WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Професор Петро Цись: внесок у розвиток української геоморфології - Реферат

Професор Петро Цись: внесок у розвиток української геоморфології - Реферат

Добру пам'ять, обширну наукову спадщину, функціонуючу й тепер кафедру залишив після себе П.М.Цись – видатний український геоморфолог другої половини XX століття. Його здобутки примножуються учнями і послідовниками, які працюють на кафедрах геоморфології і палеогеографії, фізичної географії, ґрунтознавства і географії грунтів, конструктивної географії і картографії Львівського університету, а також в інших містах України, Росії, Білорусі.

2. Напрямки наукової роботи проф. П.Цися

За своє коротке творче життя проф. П.М.Цись опублікував понад сто наукових праць різного характеру – тез і статей наукової та науково-популярної тематики, розділів у колективних монографіях, фундаментальних довідок в енциклопедіях та навчальних посібників. Вони написані менш як за 25 років творчого життя вченого, оскільки майже чотири роки забрала Друга світова війна.

Тематика досліджень досить різноманітна і включає такі основні напрямки: 1) теоретичні і регіональні проблеми геоморфології; 2) проблеми геоморфологічної і фізико-географічної регіоналізації та картографування; 3) питання етапності розвитку рельєфу; 4) дослідження генези, морфології, морфоструктурної і морфоскульптурної будови регіону; 5) геоморфологічний аналіз тектоніки і неотектонічних рухів та їх впливу на рельєф; 6) вивчення поверхонь вирівнювання і денудаційних рівнів; 7) давні і сучасні геоморфологічні явища та процеси; 8) методика геоморфологічних досліджень і картографування; 9) ландшафтні дослідження і районування; 10) геоморфологічна регіоналістика; 11) історія географії, її постаті; 12) географія і краєзнавство.

Цікавою є і часова динаміка публікацій: у 1947-53 рр. – одна-дві публікації за рік; у 1954-56 рр. – три-п'ять статей за рік; у 1957-59, 1961-1967 рр. – 5-10 статей та навчальний посібник "Геоморфологія УРСР"(1962). Найбільш урожайним був 1968 р. Вийшли з друку як важливі статті, так і колективні монографії "Физико-географическое районирование Украинской ССР", внесок у яку проф. П.Цися є дуже вагомим ( майже 5 авторських аркушів) та "Природа Українських Карпат", до якої він написав розділи "Геоморфологія і неотектоніка" та "Загальний огляд" (спільно з проф. К.Геренчуком).

В останні роки життя (1969-1971) проф. П.Цись публікував по 2-4 статті за рік і підготував навчальний посібник-монографію "Геоморфологія Українських Карпат".

Відзначимо характерні риси творчого пошуку професора П.Цися. До них відносимо:

1) пильну увагу до наукових фактів. Найкращим методом їх збирання він вважав польові експедиційні дослідження. Цьому вчив своїх учнів і сам брав безпосередню участь у дослідженнях західного регіону України;

2) виваженість в оцінці наукового доробку і результатів досліджень попередників – українських, польських і російських вчених;

3) стратегічно-тактична послідовність в обґрунтуванні напрямків регіональних геоморфологічних досліджень і їх реалізації через своїх учнів;

4) широкий географічний підхід до вивчення геоморфологічних процесів і явищ;

5) високий рівень теоретичних узагальнень, "тримання руки" на пульсі наукового геоморфологічного життя, участь у розробці нових ідей і концепцій науки про рельєф;

6) спрямування науково-дослідних робіт на вирішення важливих господарських і природоохоронних проблем;

7) вимогливість до себе та учнів, людяність і доброта, вміння розпізнати молоді таланти і готовність їх підтримати;

8) високий рівень лекторської майстерності, вміння ілюструвати наукові ідеї і погляди прикладами і фактами, здобутими у ході польових досліджень;

9) активність у наукових контактах з вітчизняними і зарубіжними вченими, в обміні ідеями і публікаціями.

3. Головні наукові ідеї та результати досліджень проф. П.Цися

Як геоморфолог і фундатор кафедри геоморфології, проф. П.М.Цись найбільше уваги приділяв вивченню геоморфологічної будови Українських Карпат та Волино-Подільського регіону, встановленню етапності розвитку рельєфу, впливу на його морфологію і генезу геологічної і тектонічної структури, неотектонічних рухів, кліматичних та антропогенних чинників, а також питанням геоморфологічного районування і картографування, вертикальної морфологічної поясності Українських Карпат, формуванню поверхонь вирівнювання, поширенню і динаміці екзогенних та ендогенних процесів рельєфоутворення, зледенінню Карпат тощо. Стисло охарактеризуємо основні ідеї найголовніших праць П.М.Цися.

