WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Економіка Куби - Курсова робота

Економіка Куби - Курсова робота

Розвиток і диверсифікованість нетрадиційних експортних товарів має величезний потенціал , з огляду на виробничі потужності, як існуючі, так і потенційні. У цьому змісті прогрес очевидний, і країна над цим продовжує працювати.

Перші торговельні зв'язки між Кубою й Російською Імперією датовані початком ХІХ століття, коли в Росію були здійснені перші експортні поставки кубинських продуктів, згодом скорочені через "континентальну блокаду" у Європі наполеонівської Франції проти тодішнього англійського опору. У першій половині 19 століття Росія була в числі покупців кубинського цукру, що був основним товаром, слідом за яким ішли тютюн і кава.

У жовтні 1942 року Куба встановила дипломатичні стосунки зі СРСР, які були перервані 3 квітня 1952 року, тобто менш, ніж через місяць після державного перевороту генерала Батисти. 10 січня 1959 року СРСР визнало новий уряд Куби.

У лютому 1960 року підписана перша Торговельна Угода між Кубою й СРСР і перша Кредитна Угода. У травні 1960 року офіційно відновлені дипломатичні відносини.

3 листопада 1992 року, уже після розпаду СРСР, з Росією підписане Міжурядова Угода, що оформила й додало юридичні рамки торгово-економічному співробітництву в нових умовах.

Кубіно-російський товарообіг в останні роки в середньому становить 400-500 млн. доларів США, з яких близько 80% доводиться на кубинський експорт.

У цей час у Росію експортуються приблизно 2 мільйони тонн цукру-сирцю. Питома вага Росії в кубинській зовнішній торгівлі коливається між 5 і 7 місцем, але Росія зберігає першу позицію в експорті.

В імпорті серед основних позицій присутні нафтопродукти, сталевий прокат, азбестове волокно, шини й широка гама запасних частин для російської техніки, що перебуває в експлуатації на Кубі.

Населення Куби

На Кубі популярне гасло: "Влада народу — це дійсно влада!".

Кубинська соціалістична нація відрізняється складністю етнічної історії й етнічного складу. Етнічну основу кубинських націй становлять нащадки переселенців з Європи, головним чином іспанців і негрів, завезених з Африки й у меншому ступені із сусідніх країн Вест-Індії. Через велику роль імміграції в зростанні чисельності населення й у формуванні націй, Кубу можна віднести до Латиноамериканських країн переселенського типу.

Роль корінного індійського населення в етнічному складі Кубинських націй невелика. Кубинці пишаються своїм індійським минулим, ретельно його вивчають і зберігають пам'ятники до колоніальної культури. В іспанській мові кубинців не мало індійських слів. Багато географічних назв Куби — індійського походження.

В формування кубинської націй, її матеріальної й духовної культури, самобутності й історичних традицій важливу роль зіграв африканський компонент. Цим Куба виділяться серед іспано-язичних країн Латинської Америки.

В середині 40-х років, по оцінкам етнографів принаймні половина населення Куби складали негри й мулати. Вони, особливо негри, перебували на нижчому щаблі соціальних сходів і належали до найменш забезпечених і знедолених прошарків кубинських націй. Негритянське населення зіграло видатну роль у господарському розвитку Куби й в освоєнні її території. Особливо у внутрішніх та східних провінціях, які були головними районами цукрового виробництва. Також велику роль негритянське населення зіграло в національно-визвольному русі кубинського народу й у становленні кубинських націй. Тепер негри й мулати — повноправні громадяни своєї соціалістичної Батьківщини.

Етнічний склад населення країни дуже строкатий, практично неможливо якось охарактеризувати зовнішній вигляд "середнього кубинця". Але у всіх кубинців багато загального в характері.

Вони веселі, дотепні, музичні, дуже люблять різні свята. Весь народ відзначає "День матері", "День батька", "День закоханих" і ін.

Діти оточені любов'ю, вони самостійні й вечорами нерідко сидять із дорослими за одним столом будинку, у гостях або в ресторані. Лягають спати пізно. Увечері вулиці міст, кінотеатри, кафе й ресторани повні народу.

