WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Штрихи до історії вивчення мінерально-сировинних ресурсів Подільського регіону та завдання їх подальших природничо-географічних досліджень - Реферат

Штрихи до історії вивчення мінерально-сировинних ресурсів Подільського регіону та завдання їх подальших природничо-географічних досліджень - Реферат

Штрихи до історії вивчення мінерально-сировинних ресурсів Подільського регіону та завдання їх подальших природничо-географічних досліджень

Перші публікації, що стосуються геологічної будови Поділля й Волині, появилися ще у XVI ст. Однак більш-менш систематизовані дослідження регіону слід віднести до початку XIX ст. Вони пов'язані з роботами В.М.Севергіна (1803, 1804, 1807, 1809) та С.Сташіца (1805, 1806). Так, вже у 1807 році В.М.Севергін публікує у Санкт-Петербурзі перші відомості про гіпси Поділля, також про кремені та глини, а С.Сташіц у 1805 році подає розчленування відкладів регіону на кристалічні (первинні), перехідні (силур, девон), вторинні (крейда) і третинні та дилювіальні. Е.Ейхвальд (1829, 1830) пропонує уже детальнішу схему розчленування подільських товщ, виділяючи давні кристалічні породи, силурійські і девонські відклади, доюрські породи (карбон і перм), юрські і крейдові формації, третинні і четвертинні утворення, поділивши їх на верстви за літологічними ознаками. Після відкриття у 1819 році Кременецького ліцею пожвавились роботи з вивчення природних ресурсів краю, зокрема і мінеральних.

У двадцятих і тридцятих роках XIX ст. геологічну будову регіону вивчали Г.Яковицький (1827, 1828, 1830) та Е.Ейхвальд (1830). Перший подав огляд мінералів Волині та Поділля, виділив, зокрема, нову білу порфіроподібну породу – пеліканіт (названу на честь ректора Вільнюського університету В.Пелікана), відому у північних районах Вінницької області. Другий – вивчав кристалічні породи району, перехідні утворення (силур, девон), крейду і вперше охарактеризував подільські фосфорити, зустрінуті в основі крейдових відкладів у Подністров'ї (біля с.Лядова Вінницької області). У 1834 р. А.Шнайдер, який проводив роботи в околицях м. Дунаєвці Хмельницької області, описує подільські фосфорити як сланці з кулями сферосидеритів. Перші спеціальні, правда невеликі за обсягами публікації, присвячені фосфоритам Поділля, появляються в австрійських та російських виданнях у 1869 р. Їх подають майже одночасно М.Барбот-де-Марні, А.Альт та Е.Глазель. Окрім згадуваних авторів, у другій половині XIX ст. описують подільські фосфорити Д.Штур (1862), Ф.Швакгофер (1871, 1872), Р.Прендель (1878), Гунн (1876), М.Неручев (1883), Ф.Беняш (1879), Е.Долинський (1883), Е.Дуніковський (1884), Ф.Ромер (1885), О'Реллі (1886) та ін. Окремої уваги заслуговують публікації Ф.Швакгофера (1871, 1872), в яких подається геологічна будова району залягання фосфоритів, детально розглядаються будова і склад фосфоритів, зроблена спроба пояснення їх генези. Р.Прендель (1877) висловлює уявлення про утворення фосфоритів з апатиту кристалічних масивів.

Геологічні дослідження подільських фосфоритів, вивчення їх складу та властивостей спричинили початок їх інтенсивної експлуатації для потреб сільського господарства. Розробка родовищ почалася у середині XIX ст. і продовжувалась до його кінця, коли основні запаси відомих родовищ були фактично вичерпані. Г.І.Денисик (1998) подає дані, згідно з якими у 1885 р. тільки на рудниках Журавський, Карпачівський, Григор'ївський та Бернашівський розроблялось 175 штолень. Всього ж у цей час існувало 77 рудників і багато дрібних розробок. Усі родовища були розташовані в басейнах лівих допливів Дністра – Ушиці, Калюса, Жвана, Лядової. З 1881 року частина видобутих фосфоритів вивозилась за межі Росії.

У 80-х роках в російських періодичних виданнях публікуються результати ґрунтовних досліджень подільських фосфоритів, виконаних М.П.Мельниковим (1883,1884). Роботи цього автора синтезують відомості про фосфорити, отримані протягом XIX ст. До кінця століття публікуються також незначні за обсягом роботи В.Я.Яковлєва (1884), А.А.Гінкена (1888), П.А.Тутковського (1894), М.Мишенкова (1883), Г.Кліна (1895) та ін., в яких розглядаються питання застосування фосфоритів у сільському господарстві, розробки їх родовищ та умов залягання продуктивної товщі.

У 1840 р. К.Еренберг описав кремінь з околиць Кременця. Ще в 1804 р. виходить невелика публікація М.Шагіна про мінеральні води з околиць Кам'янця-Подільського. Вивченням мінеральних вод краю у ті часи займались також В.Марчинський (1820), В.Шевич (1855), Г.Белке (1859) та ін.

У 1867, 1869 р.р. виходять статті М.Барбот-де-Марні, в яких описуються силурійські пласти по Дністру, жовнові фосфорити Подільської губернії, встановлюється вік гіпсів Подністров'я, а також рифова природа Подільських Товтр.

Першою геологічною картою для Волино-Поділля була карта С.Сташица (1806), незабаром появились і детальніші карти Ф.Дюбуа де Монпере (1831) та Б.Бледе (1842).

