WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Особливості розміщення та основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України - Курсова робота

Особливості розміщення та основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України - Курсова робота

Прискорене відновлення виробничого апарата в машинобудуванні, а потім і омолодження парку устаткування в інших галузях народного господарства дозволять скоротити чисельність ремонтників і устаткування, на якому робляться запасні частини і відновлюються деталі, у 2-3 разу в порівнянні з нині існуючою, а це також обіцяє багатомільйонну економію.

Природно, ці проблеми не можуть бути вирішені при нинішньому рівні технічної оснащеності машинобудування. Тому ключовою проблемою переорієнтування останнього на інтенсивний шлях розвитку є прискорення науково-технічного прогресу в машинобудівному комплексі, що включає в себе широкомасштабне впровадження нових машин і устаткування, ефективних технологічних процесів, використання прогресивних конструкційних матеріалів. Важливий резерв прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу в машинобудівний комплекс - удосконалення організаційної структури останнього, що повинно здійснюватися одночасно з подальшим поглибленням спеціалізації і розвитком кооперації у виробництві машин і устаткування.

На сьогодні виробничі потужності в машинобудівному комплексі району використовуються в середньому на 30-40%. Кожне друге підприємство суттєво зменшило випуск основних видів продукції. Через відсутність оборотних коштів, проблем із взаємозаліками, високих цін на продукцію, що випускається, та інші проблеми, труднощі із збутом продукції мають 80% машинобудівних підприємств регіону. Морально застарілими є практично 100% основних фондів машинобудівних підприємств регіону, фізично застарілими - до 65% основних фондів. Лише близько 1% від загального об`єму продукції машинобудівного комплексу регіону відповідає вимогам світового ринку. Без перебудови всієї матеріально-конструкторської основи з широким використанням сучасних конструктивних матеріалів (і досягненням на цій основі скорочення споживання металу) обійтись неможливо.

Настав час впритул зайнятись проблемою формування базових машинобудівних виробництв. Мова йде про створення комплексу виробництв, що обслуговуватимуть саме машинобудування (виробництво заготовок, нормалей, оснастки, інструменту тощо). Це так зване "машинобудування для машинобудування" - заготовчі, обслуговуючі та допоміжні підприємства, що спеціалізуються на комплексному випуску деталей і вузлів міжгалузевого призначення.

Враховуючи особливості розвитку машинобудування в Одеській області, найбільш оптимальним був би розвиток на якісно новій технологічній основі верстатобудування і електронної промисловості, в Миколаївській області - суднобудування, судноремонту, в Херсонській області - приладобудування, електромашинобудування, виготовлення медичного обладнання, в Криму - збільшення питомої ваги підприємств з виробництва машинобудівної продукції для харчової та легкої промисловості. Вирішенню цих проблем в немалій мірі сприяло б формування регіонального ринку виробництва і збуту конкурентоздатної продукції та послуг, на яких спеціалізуються окремі області українського Причорномор`я. В самому катастрофічному стані з машинобудівних галузей району опинилось верстатобудування. Відсутність сировини та палива, безперервні відключення електроенергії, зміни на цілому ряді виробництв технології і технологічних процесів призвели до того, що в окремі місяці падіння обсягів виробництва сягали 20%. В Одесі, наприклад, з 14 верстатобудівних підприємств жодне не працює на повну потужність, хоча меш, ніж 10 років тому виготовлені тут верстати впливали на розвиток індустрії всього Радянського Союзу.

Вже упродовж 5 років верстатобудівні підприємства всього регіону не закуповують нового обладнання, не поновлюється парк верстатів - при тому, що кожного року на всіх підприємствах необхідно поновлювати щонайменше 30% парку верстатів. По самим скромним оцінкам, відставання в технічному переоснащенні верстатобудування регіону порівняно з розвиненими державами складає не менше 25-30 років.

Машинобудівний комплекс регіону в цілому і верстатобудування особливо втрачають найцінніше, що вони мають - кадровий потенціал, що формувався десятиріччями. З одного боку, звільняються висококваліфіковані спеціалісти - вони звикли до високої оплати праці, але її сьогодні фактично "з`їдають" високі податки. З іншого боку, почався загальний відтік робочої сили з машинобудівних підприємств, причому цей процес абсолютно неконтрольований з боку держави.

