішньоекономічні зв'язки 23

Висновок 27

Список використаної літератури 28

Вступ

Туреччина - це країна, розташована між Європою й Азією. Вона простягнулася від Едирне на болгарській границі до Карса на вірменській 1700 кілометрів і на 1000 кілометрів від Чорного моря до Середземного. Туреччина граничить із Грецією, Болгарією, Грузією, Вірменією, Іраном, Іраком і Сирією. Ландшафт країни різноманітний: пустелі з оазисами, гори, степи, звивисті ріки, родючі сільськогосподарські землі і скелясте, що простирається на 8400 км, узбережжя роблять Туреччину привабливої.

Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей розміщення продуктивних сил Туреччини.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань, а саме:

  • дослідити особливості економіко-географічного положення країни та дати його господарську оцінку;

  • проаналізувати господарство країни;

  • розглянути особливості економічного районування;

  • проаналізувати зовнішньоекономічні зв'язки країни.

Робота складається із п'яти розділів в яких послідовно розглядається поставлена проблема.

1. Економіко-географічне положення та природні ресурси

Туреччина розташована на східній півкулі, між 250 40` і 440 48` східної довготи та 350 51` і 420 06` північної широти. Її площа (включаючи внутрішні водоймища) становить 779452 км2. Основна частина території Туреччини - 97 % - знаходиться в Азії і тільки 3 % - у Європі. Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи зі середземноморськими. Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. Максимальна довжина турецької території зі заходу на схід 1600 км, з півночі на південь 600 км. Туреччина із трьох сторін омивається морями: на півночі - чорним морем, на заході - Егейським, на півдні Середземним.

Європейська й азіатська частини Туреччини відділений одна від одної водяною системою, що утворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включає Мармурове море, протоки Босфор і Дарданелли. У Південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового моря, розташоване одне з гарніших міст світу і найбільше місто Туреччини - Стамбул.

Рельєф. Туреччина - гірська країна. Середня висота її території над рівнем моря складає 1132 м. Майже вся територія Азіатської Туреччини зайнята Малоазіатським нагір'ям, до складу якого входять високі, розчленовані питомими й увінчані могутніми вершинами гірські хребти, великі сухі нагір'я і плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони розташовані на окремих ділянках морських узбереж, як правило, в устях рік.

Корисні копалини. У Туреччині виявлені великі запаси різноманітних корисних копалин. У надрах країни залягають кам'яне і буре вугілля, нафта, різні рудні копалини: залізо, свинець, цинк, марганець, ртуть, сурма, молібден. На долю Туреччини приходиться 25 % загальносвітового запасу ртуті. Тут маються найбагатші поклади вольфраму, відомо біля ста родовищ міді. З нерудних копалин відомі родовища селітри, сірки, мармуру, морської ненки, повареної солі. Природною солеварнею, що постачає сіллю всю Туреччину, є озеро Туз.

Територія Туреччини розташована в межах Сереземноморського геосинклінального пояса. На Півночі і Півдні протягаються альпійські складчасті системи Понтійських гір і Тавра. У їхній будівлі беруть участь осадові і вулканогенно-осадові породи мезозою і палеогену, що підстилаються комплексом магматичних ультраосновних і основних порід і прорвані місцями гранітами. У Таврі широко розвиті тектонічні покриви. Між ними розташована Центрально-анатолійська складчаста проміжна зона, у якій виділені серединні масиви (Мізійско-Галатскій, Мендересскій, Киршехирський), складені кристалічними породами докембрія і почасти палеозою, і Ізміро-Анкарський геосинклінальний прогин.

Південно-сході Туреччини проходить крайовий прогин древньої Африкано-Аравійської платформи, виконаний кайнозойскою мелассою. Територія Туреччини характеризується підвищеною сейсмічністю. Основні корисні копалини Туреччини - хроміти (Тавр, Західно-Понтійські гори, Ізміро-Анкарський прогин), борати (Західно-Понтійські гори), боксити (Тавр, Понтійські гори), вольфрам, ртуть, сурма (Мендерес, Киршехир, Західно-Понтійські гори), мідь (Понтійські гори, Тавр), кам'яне вугілля (Понтійські гори). Відомі промислово розроблювальні родовища нафти (на Південно-сході в крайовому прогині), марганцю, заліза, свинцю, цинку, асфальтита, бурого вугілля, магнезиту, бариту, корунду, азбесту, флюориту, сірки, фосфатів, кам'яної солі й ін. Запаси трьохокису вольфраму 60 тис. т, хромітів - 10 млн. т, ртуті - 27 тис. т, сурми - 110 тис. т.

