WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Економіка Куби - Курсова робота

Економіка Куби - Курсова робота

Основний потік іноземних інвестицій припадає на головний кубинський курортний р-н Варадеро. З існуючих у Варадеро 40 готелів — чотири (з 2 тис. номерів), є спільною власністю й ще 3 тис. номерів перебувають у спорудженнях, якими управляють іноземні підприємства (іспанські, францізькі, німецькі). З кожним роком ця цифра збільшується у зв'язку з уведенням в експлуатацію нових готелів. Іде будівництво двох десятків об'єктів.

В 2000р. відбулася зміна позиції кубинського керівництва відносно інвестування в сектор нерухомості. З 1998р. у цій сфері спостерігався різкий сплеск активності іноземного капіталу. Зберігаючи вже створені спільні проекти, керівництво країни тимчасово призупинило допуск закордонних інвесторів у даний сектор. Існує 17 економічних асоціацій, що здійснюють проекти в житловому секторі й спорудженні великого ділового центра в Гавані.

Відбувається розширення сфер іноземних інфестицій: були створені перші спільні структури в банківській сфері (іспанський партнер Caja de Madrid) і в страхуванні (із британською фірмою Lambert Fenchurch).

Поряд з ростом обсягів прямих інвестицій в економіку Куби вкладених іноземними компаніями, відзначається помітна активність із боку закордонних інвестиційних фондів, що створюють спеціалізовані структури для обслуговування кубинського ринку. До їхнього числа відносяться британські Beta Gran Caribe і Commonwealth Development, що мають на Кубі свої представництва й спільні з кубинцями фірми, що управляють фінансами фондів на Кубі.

Найважливішим елементом створення поля правої стабільності для іноземних інвесторів є курс Куби на виведення угод про заохочення й взаємний захист інвестицій. На кінець 2000р. у Куби була підписано 51 подібна угода й по угодах з 10 країнами здійснюється переговірний процес.

Одночасно кубинське керівництво веде роботу з розширення договірно-правової бази інвестиційної сфери.

У цьому зв'язку, іншим елементом стимулювання припливу іноземних капвкладень є угоди про запобігання подвійного оподатковування. До теперішнього часу в Куби є подібні угоди з Іспанією, Італією й Барбадосом. Відповідна угода з Росією було підписано в грудні 2000 р. під час візиту президента РФ В.В. Путіна на Кубу.

Позитивний ефект для розвитку зовнішньої торгівлі й іноземних інфестицій очікується у зв'язку з розвитком на Кубі вільних зон. В 1997р. почали функціонувати перші три вільні зони в гаванському регіоні: Місто Гавана, Вахай і Маріель. Концесіонерами цих утворень є корпорація CIMEX і компанія Almacenes Universales. У зазначених вільних зонах зареєстровано більше 240 іноземних операторів, 66% з яких діють у сфері торгівлі, інші — у виробництві й сфері послуг. Найбільш представлені в цьому бізнесі фірми Іспанії, Панами, Італії, Канади й Мексики.

Із середини дев'яностих років річний промисловий ріст, у два рази випереджав збільшення ВВП країни. Такі економічні результати були досягнуті шляхом проведення ряду реформ і перетворень у кожній галузі, законодавчою базою яких став прийнятий у р. 1998р. закон про основи вдосконалювання керування промисловими підприємствами. Міри, початі кубинським керівництвом, були сфальцьовані на введенні самооплатності й самофінансуванні на підприємствах, скасуванні централізованого поточного планування. Завдання міністерств, сталі зводитися до розробки стратегічних планів для галузі, функціям контролю, а також роботі, спрямованої на підготовку й проф. удосконалювання кадрів. Керівникам підприємств була повністю передана відповідальність за результати роботи підприємств, що націлена на одержання максимального прибутку, найбільш ефективне використання наявних ресурсів, створення джерел внутрішні нагромадження. Промислові підприємства одержали право виходу на зовнішній ринок, створення спільних виробництв із іноземним капіталом, відкриття рахунку в банку.

Разом із цими рішеннями були уведені системи матеріального стимулювання працівників промислових підприємств у товарній формі й/або в конвертовані песо. В 2000р. схемами заохочення охоплені більше 1,5 млн. чол. Передбачається збереження цих систем доти, поки не з'являться умови для відновлення реальної зарплати працівникам промислових підприємств.

Сучасні інтереси Куби в області промисловості зводяться до розвитку експортної та імпортної галузі ринку, індустрії туризму. Існуюча динаміка розвитку цих галузей дозволила збільшити обсяги експорту промислової продукції в останні роки на 25%, а частку імпортних товарів для туризму й внутрішнього валютного ринку до 35% від відповідного попиту.