В самі важкі кризові періоди свого розвитку всі країни контролювали співвідношення падіння об`ємів виробництва, змін в зарплаті і в цінах на основні споживчі товари, що дозволило зберегти кадровий потенціал в галузях матеріального виробництва. В Україні ж падіння обсягів виробництва в машинобудівному комплексі регіону склало приблизно 70%, реальна зарплата зменшилась принаймні в 10-12 разів, ціни на продукти харчування значно зросли. Тому зараз близько 80% робітників машинобудівних підприємств регіону опинилися за межею бідності.

Необхідно визнати, що однією з причин, які призвели до такої ситуації в вітчизняному машинобудуванні, було те, що його намагалися зробити автономним, незалежним від колишніх кооперативних зв`язків, які складалися роками. Називалася цифра у 70-75% - таким нібито має бути рівень автономності вітчизняного виробництва для того, щоб почався його підйом. Але зараз абсолютно зрозуміло, що без відродження традиційних господарських зв`язків обійтись неможливо. Тим більше, що основними посередниками між підприємствами стали комерційні структури, чиї послуги коштують недешево, до того ж посередники обирають лише ті види діяльності, що швидко приносять прибуток. Це боляче вдарило по підприємствам із складною комплектизацією продукції, тобто саме по підприємствах машинобудівного комплексу.

Щодо кризи неплатежів, якою охоплена переважна більшість машинобудівних підприємств не тільки Південного економічного району, але й усієї країни, то є такий засіб її подолання, як індексація коштів підприємств, що знаходяться на рахунках банків із використанням фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів. Вкрай болюче питання - доля суднобудівного комплексу регіону і України в цілому. Потрібно пам`ятати, що вітчизняне суднобудування - це 8 заводів, близько 30 науково-дослідних інститутів, десятки підприємств-суміжників по всій країні.

Хоча спад виробництва в суднобудуванні не такий великий порівняно із іншими галузями - в 1996 році називалась цифра в 10% - досягнуто це лише завдяки ініціативі самих корабелів. Роль держави в розвитку цієї надзвичайно важливої і перспективної галузі практично зведена до нуля. Варто підкреслити, що стратегічні можливості нашого суднобудування немалі. Окрім танкерів, рефрижераторів, багатотоннажних грузових суден, наші корабели можуть будувати швидкохідні катера та круїзні яхти, мало- та середньотонажні судна для обслуговування зовнішньоекономічних зв`язків із країнами-сусідами, судна типу ріка-море, судна, спеціально обладнані для освоєння причорноморського шельфу тощо.

Протягом останніх років, наприклад, виробництво тільки металорізальних верстатів щороку скорочувалося в середньому на 40%. Падіння виробництва зумовлюється не тільки загальноекономічною кризою, але й зміною сучасної кон`юнктури ринку устаткування. Це формує такі тенденції, що потребують урахування виробниками:

- скорочення попиту на кваліфіковане наукомістке устаткування;

- стабілізацію, а останнім часом і збільшення попиту на універсальне неавто-матизоване устаткування з ручним управлінням;

- розширення попиту на легке багатофункціональне устаткування для малих підприємств та індивідуальної трудової діяльності;

- розширення попиту на устаткування, яке може бути використане у випуску продукції кінцевого споживання.

В умовах зміни кон`юнктури ринку при здійсненні структурних перетворень на ряді підприємств верстатобудування було створено спеціальні підрозділи з маркетингу, головним завданням яких є вивчення ринку та визначення відповідних "ніш" для своєї продукції. Одним із перших у верстатобудуванні України почав реалізовувати принципи ринкової економіки Одеський завод прецизійних верстатів, на базі якого у 1985 р. було створено виробниче об`єднання "Мікрон". На початковому етапі свого розвитку "Мікрон" основні зусилля спрямував на створення імортозамінюючого устаткування. Даний напрям був збережений і після перетворення "Мікрону" в акціонерне товариство. Надалі були підготовлені документи для Фонду Державного майна для перетворення АТ "Мікрон" з 19 дочірніми підприємствами, що мають статус юридичної особи, у холдингову компанію. Створення холдингової компанії сприятиме стимулюванню інвестиційної діяльності. Іноземні інвестори не ризикують вкладати капітали в одне велике підприємство, проте ймовірність інвестування у відносно самостійний структурний підрозділ значно збільшується. Це підтверджується досвідом інвестиційної діяльності підприємств багатьох галузей машинобудування.

Loading...

 
 

Цікаве