WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Структура і зміст географічних гасел в “енциклопедії українознавства” - Реферат

Структура і зміст географічних гасел в “енциклопедії українознавства” - Реферат

Структура і зміст географічних гасел в "енциклопедії українознавства"

Організатором і відповідальним редактором багатотомної україно- і англомовної "Енциклопедії Українознавства", виданої у діаспорі, був Володимир Кубійович. Для географів важливе питання: якою мірою українська географія представлена в „Енциклопедії", що нового несе вона нам, за якими критеріями побудована композиція її частин і подана належна оцінка зібраного матеріалу, як саме розставлені основні акценти і наскільки вони достовірні. Як розглядаються персоналії, зокрема ті, що не потрапили в "Географічну Енциклопедію України", наприклад, Ва-силь Буцура, Василь Баб'як, та ін., або ж ті, що й досі лишаються нереабілітованими, наприклад, Кость Дубняк. Нас, насамперед, цікавлять не лише здобутки географів, а й їх творчий процес. Важливим залишається сам факт „поцінування" української науки.

Слід зауважити, що багато географів і досі існують у своєрідному географічному і бібліографічному вакуумі, загубившись у мороці часу. Тому, дискусії, які можуть зав'язатися відносно тих чи інших вчених, їх географічних поглядів та ін., повинні пов'язуватися з науковими напрямками, школами і методологіями.

Нагадаємо, що як відзначає В.Кубійович, „Енциклопедія Українознавства" „має дати, насамперед, об'єктивний інформаційний матеріал для українців..." [2]. У цьому її найбільша заслуга. З появою до 1935 р. трьох томної "Української Загальної Енциклопедії" (УЗЕ), український читач отримав чимало географічних гасел, представлених багатьма картами (це найбільше відноситься до третього тому), Він містить "Фізичну карту України і суміжних земель" (М.Дольницького), "Геологічну карту" (Ю.Полянського), "Ко-рисних копалин" (С.Пастернака), "Етнографічну карту" (В.Кубійовича та М.Кулицького), "Густоти населення" (В.Кубійовича) та інші. Більшість з них видані у мірилі 1:10000000, менше — 1:5000000. Цінні карти "Рослинності" і "Тваринного світу України" укладені І. Раковським – головним редактором УЗЕ та І.Зілинським — "Карта українських говорів"[5]. Інші позиції з географії і системи географічних наук представлені оглядово, подекуди схематично або відсутні загалом.

"Енциклопедія Українознавства" В.Кубійовича у деяких географічних гаслах, які відносяться до фізико-географічної характеристики українських земель, має точки зіткнення з 51-томовою "Большой Советской Энциклопедией" (БСЭ), 17-томовою україномовною "Українською Радянською Енциклопедією" (УРЕ). Перше із трьох видань БСЭ з'явилося у 1926 – 1943 рр. (66 томів). Серед цих видань "Українська Загальна Енциклопедія" містить одне з перших найбільш обґрунтованих тлумачень географічного поняття Україна (за ред. В. Сімовича). Згадане географічне гасло було вагомою підоймою "Енциклопедії Українознавства".

До праці в ділянці географії редактор ТУЗЕ проф. І.Раковський прагнув залучити багатьох учених, серед них і С.Рудницького. Але той, будучи заклопотаний харківськими справами, переклав це звернення на своїх учнів – М.Дольницького та В.Огоновського. З Галичиною на той час підтримував тісні наукові контакти В.Кубійович. Праця над географічними гаслами забирала багато часу, що було причиною відмови В. Кубійовича від написання деяких із них. Але питання географії України він залишав за собою як пріоритетні. Нагадаємо, що на початку 1930-х років під головуванням М.Скрипника у Харкові розпочато видавництво Української Радянської Енциклопедії у 20 томах. До її підготовки були залучені значні наукові сили. Географічний відділ енциклопедії очолив С.Рудницький. Її перший том було підготовлено до друку у 1933 р., а в наступному році передбачалося видати ще два томи. Ідея першої УРЕ зазнала краху разом з політикою "українізації". Восени 1934 року розпочались чергові репресії проти її авторів і редакції [7].

