WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Слідами мандрівника Миколи Пржевальського, вихідця з України (спогади про експедицію в Китай) - Реферат

Слідами мандрівника Миколи Пржевальського, вихідця з України (спогади про експедицію в Китай) - Реферат

Слідами мандрівника Миколи Пржевальського, вихідця з України (спогади про експедицію в Китай)

У 1957 р. я був запрошений Академією наук Китаю на посаду наукового керівника групи гідрології і гідротехніки Китайсько-Радянського об'єднаного загону Середнє-Хуанхейської комплексної протиерозійної експедиції АН КНР. Крім мене для участі в експедиції були запрошені професори Д.Л.Арманд (географ) – керівник нашої групи вчених, О.С.Кесь (геоморфолог), О.М.Розанов (ґрунтознавець), М.Є.Кабанов (лісівник), а також академік Туркменської АН, фахівець з пустель, М.П.Петров. У той час я працював завідувачем відділом гірських меліорацій Кримської гірсько-лісової дослідницької станції, що входила в мережу дослідницьких станцій Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агромеліорації. Директор інституту К.Л.Холуп'як, відомий фахівець з боротьби з ерозією, відряджав мене в Китай. Після повернення я опублікував кілька наукових статей за матеріалами, зібраним в експедиції [5, 6, 7, 8].

У 1980 р. відбувся VII з'їзд Географічного товариство СРСР, що проходив у Киргизії в м.Фрунзе. Я був делегований на з'їзд і прибув туди в числі інших членів делегації Українського географічного товариства. Під час післяз'їздівських екскурсій мені пощастило побувати в місті Пржевальську і відвідати музей знаменитого мандрівника. У музеї я звернув увагу на стенд "Слідами Пржевальського", де були поміщені фотографії пізніших дослідників Монголії і Північного Китаю.

Поштовхом до написання цієї статті було моє чергове відвідування Львівського університету, де я є членом спецради із захисту кандидатських дисертацій на здобуття ученого ступеня кандидата географічних наук. Йдучи по коридору повз стенд кафедри географії України, я побачив на ньому напис "М.М. Пржевальський – вихідець з України". Це мене зацікавило, і я прочитав усі біографії великого мандрівника.

Мабуть, найбільше детально питання про предків М.М. Пржевальського було розглянуто у книзі В.М.Гавриленкова [2]. Він відзначає, що початок роду Пржевальських поклав у середині XVI століття запорізький козак Корнила Онисимович Паровальский. Він надійшов на службу у Військо Польське, і тут прийняв прізвище Пржевальський. За численні відзнаки в боях одержав дворянське звання. У 1589 р. іменним указом Стефан Баторій дарує новому дворянину "п'ять служб людей". Однак, нащадки запорізького козака так і не стали польськими шляхтичами.

Рис. 1. М.М. Пржевальський у чині підполковника генерального штабу після закінчення першої Монгольської подорожі.

Дід мандрівника Казимир Фомич Пржевальській біг з польської єзуїтської школи, не закінчивши її, і перейшов у православну віру, перемінивши ім'я Казимир на Кузьму. Син Кузьми Фомича Михайло був визначений на військову службу. Однак після п'ятнадцятирічного перебування в армії був звільнений у чині штабс-капітана в зв'язку з хворобою. У 1938 р. він одружився з Оленою Олексіївною Каретниковою. А в 1939 р. у с.Кимборово Смоленської губернії в них народився перший син Микола, майбутній мандрівник. Інші факти з життя М.М.Пржевальського досить добре відомі з численних статей і книг. Із деякими з них ознайомимося у процесі вивчення ерозійних процесів у басейні р.Хуанхе.

Ерозія ґрунтів у Китаї є серйозним нещастям. Особливо великих розмірів вона досягає в середньому плині р. Хуанхе в районі Лесової провінції. Ця частина басейну складена легко розмивним водою лесом. Це, при наявності сильних злив, приводить до інтенсивної ерозії. Наноси надходять у р.Хуанхе і її притоки, бувають випадки, що останні несуть до 60% твердої речовини від загальної кількості води. Максимальна мутність води р.Хуанхе в м. Шаньсяня в серпні 1942 р. досягла 575 кг/м3, це така концентрація наносів, як у сельових потоках. Для великої ріки така мутність є рекордною. Після виходу ріки з Лесової провінції на Велику Китайську рівнину наноси починають відкладатися в руслі Хуанхе. Внаслідок цього дно ріки починає підніматися над навколишньою місцевістю і, щоб захистити територію від повені під час сильних паводків, населення з древніх часів будувало в нижньому плині ріки дамби. Однак під час сильних паводків ріка прориває дамби і змінює русло, затоплюючи величезну територію. Подібний випадок спостерігався в 1953 р., коли витрата води в м. Шаньсяня досяг 21000 м3/с, і р. Хуанхе прорвала дамбу в п'ятдесяти місцях. Від повені загинуло 18 тис. осіб, понад 3,5 млн. селян залишилися без даху і їжі.

