WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Марко Поло - Курсова робота

Марко Поло - Курсова робота

Новина про наближення Поло досягла Кубілая завдяки експрес-доставці повідомлень за допомогою поні, і зраділий монарх вислав назустріч ескорт, коли вони ще були за 40 днів шляху від його літньої столиці. Поло пройшли загалом 12 тис. кілометрів і у травні 1274 р. опинилися в палаці Кубілая в Шеньду. Тут вони знайшли повелителя Піднебесної у великій компанії придворних. Мандрівники опустилися на коліна і віддали йому належні почесті зі всілякими поклонами, а потім розпростерлися перед ним на підлозі. Потім вони вручили Кубілаю вірчі грамоти, що надихнули його, і лист від Папи Григорія Х. Кубілай був помітно засмучений тим, що церква не змогла надіслати сто мудрих мужів. Але Поло виконали інше його прохання і піднесли священну реліквію — оливу з Храму Гробу Господнього.

Правління Кубілая було періодом релігійної толерантності й реальних досягнень, з погляду сучасників, у тому числі й Марко Поло.

Посівши почесні посади, венеціанці зуміли швидко пристосуватися до строкатого монгольського суспільства. Старші Поло, мабуть, продовжували свій бізнес коштовностями в компаніях, інвестованих Кубілаєм та його чиновниками. Що стосується Марко, який на тоді знав чотири мови, то, за книгою, Кубілай призначив його посланцем з особливих доручень у віддалені регіони Китаю та інші країни. Великий хан був зворушений жвавим інтересом Марко до Китаю, і молодий дипломат став улюбленцем Кубілая. Є підстави вважати, що Марко був причетний до державної монополії на сіль. За текстом його книги, він упродовж трьох років був губернатором Яньчжоу.

Всупереч обвинуваченням у відмові від монгольської військової спадщини, Кубілай воював часто. За словами Марко Поло, хотів приєднати Японію лише тому, що був зачарований розповідями про її багатства. Однак ставив перед собою і політичну мету — зробити Китай центром світу. У серії кампаній він завоював В'єтнам, Бірму та Кампучію. Марко Поло відвідував ці регіони з дипломатичною місією. Зіркий спостерігач, він був вражений ефективністю монгольської адміністрації в Китаї, шляхами, поштовою системою, переписом населення, будівництвом, ринками та паперовими грошима — усім, що Кубілай, нащадок варварів, запозичив у китайців. При ньому торгові гільдії множилися й процвітали і ділова активність брокерів, судновласників та оптових торговців досягла небувалої інтенсивності. Індустрія розваг забезпечувала городян щоденними святковими шоу і професійними куртизанками. Марко захоплювався залюдненими вулицями Дайду — "такими прямими й широкими". Будинки обігрівалися чорним каменем, що "горів, мов дерево". За однією з версій книги Марко, вугілля, невідоме в Європі, було тут у такому достатку, що будь-який житель міг брати гарячу ванну тричі на тиждень. Однак ніщо так не полонило Марко, як Кришталевий палац у Шеньду — місті 108 храмів, де, за його словами, великий хан міг пити "молоко раю".

1291 р. флотилія з 14 кораблів залишила Зайтун. Марко було тоді 37 років, його батькові й дядьку, мабуть, близько 70. Через те, що північно-східний мусон затихнув, весільний кортеж зробив зупинку на Суматрі. Марко побачив, що життя тут чудесне. На острові виявилася "найкраща риба у світі" і "дуже гарне вино" із соку кокосових горіхів. Та все ж перебування на Суматрі було далеким від ідилії — через жахливі зливи, отруйних комах та епідемії лихоманки. У глибині острова жили люди певною мірою досить витончені, у них була писемність і календар, а найвишуканішими ласощами вважалися кисті людських рук. Лише 18 із 600 пасажирів уціліли в цій подорожі. Через п'ять місяців знову повіяли сприятливі вітри, поріділа флотилія взяла курс на захід уздовж Нікобарських островів, Цейлону, західного берега Індії і досягла Ормуза 1293 р. або на початку 1294 р. Весільне посольство вирушило в Хорасан, де їх чекала новина про смерть нареченого. Принцесу видали заміж за його сина — Махмуда Гасана.

1295 р. Поло прийшли до рідного порогу. Драматична зустріч із родичами, які вважали їх давно мертвими, — добре відома історія, розказана самим Марко. Їх не впізнали: вони були в лахмітті та скидалися на татар зі своїми жестами та неймовірним прицмокуванням. Однак ця жалюгідна трійця на очах змінилася і стала діловито розпорювати свій порваний одяг, витягуючи з-під підкладок незліченні скарби — рубіни, діаманти й смарагди.