М.Барбот-де-Марні (1867) розчленував крейдові відклади на 4 горизонти, а у 1884 р. Е.Дуніковський виділив на Поділлі сеноманські глауконітові піски, а вище лежачі мергелі з кременями відніс до туронського і сенонського ярусів. К.Д.Глінка (1896) в монографії про глауконіт вказує на його наявність у крейдових відкладах Поділля. Крейдові відклади у той час вивчали також С.Заренчний (1874), А.Альт (1887), І.Сінцов (1882), П.Армашевський (1882), Г.Радкевич (1891, 1897, 1898). Ще 1849 р. Р.Мурчісон розчленував третинні товщі України на еоцен, міоцен і пліоцен. У 1865 р. М.Барбот-де-Марні ділить третинні відклади на верстви за літологічними ознаками. У 1893 р. вийшла монографія Н.А.Соколова, в якій подана схема розчленування палеогену. У західних областях України роботи від Геологічного комітету тривалий час проводять В.Д.Ласкарєв, В.І.Лучицький, П.А.Тутковський.

Кристалічні породи Поділля у різний час в XIX ст. вивчались А.А.Андржейовським (1823, 1830, 1850), Е.Ейхвальдом (1829, 1830), К.М.Феофілактовим (1851), І.Яковицьким (1827, 1830), В.І.Блюмелем (1871), А.Є.Лагоріо (1889, 1890), М.М.Соболєвим (1891, 1892) та ін. Так, В.І.Блюмель детально описав пеліканітовий граніт Поділля, визначив умови його генези; М.М.Соболєв дає хіміко-мінералогічний опис магматичних порід з-під Гнівані та Бернашівки, Вінниці, Сказинців та Буші, виділяє їх різновиди.

У 1881 р. П.Я.Армашевським вперше було описане буре вугілля. Вогнетривкі глини характеризуються в роботі П.Міклашевського (1881). Опис будівельних матеріалів краю знаходимо у публікаціях П.А.Тутковського (1893, 1894, 1896, 1898) та В.М.Чирвінського (1916).

Таким чином, у першій половині XIX ст. були закладені основи стратиграфії регіону, почалось систематичне геологічне картування території з використанням палеонтологічного методу та методу маркуючих горизонтів. У другій половині століття геологічні дослідження інтенсифікувались. Вони проводились членами наукових товариств, викладачами навчальних закладів, а з середини 80-х років – геологами новоствореного Геологічного комітету. З 80-х років XIX ст. на теренах Галичини, у тім числі й нинішньої Тернопільської області, розпочались роботи з геологічного знімання у масштабі 1:75000. Роботи здійснювали польські геологи А.Ломницький та В.Тейсейре. Результати знімання знайшли своє відображення у видаваному впродовж низки літ Геологічному атласі Галичини (1895-1912 р.р.).

Велике значення для розуміння основних закономірностей геологічної структури Поділля мала праця В.Ласкарєва по складанню 17-го листа Геологічної карти Європейської частини Російської імперії (1914). Робота стала відправним пунктом для дослідження окремих геологічних утворень регіону.

У першій половині XX ст. кристалічні породи Поділля вивчались цілою когортою дослідників: І.Р.Кобецьким (1912), В.О.Сельським (1912), В.Ю.Тарасенком (1913), В.І.Лучицьким (1922), М.І.Безбородьком (1923-1931), В.О.Краківським (1917, 1919, 1922, 1924), А.М.Козловською (1924, 1926, 1928), П.І.Лєбєдєвим (1934), Л.І.Ткачуком (1936,1937), Р.І.Сіроштаном (1950) та ін. В.І.Лучицький у 1922 році виділяє породи, подібні до чарнокітового комплексу Індії і пропонує називати їх чарнокітами. Дуже вагомий внесок у вивчення магматичних порід краю належить М.І.Безбородьку, який детально вивчав чарнокіти, мігматити (гранатовий мігматит названий Безбородьком вінницитом), процеси їх генези, корисні копалини, пов'язані з кристалічними породами. Детальну мінералого-петрографічну характеристику кристалічних порід з околиць Немирова знаходимо у статті А.М.Козловської (1928). У 1936-1937 р.р. основні та ультраосновні породи Побужжя характеризує Л.І.Ткачук.

З робіт, присвячених вивченню кристалічних порід у другій половині минулого віку, слід відмітити монографію Е.Б.Налівкіної, присвячену характеристиці та генезі чарнокітів. В роботах Л.І.Ткачука (1947), Л.І.Ткачука і Р.І.Сіроштана (1958) зроблена спроба узагальнення результатів вивчення кристалічних порід регіону. У двох монографічних роботах О.І.Слензака (1958, 1960) досліджується петрогенеза чарнокітового комплексу Подністров'я, наводиться докладна хіміко-мінералогічна характеристика порід. Окрім цього, кристалічні породи Поділля у різні роки вивчалися С.П.Родіоновим (1958), А.А.Чумаковим (1955), А.А.Чумаковим і П.М.Сухаревичем (1956), Д.П.Бобровником (1947-1957), В.П.Костюком (1951,1953), К.Ф.Сидоренком (1960, 1961, 1964), В.Д.Хмаруком (1957), О.М.Ушаковою (1958, 1959, 1960), М.М.Кононовою (1966, 1967), І.Б.Щербаковим (1961, 1962, 1963, 1965, 1966), Ю.М.Мельником (1965) та ін.

Loading...

 
 

Цікаве