Рис. 2. Ерозія в Лесовій країні.

Яр, що доходить до вершини пагорбу (мао) і водорозподілу (ляна).

З приходом до влади народного китайського уряду була приділена увага проблемі приборкання р. Хуанхе. На ріці були побудовані греблі, серед яких головне спорудження – водоймище Саньминься, що передбачалося використовувати для зрошення, вироблення електроенергії і захисту нижнього плину ріки від повеней. Однак наявність такої сильної ерозії може привести через якийсь час до замулення водоймища. Тому необхідні великі заходи щодо боротьби з ерозією. Для розробки протиерозійних заходів і була створена Середнє-Хуанхейська протиерозійна експедиція Академії Наук Китаю.

Дослідження, що проводилися групою гідрологів і гідротехніків, що нараховувала 25 чоловік, науковим керівником якої я був, містили в собі ряд напрямків. Спочатку була складена гідрологічна характеристика ріки Хуанхе, що базувалась на наших рекогносцирувальних дослідженнях і результатах спостережень на гідрологічних станціях і водомірних постах.

У значній мірі ми також опирались на дослідження М.Пржевальського, який детально досліджував р. Хуанхе в двох місцях. Він вивчав верхів'я цієї ріки, якого досяг у 1880 р. під час третьої подорожі у Китай. Його маршрут закінчувався улоговиною Одоньтала, що вчений вважав витоком Хуанхе. Однак китайські вчені в 1952 р. уточнили місце розташування джерел цієї ріки. Виявилося, що вони лежать набагато на захід Одоньтали в гірській западині за назвою Юегуцзунле. Збираючись в западині, ці води живлять численні озера й утворять річку Юегуцзунлецюй завширшки до 10 м, що насправді є джерелом р. Хуанхе [3].

М.М.Пржевальський дуже детально досліджував р. Хуанхе в районі Ордоса. У його роботі [9] у п'ятому розділі "Ордос" є параграфи "Опис північного вигину Хуанхе", "Характер її долини".

Вчений указує, що, звиваючись досить сильно як для ріки великих розмірів, Хуанхе тече зі швидкістю 1,5 м/с. Береги ріки, так само, як і її дно, складаються з липкої глини; вода надзвичайно каламутна, так що досліджуючи її у відстої з'ясувалося, що зміст наносів склав 1,3% бруду. Ширина р.Хуанхе майже однакова на всьому протязі. Поблизу м.Динху ширина склала 433 м, приблизно така ж ширина в м. Баотоу. Глибина ріки дуже значна, і перейти її в брід ніяк не можна. М.М.Пржевальський описує рукави Хуанхе, що мають ширину 53-85 м, а також долину, що має ширину від 30 до 60 верст.

Рис. 3. Вивчення наносів на р. Хуанхе з допомогою батометру "Дон"

Однією з найбільших заслуг М.М.Пржевальського як географа варто вважати досліджені ним найменш доступні ділянки Гобі – великої пустелі Азії. Жоден європеєць не проходив до нього пустелями Алашаню й Ордоса. Чотирма маршрутами перетнув великий мандрівник нескінченну центрально-азіатську пустелю, і його опис Гобі належить до кращих зразків світової географічної літератури. Відкриття великого мандрівника по справедливості надають право поставити М.М.Пржевальського на одне з перших місць серед найбільших мандрівників-географів усіх часів і народів [10].

Мабуть, найчастіше відвідував М.М.Пржевальський пустелю Алашань – південну, найбільш дику і безплідну частину Гобі. У голих сипучих пісках мандрівникам довелося випробувати жару, піщані урагани, не видно було ні рослин, ні птахів, ні звірів. У 1871 р. М.М.Пржевальський перетнув пустелю Алашань. Його караван прибув у м. Динъюаньнин (нині м. Баян-Хото), у той час це було єдине місто в цьому пустельному краї, на схилах Алашаньського хребта. Від Динъюаньнина, через брак грошей, експедиція повинна була повернутися назад у Пекін. М.М.Пржевальський залишив весь склад загону в Калгані, з'їздив у Пекін і позичив грошей у російському посольстві.

Loading...

 
 

Цікаве