WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Необхідність дослідження сутності інвестиційної діяльності в регіоні - Реферат

Необхідність дослідження сутності інвестиційної діяльності в регіоні - Реферат

Альтернативою такому накопиченню багато хто обрав вкладання грошей у товари, нерухомість, інвестиційні проекти, автомобілі, золото, антикварні вироби тощо. Якщо внаслідок цих дій очікується якась вигода (у перша чергу фінансова) – це інвестування. Виходячи з вищезазначеного, інвестор – це особа, яка при вкладанні коштів зацікавлена перш за все в одержанні доходу, безпеці первинних вкладень та у прирості вартості капіталу. Якщо ж мова йде про підприємство, фірму, то одержання вигод (доходу) – суть їх існування.

Дуже часто інвестиції ототожнюють із якимось видом або напрямом. Наприклад, у минулому застосовувався термін капітальні вкладення, як синонім інвестиціям взагалі. Інвестиції у цьому випадку розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (будівлі, устаткування, транспортні засобі тощо). Однак інвестиції можуть здійснюватися й в оборотні засоби, різні фінансові інструменти (акції, облігації тощо), окремі види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, ноу-хау тощо). Отже, капітальні вкладення – це більш вузьке поняття і може розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог.

У розвинутих країнах, наприклад, у США, інвестиції ототожнюють із купівлею цінних паперів, сприймаючи капітальні вкладення або зберігання грошей у банку як повсякденні обов'язкові операції.

Найбільш типова помилка полягає у тому, що під інвестиціями розуміють будь-яке вкладання коштів, яке може і не принести ні до росту капіталу, ні до одержання прибутку. Це, так би мовити, "споживчі інвестиції" (купівля автомобілів, квартир тощо), які за економічним змістом до інвестицій відносити не можна – кошти для придбання цих товарів витрачаються у даному випадку на безпосередньо довгострокове споживання (коли придбання не передбачає мети подальшого перепродажу).

У багатьох визначеннях інвестицій відзначається, що вони є вкладанням грошових коштів. Це також неправильно. Інвестування капіталу може здійснюватися не лише у грошовій, але і в інших формах – рухомого та нерухомого майна, різних фінансових інструментів (перш за все цінні папери), нематеріальні активи тощо.

У деяких випадках відзначається, що інвестиції представляють довгострокове вкладання коштів. Безумовно, окремі форми інвестицій (у першу чергу, капітальні вкладення) носять довгостроковий характер, однак інвестиції можуть бути і короткостроковими (вкладання в акції, ощадні сертифікати тощо) .

Поява багатьох тлумачень поняття інвестування зумовлена специфікою, традиціями різних економічних шкіл і течій.

Так, австрійською школою "граничної корисності" інвестиції трактуються як обмін задоволення сьогоднішніх потреб на задоволення їх у майбутньому.

А тлумачення французького економіста І. Массе зводиться до того, що інвестування являє собою акт обміну задоволення сьогоденної потреби на очікування задоволення її у майбутньому за допомогою благ, що інвестуються .

Дж. Кейнс (кейнсіанство) під інвестиціями розумів поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду. Це та частка доходу за даний період, яка не була використана для споживання. У цьому найбільш чітко визначена суть інвестицій, їх подвійність – з одного боку, вони відбивають величину акумульованого доходу на цілі накопичення, обсяг інвестиційних ресурсів, тобто інвестиційний попит. З другого боку, інвестиції виступають у формі вкладень (витрат), які визначають п2иріст вартості капітального майна, тобто як інвестиційна пропозиція, що реалізується .

Отже, у більш широкому розумінні, інвестиції можуть бути визначені як довгострокові вкладання економічних ресурсів (не тільки грошей) із метою створення й одержання вигод у майбутньому. Такими вигодами можуть бути одержання доходу, досягнення приросту капіталу тощо.

Законом України інвестиції трактуються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями Закон визначає:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навилків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;

• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

• інші цінності.

Проте ряд авторів, зокрема, Рябченко О., Тарасенко Г. звертають увагу на те, що положення законодавчого визначення неповно і навіть неправильно трактують поняття "інвестиції" . Можна з ними погодитись, що метою інвестицій є не тільки створення прибутку або досягнення соціального ефекту, а й інші форми забезпечення розвитку й підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходять своє відображення у зростанні суми вкладеного капіталу. А також якщо метою інвестицій має бути зростання суми вкладеного капіталу, то цей інвестований капітал має вкладатися лише в об'єкти підприємницької діяльності, бо спрямування його в об'єкти соціальні, благодійної діяльності, спонсорства тощо до такого зростання не приведе. Тому поняття "інвестиції" пропонується визначити як вкладення капіталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання у майбутньому.

Економісти покладають велику надію на реалізацію програми "Україна - 2010", проектом якої передбачається збільшити частку нагромадження основного капіталу з 25 % обсягу ВВП у 2005 році до 30 % у 2010 році, за умови, що його темпи випереджатимуть темпи зростання обсягу ВВП. Передбачається поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізація напрямків їх удосконалення.

З огляду на все вищезазначене видно, що проблеми інвестиційної діяльності розглянуті у багатьох роботах. Проте питання щодо управління цією діяльністю ще не мають остаточного практичного вирішення, особливо на регіональному рівні. Тому передбачається досить широке поле для дослідження методологічних аспектів управління інвестиціями в умовах формування й розвитку економіки ринкового типу, теоретичного обґрунтування реформування організаційно-економічного механізму управління інвестиціями, розробки принципів і методів, які забезпечують активізацію інвестиційної діяльності та підвищення її ефективності, а також розробки методів, інструментів і механізмів регулювання інвестиційної діяльності на регіональному рівні.

Використана література

1. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХП (із змінами й доповненнями, внесеними Законами України від 10 грудня 1991 року № 1955-ХП, від 5 березня 1998 року № 185/98-ВР, від 21 травня 1999 року № 697-XIV) // Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№ 47. - Cm. 646.

2. Бланк И. А. Инвестщионньш менеджмент. –К: МП "ИТЕМ" ЛТД, 1995. –С. 12.

3. Инвестщионная деятельность в регионе /А. И. Амоша, Н. И. Иванов, Л. И. Чередник и др. -Донецк: ИЗПНАН Украйни, 1998. - С. 4.

4. Інвестиційна діяльність: Конспект лекцій / Укл. Ю. О. Болейко. – Чернівці: Рута, 1999. - С. 2.

5. Рябченко О. Д., Тарасенко Г. Г., Цибань П. В., Чаленко О. М. Інвестиційна діяльність і приватизація. -X.: Основа, 1999. -С. 62-63.

6. Хобта В. М. Управління інвестиціями на етапі становлення й розвитку ринкової економіки промисловості: Автореф. дис... д-ра екон. наук (08.02.03) /НАН України; Інститут економіки промисловості. -Донеиьк, 1997. -С. 14-15.

Loading...

 
 

Цікаве