WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Структура і зміст географічних гасел в “енциклопедії українознавства” - Реферат

Структура і зміст географічних гасел в “енциклопедії українознавства” - Реферат

Словникова частина "Енциклопедії Українознавства", за словами її редактора В. Кубійовича, оцінює предмет своїх досліджень з різних позицій. Так, наприклад, у статті "Місто" подаються відомості про міста України під поглядами: географічним, історичним, правничим, економічним, культурним. Чимало місця в ЕУ відводиться українським визвольним змаганням, історії церкви, біографіям особистостей, вчених, особливо українських, яких в переважній більшості "порятовано" від забуття. Частка довідкової інформації про культурних, наукових діячів складає понад 1/10 гасел (10,5%). Серед них найбільше зустрічаємо етнографів (4,8%), всю решту — становлять географи, геологи, краєзнавці, економісти, геодезисти, астрономи, гідрологи, метеорологи, картографи, демографи, мінералоги, археологи, мандрівники тощо.

В "Енциклопедії Українознавства" багато уваги присвячено українській діаспорі у різних країнах, українській еміграції, зв'язкам різних народів і країн з Україною. Відомості про природу України подаються найчастіше як основу про зрозуміння її господарства та історії. Значно менше інформації займають позиції з картографії. Роль карт визначається їх змістом і призначенням. Чисельність останніх, як видно з таблиці, розподіляється таким чином: із загальної кількості, яка сягає 288, у першому томі вони складають 25, у другому — 42, у третьому — 35, у четвертому — 33, у п'ятому — 22, у шостому — 64, у сьомому — 31, у восьмому — 8, у дев'ятому — 12, у десятому — 16. Крім оглядових (загальногеографічних) картосхем і карт окремих країн, республік, областей тут представлені зразки різних тематичних карт. Слід зазначити, що всі картосхеми — дрібномасштабні і дають дуже схематичну уяву про зображувану територію (сюди входить більшість схематичних картосхем і планів). Із їх загальної кількості карти населення займають 23,6%, з них демографічні — 8,7%, етнографічні — 12,2%, розселення — 2,8%, карти географічні — 16% (з них загально-географічні — 7%, історичні — 14,6%, економіко-географічні — 11,5%, політико-адміністративні — 3,8%,%, карти транспорту — 2,8%, плани міст — 11,1%, геоморфологічні — 5,2%, гідрологічні — 3,1%, карти земельних угідь — 9,1 геологічні карти — 1,4%, геоботанічні — 1%, решта карт займають від 0,3 до 0,7% (це, зокрема, зоогеографічні, лісів, ландшафтів, охорони природи, меліоративні, культосвітні та інші). Як бачимо, найбільший відсоток з усіх карт становлять карти населення — 23,6%, загальногеографічні — 16%, історичні — 14,6%, економіко-географічні — 11,5%. Чималий відсоток (понад 11,0%) займають плани міст. Текстові чорно-білі картосхеми окремих держав дають конкретне уявлення про зображувану територію, і в цілому вдало розміщені відносно статей, які пов'язані з картографічно зображуваними на них позиціями.

Картосхеми подаються у певній послідовності. Наприклад, у першому томі вони представлені у такій послідовності: "Австралії", "Австрії", "Адміністративно-територіальний поділ українських земель на 1955 р." (кордони держав і союзних республік, границі областей, країв, воєводств, границі автономних республік і автономних областей (1:40 000 000), карти Аргентини, Бессарабії, Бельгії, Боспорського Царства, Бразилії, "Етнографічна та адміністративна карти Буковини" (1:2000000), "Посівних площ в Україні" (1916 і 1940 рр.), карти варязьких шляхів, монастирів, українців у Великобританії, "Фізична карта Волині", "Людність з українською розмовною мовою в Галичині" та ін.

Тематику карт визначають різні мотиви. Другий том, наприклад, розпочинають: "Античні грецькі колонії на півночі чорноморського узбережжя", "Гуцульщина", "Далекий Схід", "Українські говори", "Етнографічна карта Донецького басейну", "Промисловий Донецький басейн" (1913, 1956 рр.), "Імміграція до Донецького басейну", "Фізична карта Зеленого Клину" (1:25 000 000 з ізогіпсами відповідно 200, 500, 1000, 1500, 2000 м). Сюди ж додано заселення Зеленого Клину, густота його людності, етнічні групи та економічна карта тощо. Сюжети карт і картосхем визначаються, насамперед, змістом відповідних гасел. Інші чинники відіграють підрядну роль. Наприклад, четвертий том включає карти: "Українці в ЗДА" (США. — П. Ш), 1914 і 1958 рр., "Зимовий похід Армії УНР 6.12.1919 – 5.5.1920 рр.", "Українці в Канаді", "Морфологічні краєвиди Східних Карпат", "Розміщення населення в Східних Карпатах". У п'ятому томі — "Українці у Парагваї", у шостому — "Тектонічна карта Полісся", "Українське Полісся", "Геоморфологічна карта Південного Полісся" (на ній показано алювіальну рівнину, зандрово-алювіальну, зандрову, моренно-зандрову, моренно-горбистий рельєф, денудаційну рівнину, вкриту тонкими відкладами зандрових пісків, лесову хвилясту рівнину); "Українсько-білоруська мовна межа на Поліссі", та ін.

Обмежену частку серед географічних статей ЕУ займають теоретичні і термінологічні гасла. Розвиток географічної науки відображено в таких основних статтях як "Географія", "Географія України", "Метеорологія і кліматологія", "Геологія", "Картографія", "Краєзнавство" тощо. Автор статті "Географія", В.Кубійович, визначає географію як землезнання, або науку, що вивчає „фіз[ичні], біол[огічні] і суспільні явища на поверхні землі у їх взаємовідносинах". Кожна із циклу географічних дисциплін має, на його думку, свій конкретний предмет вивчення. В статті "Географія" підкреслюється, що становлення європейської географії у нинішньому розумінні відбулося з появою праць О.Гумбольдта і К.Ріттера, хоч деякі з галузей географії як, наприклад, кліматологія, метеорологія, гідрографія й океанографія та ін. досягли значних успіхів лише наприкінці 19 століття. Чимало змістовних і цінних географічних праць "Енциклопедії Українознавства" чекають свого вивчення, використання та оцінки.

Література:

1. Енциклопедія Українознавства (перевидання в Україні). - Львів. - Т. 1-9, 1990-ті роки.

2. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина / Гол. ред. проф. д-р Володимир

3.Кубійович. –Т.1. - Париж– Нью-Йорк–Мюнхен. 1955.

4. Кубійович В. Том ІІ. Мемуари. Роздуми. Вибрані листи // Упорядкування професора Олега Шаблія. — Париж – Львів: Фенікс. Українська академія друкарства, 2000.

5. Руденко В. Професор Антін Синявський – подвижник української географії. – К., 1996.

Українська Загальна Енциклопедія / За ред. І. Раковського, Львів-Станиславів-Коломия, 1930 – 1935 рр.

6. Шаблій О. Володимир Кубійович: енциклопедія життя і творення. Париж – Львів. 1996.

7. Штойко П. Фундатор української географії // Вісник НТШ Львів, 1992.

Loading...

 
 

Цікаве