Клімат. Територія Туреччини знаходиться в межах середземноморського субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф, дуже важкі умови циркуляції повітря, наявність кліматичної поясності - усе це визначило велику розмаїтість кліматичних районів. На внутрішніх нагір'ях клімат континентальний. Опади переважають у степу до 500 мм у роки.

Річкова система й озера. Територія Туреччини, за винятком Канійської рівнини, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Велика швидкість плину робить їх майже незамерзаючими, навіть у високогірних районах. Основні ріки: Єфрат (2800 км), Тигр (1900 км), Кизил-Ирмак (1355 км), Сакарья (824 км).

Близько 9,2 тис. кв. км. Площі Туреччини займають озера: Кратерні, карстові, лагунові, тектонічні, запрудно-вулканічні. Самі великі Ван (3713 км кв.) - солоне, бесточне, Туз (1500 кв.км.) - солоне.

Туризм. Туризм є однією з найбільш динамічно розвиваючих ся галузей турецької економіки. Достаток унікальних історичних пам'ятників на території Туреччини, виняткової краси середземноморські пляжі, сприятливий клімат - усе це відкриває широкі перспективи для туристичного бізнесу. Щорічно країну відвідує близько 9-10 млн. туристів майже з 80 країн. Доход державної казни від туризму складає майже чверть обсягу турецького експорту.

Туризм приносить країні значні валютні дивіденди. Даний сектор відноситься до числа нечисленних галузей, що в умовах загальноекономічної кризи залишаються в сприятливому положенні: у 2005 році країну відвідали 12,5 млн. іноземних туристів (у порівнянні із середньорічним показником у 250 тис. у 80-х роках), а приплив доходів від їхнього обслуговування вперше історії перевищив 10 млрд. дол..

Річний приріст обсягу послуг з початку 80-х років складав у середньому 17%, у 2005 р. він досяг 40%, а в поточному році очікується на рівні 20 чи навіть 25%. Росту сприяли державні кредити, низькі ціни на земельні ділянки, податкові пільги. У той же час навряд чи удасться досягти аналогічного високого показника в майбутньому, оскільки галузь має гостру потребу в припливі нових інвестицій, при цьому ставка робиться на приватні капіталовкладення, що ж стосується держави, то на неї покладається відповідальність за створення умов, які сприяють припливу додаткових інвестицій.

Міністерство туризму розробило план вкладення 3 млрд. дол. у розвиток туристичного бізнесу Стамбула, потенціал якого використовується поки в недостатній мері. На думку проектувальників, існує можливість для збільшення числа туристів у 20 разів - з 2,5 млн. у даний час до 50 млн.(для порівняння: аналогічні показники по Парижу і Лондону досягають у даний час 65 млн. і 75 млн. відповідно). У ході реалізації загальнонаціональної програми розвитку туризму доходи від даної галузі Туреччини в найближче десятиліття можуть бути доведені до 20 млрд.дол..

Таким чином, Туреччина - країна, що володіє великими рекреаційними ресурсами, залучає до себе увага туристів з усього світу з пізнавальними, лікувально-оздоровчими, екскурсійними й іншими цілями, що приводить до взаємного співробітництва країн.

Економічне районування. Захід (понад 1/4 територію країни, близько 2/5 її населення) промислово-аграрний район, найбільш розвита частина республіки, її індустріальне ядро; тут (головним чином у Стамбулі, Ізмірі і їхніх околицях) зосереджено 66% усіх промислових робітників і випускається 69% продукції обробної промисловості. Центр (близько 2/5 території країни, близько 2/5 її населення) - аграрно-промисловий район, де провідна галузь економіки - сільське господарство - значною мірою товарного напрямку; промисловість розвита слабкіше; на район приходиться 25% промислових робітників і 24% продукції промисловості (головним чином район Анкари). Схід (понад 1/3 територію країни і близько 1/5 її населення) - відсталий аграрний район, у господарстві якого головне значення має тваринництво (25% доходу від тваринництва); 16% збору зернові країни, менш 10% - садових і технічних культур. На район приходиться 9% промислових робітників і 7% промислової продукції; тут зосереджена основна частина видобутку нафти, залізної і мідної руди, хромітів і поліметалів.

Loading...

 
 

Цікаве