У розвитку кубинських націй, її культури видатну роль зіграла іспанська мова. На Кубі вона включає багато слів африканського й індійського походження. В 1978 році на Кубі широко й урочисто відзначалося тисячоліття іспанської літературної мови.

Основна релігія — католицька. Зустрічаються так само протестанти, баптисти й деякі інші групи віруючих. Серед віруючої частини негритянського населення, зберігаються різні африканські вірування. А також афро-християнські й "спіритичні" секти.

На Кубі завжди був розвинений атеїзм. Революційні перетворення ще більше збільшили число атеїстів, особливо серед молоді. На Кубі церква відділена від держави. Віруючі беруть участь у трудовому й громадському житті народу.

Для населення Куби традиційна перевага чоловіків. Особливо більшої вона була в колоніальний час та в період масових імміграцій. Чоловіки переважали серед переселенців з Іспанії й серед африканських невільників. В 1774-му році чоловіки становили 3/5 усього населення. Після перемоги революції багато зроблено для подолання наслідків багатовікової дискримінації жінок. Їм не декларативно, а насправді надані рівні із чоловіками права у всіх сферах діяльності. Але більша частина жінок поки ще не бере участь у суспільному виробництві. Кубинські жінки відрізняються великою суспільною й соціальною активністю.

За давньою традицією кубинці й кубинки, особливо в сільській місцевості, одружуються в молодому віці.

За даними переписів, в 1953 році на Кубі проживало 5 829 тис. чоловік, в 1970 р. – 8 569 тис., в 1981 р. – 9 723 тис., в 1993 р. – 10 978 тис. чоловік; у грудні 1997 р. – 11 094 тис. чоловік, у липні 2004 р. чисельність населення оцінювалася в 11,31 млн. чоловік.

В інтервалі 1953–1970 рр. приріст населення становив 2,2% у рік, з 1970 по 1991 рр. – 1,1% у рік, а до 2004 р. – 0,34%. Зниження темпів приросту обумовлено падінням народжуваності, що в 2004 році склала 12,18 на 1000 жителів (у перші роки після революції вона досягала 37 народжень на 1000 жителів); смертність в 2004 становила 7,17 на 1000 жителів. Періодично ріст населення вповільнюється внаслідок еміграції.

В 1960-ті роки більше півмільйона кубинців емігрувало, головним чином у США; в 1966 році в США був прийнятий спеціальний закон, що гарантував кубинським емігрантам надання притулку й пільги. В 1980 році, коли кубинська влада дозволила еміграцію, майже 125 тис. кубинців було перевезено з порту Маріель на Кубі в Кі-Уест (шт. Флорида); ця операція, у якій взяли участь сотні приватних катерів і човнів, одержала назву "човнового мосту".

Соціалістична Куба – країна молоді. Сучасна вікова структура населення, насамперед висока частка осіб молодої вікової групи (до 15-і років), створює чималі труднощі для соціального економічного розвитку Куби. На цю групу приблизно припадає 37% усього населення, а на особи старше 65 років – 6%. Через високу частку дітей у складі населення загострилася проблема робочої сили, особливо в сільській місцевості. По відліку безробітних у структурі трудових ресурсів Куба займала одне з перших місць у капіталістичному світі.

Конституція соціалістичної Куби гарантує право на працю, відпочинок і соціальне забезпечення. Ще в 1959 році був установлений 8-годинний робочий день. У суботу на Кубі працюють половину дня. Соціальне страхування постійно розвивається: пенсійне забезпечення за віком, непрацездатності або інвалідності. Це поліпшило умови життя населення. Найбільш відчутний вплив прогресу в сільській місцевості. У соціалістичній Кубі різко зросли рівень життя й купівельна спроможність сільського населення.

Куба виділяється відносно рівномірним розміщенням населення по території. Розміщення населення багато в чому було обумовлено становленням і поглибленням "цукрової" спеціалізації господарства.

Гавана – "гранд" не тільки серед кубинських міст, тому що в ній зосереджена 1/5 усього міського населення країни, але й одне з найбільших міст всієї Латинської Америки. У Гавані живе близько 2000000 чоловік. Це один зі значних центрів політичного, культурного й наукового життя Латинської Америки.

Loading...

 
 

Цікаве