Певною базою для підготовки "Енциклопедії Українознавства" служило польськомовне вісімнадцяти томне видання С.Оргельбрандта, яке з'явилося наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. у Варшаві. Доречно згадати перший українознавчий збірник "Украинский народ в его прошлом и настоящем" у 2-х томах, виданих у Петербурзі 1914 – 1919 рр. З'явилися інші, менш важливі у порівнянні з "Енциклопедією Українознавства", видання.

Вихід у світ 10-томного видання "Енци-клопедії Українознавства" — важлива і неординарна подія у житті нашого народу. Вона має неабияке міжнародне значення. "Енциклопедія Українознавства" є довідником українознавства на еміграції, і як книга знань про Україну, його народ, природу, історію, культуру тощо для чужинців. Вона — джерело інформації для українців, не залежно від того, де вони проживають. Крім того, "Енциклопедія Українознавства" була своєрідним викликом на друге видання 51-томної "Большой Советской Энциклопедии", яка в неповній мірі і не завжди науково представляє українство. Як велика наукова праця "Енциклопедія Українознавства" служить для роботи науковців: істориків, географів (природо-дослідників у цілому), етнографів, педагогів, всього українського загалу[1].

Перша частина "Енциклопедії Українознавства" вийшла у світ в 1952 р., і представила географію, історію, культуру і народне господарство України, тоді як друга частина – подає відомості з зазначених вище ділянок науки, але з детальною прив'язкою „гасел" до тих чи інших територіальних одиниць України, її країв тощо. Друга — гаслова — мала представити в абетковому порядку тисячі заміток і численних статей, присвячених українським діячам і Україні в цілому. Крім того, друга частина містить статті, які у першій частині або відсутні, або згадуються лише побіжно, однак в будь-якому разі ті чи інші позиції мають якщо не пряме, то опосередковане відношення до України. Обидві частини органічно пов'язані між собою, повторюють ті чи інші „гасла", доповнюють їх, замінюють відповідним коментарем. Редакція "Енциклопедії Українознавства" найбільше місця відводить гуманітарним наукам, менше — природничим, технічним, медичним та іншим ділянкам знань, які, на їх думку, менше спотворені і менш тенденційно викладені радянськими виданнями. Наприклад, друга словникова частина "Енциклопедії Українознавства" містить на 1600 сторінках близько 20 000 гасел (заміток і статей). З них у десятитомне видання увійшло понад три тисячі географічних позицій (гасел) з природничої, історичної та економічної географії, частково геології, етнографії та інших, суміжних з географією, ділянок знань. В обох частинах "Енциклопедії" використано літературну мову правопису 1928 р. (затвердженого ВУАН і НТШ) і термінологію, опрацьовану ВУАН. Сучасним правописом подані бібліографічні вказівки, а назви книжок — українською та іноземними мовами. "Енциклопедія Українознавства" подає інформацію ґрунтовно і всеохоплююче, формує систему інтегративних знань, представляє Україну як етнічно-цілісний суб'єкт світової історії, з єдиним, генетично єдиним просторово-часовим, культурним континумом (природа, етнос, культура). Розбудова української державності потребує знань про Україну і служить основою духовного відродження нації, наукової інформації від найдавніших часів до сьогодення. Провідні українські вчені у вільному світі мали змогу більш вичерпно висвітлювати національну своєрідність українців, їх духовну спадщину, розвиток українознавчих дисциплін. Чимало дослідників, особливо коли йдеться про працю над частиною "Енциклопедії Українознавства", були позбавлені необхідної джерелознавчої бази, змогли, незважаючи на віддаленість від батьківщини, виконати на високому професійному рівні підготовку гасел до ЕУ.

На сторінках „Енциклопедії" чимало місць приділено Україні. Її положення визначено такими географічними координатами ( 430 і 530 пн.ш., 210 і 450 сх. д.), а розміри українського етнічного простору „ разом з мішаними землями" складають 945 тис. км2 (проти 742 тис. км2 українських етнічних земель) і населенням на початок 1939 р. відповідно 55 млн. і 49 млн. осіб.

Loading...

 
 

Цікаве