1. Ідея успадкованості розвитку рельєфу Поділля від палеозойського до крейдового і теперішнього часу та ерозійно-тектонічного походження північного уступу Поділля. Вона обгрунтована у статті "Огляд основних питань геоморфології за-хідних областей України" (Географічний збірник. Вип. 1., К., 1956) і має важливе значення для розуміння рис морфології і пояснення генези рельєфу Поділля, Пасмового Побужжя, Розточчя та Волинської височини.

2. Ідея тісного зв'язку орографічних елементів Українських Карпат з геологічними структурами та геотектонічним режимом і схема етапності формування рельєфу цього регіону України.

3. Обгрунтування нижньосарматського віку Полонинського пенеплену та пояснення механізму його утворення. Ця проблема залишається актуальною і в наш час.

4. Принципи геоморфологічного районування Українських Карпат: структурно-літологічної зональності, відповідності геоморфологічних областей найбільшим структурним елементам тектонічної будови гірської країни, успадкованості розвитку рельєфу та ін.

5. Виділення головних морфоструктур Українських Карпат: Передкарпатської височини (інверсійна морфоструктура); середньо- і низькогірних ланцюгів зовнішніх Карпат (пряма морфоструктура антиклінорного типу); Вододільно-Верховинських Карпат (морфоструктури, яка відповідає Кросненській зоні – синклінорній структурі); Полонинсько-Чорногірських горст-антиклінорних хребтів – прямої морфоструктури, що відповідає Внутрішній зоні Карпат); Рахівсько-Чивчинського склепінно-брилового масиву (пряма морфоструктура); Вигорлат-Гутинського ерозійно-вулканічного хребта (прямої морфоструктури асиметричної будови); Березне-Ліпшанської (Туринської) міжгірської тектоно-ерозійної долини (прямої морфоструктури); Солотвинської улоговини-прогину (прямої морфоструктури); Закарпатської алювіальної низовини-прогину (прямої морфоструктури).

6. Окреслення віку сучасного рельєфу Українських Карпат. П.Цись обґрунтовує, що від часу утворення флішової геосинкліналі (нижня крейда) до верхнього олігоцену – нижнього міоцену, коли відбулося становлення сучасного рельєфу гір, відбулася головна фаза складкоутворення і підняття флішових Карпат, зародження Прикарпатського і Закарпатського прогинів. Далі він виділяє середньо-міоценовий етап, коли у теперішніх западинах відкладалися потужні серії корелятивних відкладів (2,5-7,3 тис. м), відбулася головна фаза формування лусок зовнішньої зони. Наступним є сарматський етап, який характеризується послабленням піднять Карпат і посилення підняття Передкарпаття та Поділля. П.Цись вважав, що у нижньому сарматі на місці Карпат формувався Полонинський пенеплен, релікти якого збереглися у верхньому ярусі гір (1300-1400 м), а найвищі вершини Карпат піднімалися над ним як останці. Пізніше (з кінця нижнього сармату) пенеплен починає підніматися і деформуватися ендогенними та екзогенними процесами. У Закарпатті і Передкарпатті формуються дещо нижчі денудаційні рівні. У меотисі і понті відбувається посилення вулканічної діяльності у Закарпатті, яке супроводжується підняттям внутрішньої частини Карпат та її ерозійним розчленуванням. Проблемам Полонинського пенеплену і денудаційних рівнів Українських Карпат присвячена велика стаття "Полонинский пенеплен й денудационные уровни Советских Карпат" (Геологический сборник. Вып. 4, Львов, 1957). Розвиток гір у пліоцені і плейстоцені П.Цись реконструював на основі вивчення річкових терас, денудаційних рівнів, льодовикових і давньольодовикових відкладів. Він відзначає, що у верхньому пліоцені і плейстоцені в регіоні спостерігалися дві фази піднять, які й зумовили сучасний вигляд рельєфу. Заслуговують уваги погляди П.Цися на формування та еволюцію річкових долин Карпатського регіону, співвідношення неотектонічних рухів та ерозійно-акумулятивної діяльності річок, одночасність розвитку поперечних і поздовжніх долин тощо.

7. Обгрунтування ідеї, що неотектоніка є вирішальним морфогенетичним чинником розвитку і формування сучасного вигляду рельєфу Карпат та інших регіонів України. Автор у своїх працях пише, що саме новітні рухи зумовили диференціацію висотного положення денудаційних поверхонь, формування серії цокольних терас і деформації їхнього поздовжнього профілю, виникнення епігенетичних долин з корінними меандрами, велику глибину врізу і порожистість русел гірських річок, загальний план гідрографічної мережі, наявність похованих алювіальних терас тощо. Найповніше ці погляди відображені у статті "Деякі проблеми неотектоніки західних областей України (Географічний збірник. Вип. 5. Львів, 1959).

Loading...

 
 

Цікаве