WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Фізичні властивості дерново-підзолистих грунтів, підстелених щільними карбонатними породами, у межах малого Полісся - Реферат

Фізичні властивості дерново-підзолистих грунтів, підстелених щільними карбонатними породами, у межах малого Полісся - Реферат

Щільність будови. Ця величина є важливою ознакою фізичних параметрів ґрунту і водночас – одна з найдинамічніших величин. Вона змінюється в часі та просторі, що пов'язано з динамікою вологи, з ущільненням ґрунту внаслідок просадки, особливо у верхніх горизонтах, які найчастіше зазнають впливу зовнішнього середовища і антропогенного фактора. У процесі ущільнення ґрунтів зменшується не лише загальний об'єм шпар, але і їхній розмір, що впливає на ризосферу ґрунту. Ущільнений ґрунт погано вбирає та фільтрує вологу, а це за наявності зливових опадів сприяє збільшенню поверхневого стоку та ерозії, зниженню вологозабезпеченості рослин [1].

За класифікацією М.А. Качинського [3], щільність будови орного горизонту (0-20 см) ґрунтів характеризується такими величинами, г/см3: менше 1,00 – дуже пухкий; 1,00-1,20 – пухкий; 1,20-1,40 – середньо ущільнений; 1,40-1,50 щільний; понад 1,50 – дуже щільний.

Згідно з результатами наших досліджень, дерново-підзолисті ґрунти, підстелені щільними карбонатними породами, на перелозі характеризуються за шкалою М.А Качинського як середньоущільнені. На ріллі цей показник становить 1-39-1,41 г/см3 (табл.2). З глибиною показники щільності будови зростають. Під орними горизонтами на глибині 30-60 см у досліджуваних ґрунтах сформувались різко виражені щільні опресійні горизонти, щільність будови у них коливається в межах 1,60-1,80г/см3. Ґрунти під лісом мають щільність будови 1,32 г/см3 у НЕ горизонті дерново-слабопідзолистих ґрунтів на елювії щільних карбонатних порід та 1,03-1,24 г/см3 у дерново-приховано-підзолистих ґрунтах на водно-льодовикових відкладах (табл.2). В обох випадках простежується значне збільшення щільності будови у ілювіальному горизонті. Це відбувається за рахунок процесів акумулювання мулистих частинок і півтораокислів у цих горизонтах.

Сільськогосподарське використання ґрунтів призводить до ущільнення орного шару, але найбільшого ущільнення зазнає підорний горизонт. За даними В.В Медведєва і В.Г. Цибулька, деформація й ущільнення під впливом знарядь обробітку поширюється на глибину 40-50 см [5, 6]. Це підтверджується і нашими дослідженнями, а також вказує на те , що у малопотужних ґрунтах спостерігається переущільнення практично у всіх генетичних горизонтах (табл.2).

Таблиця 2

Загальні фізичні властивості грунтів Малого Полісся

Шпаруватість ґрунту має не лише агрономічно цінне значення, але водночас є своєрідною "біосферою" ґрунту. Саме у шпарах розміщується газоподібна і рідка фаза, а також "жива" фаза ґрунту. Від загальної кількості шпар, їхніх розмірів і форми залежить, як кількісне співвідношення фаз, так і умови переміщення ґрунтових розчинів, повітря, тепла, живих організмів та коренів рослин.

Растворова О.Г. встановила, що для забезпечення оптимальних фізичних умов піщаних ґрунтів, загальна шпаруватість орного шару повинна становити 45-50%, а шпаруватість аерації понад 30% [9].

За даними Ковди В.А. [4] у середньому величина шпаруватості повинна становити 40-60% від об'єму ґрунту, а в орних горизонтах загальна шпаруватість, нижча від 30-40%, вважається агрономічно несприятливою.

Величина загальної шпаруватості досліджуваних ґрунтів функціонально залежна від щільності будови ґрунту. Так, із збільшенням щільності будови у даних ґрунтах закономірно зменшується загальна шпаруватість.

Результати визначення величин загальної шпаруватості подано в таблиці 2. Досліджувані нами ґрунти характеризуються в основному незадовільною шпаруватістю, але і є ґрунти, у яких загальна шпаруватість орного горизонту близька до задовільної. Як видно з таблиці 2, загальна шпаруватість в орному горизонті дерново-підзолистих ґрунтів, підстелених щільними карбонатними породами, становить 40-50%. Дещо кращі повітряні умови мають ґрунти під лісом (понад 50%). Зменшення кількості шпар, на що вказує зниження показників загальної шпаруватості, очевидно, як великих, так і малих розмірів, викликає зменшення показників шпаруватості аерації. Найбільше агрономічне значення мають активні пори, зайняті капілярною водою і пори аерації, які повинні становити не менше 20-25% від загальної шпаруватості [1].

