WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Рослинний та тваринний світ України - Курсова робота

Рослинний та тваринний світ України - Курсова робота

В кінці неогенового періоду внаслідок підняття суходолу та регресії моря територія України досягла майже сучасних розмірів. Степові простори та суміжні прибережні лісисто - болотисті біотопи нашої держави населяли представники гіппаріонової фауни, в тому числі гіпаріони та інші представники родини конячих, мастодонти, палеотрагуси, барани, антилопи, бики та інші види порожнисторогих. Тут також мешкали представники родин, нащадки яких і зараз водяться на території України чи за її межами. Фази похолодання в кінці неогену призвели до вимирання реліквів. Замість них розвивались нові типові антропогенові групи слонів, справжніх биків, однопалих первісних коней та травоїдних тварин, що пристосувалися до харчування степовою рослинністю. Протягом антропогенового періоду тваринний світ України також піддавався значним змінам. Внаслідок загального похолодання, особливо у другій половині плейстоценової епохи, відбувалися зміни характеру рослинності, що призвело до вимирання теплолюбних тварин неогену та до появи холодолюбних форм. У середньому та пізньому плейстоцені велика територія України представляла собою сурову та суху степотундру, навіть її південні райони носили характер холодного переглеціального степу. До складу фауни входили холодостійкі тварини представники мамонтової фауни, типові мешканці сучасної тундри, а також лісові, лісостепові, степові тварини та багато наземних молюсків. Фауна плестоцену об'єднувала більшість родів та чисельні види хребетних та безхребетних тварин, що збереглися до нашого часу. В голоцені суходіл та моря, що омивали береги України, набули сучасного обрису, сформувалися сучасні фізико-географічні зони. Тваринний світ зберігав характер збіднілої мамонтової фауни. Найбільш помітними представниками якої на той час були первинний кінь, кулан, первинний зубр, сайгак, благородний олень. Еволюція природних умов, а також рід народонаселення та відповідне зростання впливу антропічних факторів призвели до об'єднання видового складу мисливчо-промислової фауни, особливо помітного з першого тисячоліття нашої ери. Ще на початку цього тисячоліття північний олень перестав заходити на Україну навіть під час зимових міграцій; у 16 столітті тут не стало кулана; у 17 столітті був винищений тур та витіснений за меж України зубр; у 19 - зникли летяга, тарпан, жовтий ховрах, іншохребетні, зокрема в Українських Карпатах – серна , байбак, заєць біляк, біла куропатва, В Гірському Криму – дикий кабан; у 20 столітті на території нашої держави також перестала зустрічатися росомаха. Зміни, внесені до первинних біоценоз сільськогосподарським виробництвом призвели не тільки до зникнення багатьох видів диких тварин, але і появи інших видів, зокрема шкідників культурних рослин. За останнє сторіччя ці процеси посилились. До першого видання Червоної Книги 1976 року було занесено 29 видів ссавців, 28 – птахів, 6- плазунів, 4-земноводних, 18 видів комах.

Більша частина території держави за біографічним районуванням належить до Європейської під області Голарктичної області; тільки Кримські гори та південне узбережжя Криму відносять до Середземноморської під області. Порівняльний аналіз видового складу сучасної наземної фауни та закономірностей розміщення окремих таксонів тварин дає підставу виділити на території України 3 зоогеографічних округи – Поліський, Український лісостеповий та Український степовий, що лежать в рамках відповідних фізико-географічних зон та три поза зональних зоогеографічних округи – Азово - Чорноморський прибережний, Кримський гірський та Карпатський гірський. До складу фауни України входять багато видів тварин , поширених на всій або майже на всій території держави. Серед найбільш відомих із ссавців – їжак звичайний, ласка, лисиця, заєць русак, хатня миша, косуля звичайна; з птахів – качка звичайна та сіра, горлиця звичайна, голуб лісовий, зозуля звичайна, зимородок звичайний, ворона сіра, галка, шпак, зяблик, горобець, синиця велика, ремез, соловей звичайний, ластівка звичайна; з плазунів – вуж звичайний, мідянка звичайна; з земноводних – жаба озерна, жаба зелена; з молюсків – янтарка звичайна, деякі види слизунів; з комах – бабка плоска , коромисло синє, ведмедька звичайна, травневий жук, муха хатня, кропивниця. В різних зоогеографічних округах та навіть районах густина популяцій вищезазначених звичайних видів тварин неоднакова та служить для характеристики округів.

Поліський зоогеографічний округ

Внаслідок посиленого сільськогосподарського освоєння цього краю, в тому числі заміни старих лісів молодняками, вирубки дуплистих дерев використання отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками природні умови настільки змінились, що типові представники лісових біоценозів, характерні для зоогеографічної під області тайги, стали рідкими та випадковими в Українському Поліссі. Збіднінню мисливчо –промислової фауни сприяло також значне посилення фактору занепокоєння тварин. Зміна біоценозів відбилася на таких видах як білка, сіра та лісова соні, дятли зелений та сивоголовий. Кількість деяких мисливчо промислових тварин почала тут збільшуватися завдяки здійсненню природоохоронних заходів. В лісових масивах, водно болотяних біотопах та на окультурених землях Полісся зустрічається також горностай, норка, синиці чорна та чубата, журавель сірий, вальдшнеп, крачка білокрила, гадюка звичайна, жаба очеретяна, наземні молюски, комахи.