3. Книга Марко Поло "Опис світу"

Відомо близько 40 копій книги Марко Поло у вигляді манускриптів. З винаходом друкарства перші примірники побачили світ 1477 р. у Нюрнберзі і мали величезний успіх. Завдяки ченцям-переписувачам, перекладачам і друкарям, кількість версій сягнула 150. Вони часто коректували рукопис на власний розсуд, якщо він суперечив моралі і церковним догмам, до того ж неточно перекладали і змінювали назву книги. Найближча до оригіналу версія нині зберігається в Національній бібліотеці Парижа.

Книга Марко Поло — не пригодницький роман і не історія світу в дусі Геродота. Марко не був галантним романтиком, яким зробили його легенди. Він був сином торговця, зацікавленим у дохідному бізнесі, і мало розмірковував про дипломатичний характер місії, від початку покликаної врятувати королівство хрестоносців. Інколи його книга нагадує довідник з торгівлі зі Сходом, складений комерсантом для комерсантів, що містить основний список наявних товарів для продажу на караванних маршрутах, докладну інформацію про місця походження предметів східної розкоші та конкретні поради, де запасатися продовольством, у яких місцях уникати грабіжників і як перетинати пустелю. У книзі міститься сила-силенна описів шовкових тканин, прянощів, коштовностей, порцеляни і назв місць, невідомих середньовічній Європі, — не лише Китай, а й Ява та Сипанго. Він розповідав про такі речі, яких навіть найбільш поінформовані європейці не бачили ніколи, — паперові гроші й горючий камінь. Історії про людей із хвостами, очевидно, згадуються з чиїхось розповідей, як і описи Японії та Арктики, де він ніколи не бував. Для більшості читачів він був безстороннім спостерігачем і процвітаючим чиновником при дворі Кубілая. Решта були впевнені, що він усе це вигадав, сидячи в Константинополі, і його розповіді про канібалів Суматри, про камінь, що горить, і одяг, що не горить, вважали базарними плітками. Комусь він видався людиною невисокої культури, яка не спромоглася згадати про Велику Китайську стіну і споживання чаю.

Сучасні китайські учені пишуть про Марко з великою повагою. Вони зазначають, що Велику Китайську стіну, про яку знає весь світ, було побудовано після монгольської династії. До приходу Марко від древньої стіни династії Хань залишалися занедбані руїни. Міста в Європі й Азії були оточені фортечними мурами, і він бачив їх безліч.

Що стосується чаю, то, як випливає з книги, месір Марко віддавав перевагу чомусь міцнішому, і, мабуть, чай йому був просто не цікавий. Він часто хвалить місцеві збуджуючі напої, зроблені із чого завгодно: винограду, рису, кобилячого молока чи соку пальмового дерева. Геть непрощенна річ для венеціанця полягає в іншому: месір Марко вважав рисову горілку — цей сумнівного смаку напій — "найкращим вином світу".

Скритність Марко у приватних справах породила чимало вимислів, у яких молодий придворний зачаровує принцес і керує провінцією. З іншого боку, допитливі дослідники зазначають, що китайська хроніка тієї пори не містить жодних згадувань про нього. Але під яким ім'ям він жив при дворі Кубілая? Китайським, монгольським? Багато документів династії Юань було знищено.

Марко завжди захищав свою книгу, навіть на смертному одрі. Другові, котрий благав його зректися своїх вимислів, перш ніж він постане перед Господом, відповів: "Я не написав і половини того, що бачив". У міру того, як західні обрії розширювалися, значення книги ставало дедалі очевиднішим. Точний опис місцезнаходження прянощів і предметів розкоші надихав європейців шукати нові шляхи в заповітні регіони, підриваючи арабську монополію на східні товари і провіщаючи новий світовий порядок у торгівлі. Колумб читав книгу і робив нотатки на полях. Саме туди, у Катай і Сипанго, він вирушив 1492 р.

Навряд чи хтось сьогодні зможе повторити маршрут Марко Поло, навіть на ультрасучасних джипах із кондиціонерами і за наявності всіх віз. Чимало гаваней і рік обміліло, багатьох міст та імперій, толерантних до всіх релігій, давно немає. Природні стихії і помста династії, яка змінила монголів, нічого не залишили від Шеньду і Кришталевого палацу з його прекрасними розписами, що "викликають захоплення та подив".

Література

  1. Славетний мандрівник (до 300-річчя від дня народження Василя Григоровича Барського) // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2006. - № 14.

  2. Северинов В. Картографія туризму: 500 років на службі мандрівників // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2004. - № 34. - С 7-8.

  3. Подорожі Марко Поло // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2002. - № 1. - С 4-7

  4. Короткий В., Попович С. Слідами великого пішохідця // Міжнародний туризм. - 2005. - № 3.

Loading...

 
 

Цікаве