Зросло також виробництво простої і нержавіючої сталі, металопрокату, шляхбудтехніки, електрокабелів, що дозволило задовольнити внутрішні потреби й налагодити експорт у сусідні країни. Змінилася якість і номенклатура продукції, усе більше відповідаючи міжнародним стандартам.

Покращилися показники розвитку базової промисловості, де було проведене укрупнення підприємств, у результаті чого стало можливим більш результативно використовувати ресурси, створювати економічні об'єднання з іноземним капіталом з метою залучення передової технології, розширення ринків збуту й підвищення конкурентоспроможності продукції. Перед галуззю коштує завдання збільшення, у кооперації з іноземними інвестиціями, в 2000р. видобутку нафти до 2,6 млн. т., природного газу — до 700 млн. куб. м., нікелю, кобальту — на 9,6%, а також виробництва паперу, скла, продукції хімічної промисловості.

Зберігається позитивна динаміка розвитку фармацевтики, мікробіології й біотехнології, які одержують пріоритетне державне фінансування. Високий рівень підготовки національних кадрів, широкі контакти з ведучими міжнародними центрами дозволили розробити ряд лікарських препаратів і вакцин, експортованих у країни, що розвиваються, а також створити високоякісний насінний фонд високопродуктивних сортів бананів, картоплі, цукрового очерету.

У зв'язку із широкомасштабним розвитком туризму на Кубі передбачуваний і стабільний характер має збільшення попиту на будматеріали, у т.ч. цемент, азбест і т.д. Без державних дотацій росте виробництво й експорт мармуру й мармурових плит, білої кераміки.

Кубинські виробники продовжують зазнавати певних труднощів з поставкою своїх товарів на зовнішній ринок, у першу чергу, через їхню низьку конкурентоспроможність, незнання ринкової кон'юнктури, недостатнього досвіду ведення зовнішньоторговельних операцій. Для багатьох галузей кубинської промисловості характерні проблеми високого рівня енергоємності, технологічної відсталості, складності переходу до світових стандартів.

На думку кубинських економістів, внутрішній ринок споживчих товарів, реалізованих на долари, має більший потенціал. В останні роки налагоджені виробництва або складання, асортименти яких досить широкий: меблі, електропобутові прилади, продукти харчування, безалкогольні й алкогольні напої, швейні вироби, товари особистої гігієни, парфумерія. Дана продукція дозволяє істотно скоротити обсяг імпорту.

В 1992 році були внесені зміни в Конституцію Республіки, що поклали кінець зовнішній торгівлі як ексклюзивної функції держави та відкрили шлях до децентралізації зовнішньої економічної діяльності , що дозволило значно збільшити кількість учасників зовнішньої торгівлі. Однак це не означає, що держава перестала здійснювати контроль через керівну роль Міністерства зовнішньої торгівлі, але самі підприємства домоглися більшої автономії в діях і у своїй оперативній діяльності.

У ці останні роки кубинська економіка була занурена в процес глибоких і широких змін, спрямованих на адаптацію соціально-економічної системи країни до ситуації, коли були загублені її основні міжнародні економічні зв'язки й посилена американська блокада.

У цей час, у другий раз за останні сорок років, у зв'язку з пошуками диверсифікованих торговельних партнерів, досягнута помітна переорієнтація кубинського товарообігу. Процес децентралізації зовнішньої торгівлі пройшов організовано й плавно. Так, якщо вісім років тому існувало близько 50 об'єднань, що мають повноваження на здійснення цієї діяльності, то зараз налічується більше 300 організацій, що мають доступ на зовнішній ринок для проведення імпортно-експортних операцій.

Процес децентралізації зовнішньої торгівлі дозволив державним, часткам, спільним підприємствам, міжнародним економічним асоціаціям мати прямий доступ до зовнішнього ринку, і разом з тим, паралельно збільшилося число іноземних підприємців, що відкрили свої дочірні філії в країні або ж представництві у вигляді агентів, крім того, були організовані консигнаційні склади, депозитні митні склади й були відкриті вільні зони й індустріальні парки.

Радикально змінився географічний розподіл зовнішньої торгівлі, значно диверсифікувався товарообіг, у якому Європа бере участь 47% загального обсягу товарообігу, і тут першої позиції займають Іспанія, Росія, Франція, Італія й Німеччина; далі з 37% ідуть Північна й Південна Америка, де виділяються Канада, Венесуела, Мексика, Антильські острова; далі треба Азія з 14%, і, нарешті, Африка з 2%.

Loading...

 
 

Цікаве