Шпаруватість аерації дерново-слабопідзолистих ґрунтів, підстелених щільними карбонатними породами, становить 20-25%, що відповідно складає 50-60% від загальної шпаруватості. У горизонтах ключових ділянок аерованість різко знижується у підорних та ілювіальних горизонтах (табл. 2). Шпаруватість аерації знаходиться у прямій залежності від величини польової вологи ґрунту. З одержаних даних встановлено, що із збільшенням польової вологи відбувається зменшення шпаруватості аерації (табл. 2).

Грудкувата структура дерново-карбонатних ґрунтів з переважанням брил, відносно висока водостійкість агрегатів, та значне ущільнення ґрунтової маси зумовили невисокі величини їх загальної шпаруватості (30-35% при оптимумі 55-65%) [9] і, як наслідок, занижені значення шпаруватості аерації (18-22%). Дерново-карбонатні неглибокі ґрунти, на ріллі після збору буряків характеризуються зменшенням загальної шпаруватості вниз по профілю, що пояснюється зменшенням вмісту гумусу та дисперсності. У даних ґрунтах відмічено низькі показники загальної шпаруватості та шпаруватості аерації, що зумовлено щільною упаковкою ґрунтової маси (табл. 2).

Висновки. Проаналізувавши вивчені фізичні параметри досліджуваних ґрунтів та результати даних їх структурно-агрегатного стану, можна обґрунтувати такі висновки:

– дерново-слабопідзолисті ґрунти, підстелені щільними карбонатними породами, мають щільність будови ґрунту в основному 1,40-1,50 г/см3, інколи збільшуючись до 1,6 і навіть до 1,80 г/см3, що згідно із градацією М.А. Качинського оцінюються як щільні і дуже щільні;

– відповідно до величин щільності будови загальна шпаруватість даних ґрунтів оцінюється як незадовільна для орного шару (менше 50%);

– збільшення щільності будови і зменшення загальної шпаруватості зумовлене надмірним використанням сільськогосподарської техніки, випасанням ВРХ; невисокою культурою землеробства;

– інтенсивний обробіток ґрунтів у минулому і у теперішній час приводить до фізичної деградації агрегатів. Структурно-агрегатний стан ґрунтів погіршується внаслідок руйнування та зменшення агрономічно цінних фракцій, їх водостійкості, зростання брилистих агрегатів. Відбувається глибока перебудова порового простору. Іншим наслідком розорювання є утворення плужної підошви, що виступає бар'єром зміни усіх фізичних і фізико-хімічних властивостей грунту. Вона затримує потоки вологи та ріст корінців, а переущільнення у досліджуваних ґрунтах вийшло за межі орного шару. Зміни параметрів фізичного стану досліджуваних ґрунтів незаперечно мають вплив на водно-повітряний і газовий режими, динаміку розвитку елементарних ґрунтових процесів та на ґрунтово-екологічні умови загалом.

Література:

  1. Вадюнина А.Ф., Корчагина З.А. Методы исследования физических свойств почв. – Москва: Агропромиздат, 1986. – 416 с.

  2. Воронин А.Д. Структурно-функциональная гидрофизика почв. – Москва: Изд-во МГУ, 1984. – 204 с.

  3. Качинский Н.А. Физика почвы. – Москва, 1965. – Ч.1. – 322 с.

  4. Ковда В.А. Основы учения по почвах. Общая теория почвообразовательного процесса. – Москва: Наука, 1973. - Кн.1. – 432 с.

  5. Медведєв В.В., Цибулько В.Г. Зміни фізичних властивостей орного шару грунту залежно від питомого тиску сільськогосподарських машин (за даними модельного досліду) // Агрохімія і грунтознавство. - 1978. - Вип. 35 – С.48-53.

  6. Почвы Украины и повышение их плодородия / Под ред. Н.И. Полупана. –К.: Урожай. - Т.1. - 1988.

  7. Пшевлоцький М., Гаськевич В. Ґрунти Сокальського пасма і їх агротехногенна трансформація. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка. – 2002. – 180 с.

  8. Природа Украинской ССР. Почвы /Под ред. Н.Б. Вернандер, Д.А. Тютюнника. – К. Наукова думка, 1986. - 214с.

  9. Растворова О.Г. Физика почв (Практическое руководство). – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1983. – 196 с.

  10. Рыжов С.Н., Мухамеджанов М.В. Агрономическое значение структуры и сложения почвы // Теоретические вопросы обработки почв. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 1963. – С.44-57.

  11. Технические указания по корректировке материалов крупномасштабного обследования почв колхозов и совхозов УССР. – К.: 1977. – 126 с.

Loading...

 
 

Цікаве