У Поліссі зустрічається також багато тварин, що характерні для Лісостепу. Число видів лісостепової та навіть степової фауни значно підвищилось у зв'язку з вирубуванням лісів.

Український лісостеповий зоогеографічний округ

Фауна цього округу характеризується змішуванням лісових та степових тварин. У лісостеповій зоні є багато представників фауни , які поширені в основному у ній та мало чисельні у іншій зоні. Це кріт звичайний, землерийки, їжак звичайний, заєць русак, полівка сіра, хом'як звичайний, голуб лісовий, іволга, пістряві дятли середні та малий, черепаха європейська, жаба сіра. Звичайними комахами для цього зоогеографічного округу є капустяний клоп, хрущі, білянки, шовкопряди, дикі бджоли, оси, мурахи та комарі. Для закарпатської ділянки лісостепу характерні також піщуга короткопала, горлиця кільчаста, яка за останнє десятиріччя розселилася і на Правобережжя. В Лісостепу України проходять кордони реалів ряду тварин.

Український степовий зоогеографічний округ

Цей округ відрізняється багатим видовим складом тварин; в той же час кількість специфічних видів тут обмежена. З ссавців зустрічаються їжак вухатий, борсук степовий, перев'язка. Серед шкідливих гризунів, окрім ховрахів зустрічаються миша сіра, хом'як звичайний, які при масовому розмноженні наносять великої шкоди сільському господарству. З птахів характерні дрохва, степовий орел, степовий співочий жайворонок, вівсянка червоноголова, рожевий шпак степовий.

Серед поширених і в інших зонах птахів звичайні степовій зоні куропатва сіра, перепел, а в населених пунктах – представники сімейства воронових , горобець та сич хатній, шпак звичайний, та інші мілкі комахоїдні птахи. З плазунів та земноводних частіш за все зустрічаються ящірка зелена та кримська, вуж водяний , полоз жовточеревий, гадюка степова, жаба озерна та жаба зелена. Степова фауна молюсків представлена окремими видами родів равлик, геліцела, хондрила, теба. Характерними комахами є багато чисельні саранові, серед яких немало шкідників сільського господарства; також дуже шкідливі клоп-черепашка, лускуни, озима совка, луговий метелик та кровосисні двокрилі. Звичайні й корисні комахи: дикі бджоли, джміль степовий, мурахи. Для степу Криму, як і степової зони в цілому характерні хом'як, полівки, миша сіра, їжак, лисиця, степовий жайворонок, вівсянки, перепел, куропатва сіра, дрохва. Зустрічаються багато ендеміків серед комах три види тарганів, кримський богомол, немало коників, зокрема білокрила кримська дибка, місцеві форми бабок, жуків.

Український Карпатський гірський зоогеографічний округ

Українські Карпати населені в основному представниками лісової фауни. Серед них багато видів тварин, що зустрічаються в Українському Поліссі – білка, водяна полівка, рябчик, глухар, трьохпалий та білоспинний дятел, що представлені в Карпатах місцевими підвидами. Альпійська фауна Українських Карпат погано розвинена за їх незначної висоти. З ссавців для Альпійського поясу характерно лише полівка сніжна, хоч і вона спускається до соснового криволісся. Більшість ссавців мешкають у всіх висотних поясах Карпат, окрім Альпійського; густина їх популяцій у різноманітних поясах різна. Так наприклад, з тварин, що населяють полонини, - буро зубки звичайна альпійська та мала, лісова полівка руда, водяна полівка, беззубі миші жовтоголова та лісова, - тільки бурозубка альпійська та полівка підземна знаходять тут для себе найкращі умови проживання. До видів з високою пристосованістю до умов поясів Карпат належать, окрім згаданих, їжак, кажан північний, ведмідь, вовк, лисиця, ласка, куниця лісова, горностай, зрідка – видра, рись, кішка лісова, заєць рисак, білка, соні. В букових та ялинкових лісах мешкають олень, косуля, кабан дикий; в минулому водилися зубр та лось. Панівна більшість рукокрилих заселяє пере гірський пояс змішаних лісів, не піднімаючи у гори. У розселені птахів також спостерігається повна відповідність висотним поясам. Так , у альпійському поясі Українських Карпат гніздяться коник гірський і тинівка альпійська; в більш низьких поясах та Передкарпатті – тетерів, глухар, рябчик, голуб лісовий , горлиця, орли карлик та беркут, корольки жовтоголовий та червоноголові та інші. Фауна ж плазунів порівняно бідна. Її представляють ящірки живородна та зелена , вужі звичайний та водяний, мідянка, гадюка звичайна. Із земноводних водяться тритон карпатський (ендемік), тритон альпійський, саламандра плямиста, також поширені жаба трав'яна та звичайна квакша. Фауна наземних молюсків Українських Карпат нараховує близько 100 видів, понад 15 з яких ендемічні.

Loading...

 
 

Цікаве