WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Професор Петро Цись: внесок у розвиток української геоморфології - Реферат

Професор Петро Цись: внесок у розвиток української геоморфології - Реферат

Професор Петро Цись: внесок у розвиток української геоморфології

У сузір'ї вчених-географів, творців львівської географічної школи, фундаторів географічного факультету Львівського державного (з 1999 р. – національного) університету імені Івана Франка та його базових кафедр чільне місце займає постать Петра Миколайовича Цися (1914 – 1971 рр.), 90-річчя від дня народження якого географічна громадськість відзначатиме у вересні 2004 р.

Хоч до творчості цього вченого неодноразово вже зверталися дослідники (Ковальчук, 1999, 2002; Ковальчук, Кравчук, 2000; Кравчук, Сливка, 2002), проте цілісної уяви про професора Петра Цися як географа, геоморфолога, організатора географічної науки, фундатора Львівської геоморфологічної школи досі ще не склалося. У зв'язку з 120-річчям географії у Львівському університеті спробуємо ще раз поглянути на постать цього вченого, його науковий доробок, внесок у розвиток української геоморфології.

1. Професор Петро Цись: риси життєвого і творчого шляху

В сузір'ї основоположників української геоморфології, які закладали теоретико-методологічний фундамент, розробляли методику, проводили регіональні дослідження, обґрунтовували навчально-освітні та прикладні засади, формували нові напрямки та геоморфологічні школи України чільне місце посідає уродженець Полтавщини, вихованець Харківського університету, львівський геоморфолог, засновник і багаторічний завідувач кафедри геоморфології Львівського національного університету імені Івана Франка, професор Петро Миколайович Цись.

П.Цись народився 26 вересня 1914 р. у с.Великі Сорочинці Полтавської області. Після закінчення семирічки, у 1929-1930 рр. працював у місцевому колгоспі. У 1930-1931 рр. навчався у Миргородському керамічному технікумі, а в 1931-1932 рр. – на робітфаці. В 1932 р. вступив до Харківського університету на геолого-географічний факультет, який закінчив у 1937 р. З 1937 по 1940 рр. навчався в аспірантурі цього ж факультету. Після завершення навчання в 1940 р. захистив кандидатську дисертацію "Рельєф Східної Африки". В цьому ж році отримав диплом кандидата географічних наук.

У 1940 році працював завідувачем кафедри географії Луцького державного вчительського інституту. Тоді ж був призваний на службу в армію, де пройшов усю Другу світову війну. Демобілізований в серпні 1945 р., нагороджений медаллю.

З вересня 1945 до березня 1971 р. працював на географічному факультеті Львівського державного (з 1999 р. – національного) університету. В 1947-1950 рр. був завідувачем кафедри загальної фізичної географії. В цей час читав курси "Загальне землезнавство", "Фізична географія частин світу", "Історія географії". Рішенням ВАК СРСР у липні 1946 р. йому присвоєно вчене звання доцента цієї кафедри. В ці роки разом зі студентами, які згодом стали учнями і спадкоємцями наукових ідей П.Цися, він проводить дослідження Карпат і Передкарпаття, збирає та аналізує результати геоморфологічних вишукувань своїх попередників – українських та польських вчених.

18 жовтня 1950 р. П.Цись затверджений завідувачем створеної ним нової кафедри геоморфології. Працюючи на цій посаді понад 20 років, вчений розгорнув комплексні регіональні геоморфологічні дослідження Українських Карпат, Поділля і Полісся, багато часу та уваги приділяв навчально-методичній роботі, підготовці кадрів високої кваліфікації. Під його керівництвом пройшли навчання в аспірантурі, здійснили геоморфологічні дослідження річкових долин та рельєфу різних регіонів Карпат, Передкарпаття, Кавказу, Середньої Азії, та захистили кандидатські дисертації Л.В.Скварчевська, Б.Ф.Лящук, Д.Г.Стадницький, Ю.П.Єрмоленко, І.М.Коротун, Н.Ісматов, Я.С.Кравчук, Р.О.Сливка.

Він розробив і викладав такі курси, як "Регіональна геоморфологія", "Геоморфологія України" і "Загальна геоморфологія", спецкурси "Проблеми геоморфології", "Геоморфологічне картографування", "Методика польових геоморфологічних досліджень", керував навчальною і виробничими практиками студентів, дипломними роботами.

В 1950-1952 рр. був відряджений до докторантури Інституту географії АН СРСР. Докторську дисертацію захистив 29 січня 1954 р. у Москві, а 18 грудня 1954 р. йому присвоєно вчене звання професора кафедри геоморфології.

З 1 вересня 1953 р. виконував обов'язки, декан географічного факультету. На цій посаді працював більше 10 років і сприяв зміцненню факультету. За успіхи в організаційній, навчальній і виховній роботі на географічному факультеті та у зв'язку з 300-річчям університету був нагороджений орденом Лєніна. В 1956 р. брав участь у роботі XVIII міжнародного географічного конгресу в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). У 1955-1965 роках П.М.Цись був Головою Львівського відділу Українського Географічного товариства, керував експедиційними дослідженнями його членів, вів широку просвітницьку роботу.

Помер П.М. Цись 21 березня 1971 р. після важкої хвороби у розквіті творчих сил, з багатьма нереалізованими задумами і планами. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Творчий доробок професора П.Цися нараховує понад 100 праць. Серед них навчальний посібник "Геоморфологія УРСР" (Львів, 1962), колективні монографії "Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів" (Львів, 1964), "Природа Українських Карпат" (Львів, 1968), "Физико-географическое районирование Украинской ССР", (Киев, 1968), "Геологическая изученность СССР", т.31. Украинская ССР. Вып.1. (К., 1963), "Геология СССР", т.48. Карпаты. Ч.І (Москва, 1966), "Природа Львівської області" (Львів, 1972).

Крім праць монографічного характеру, опублікована серія фундаментальних статей, присвячених проблемам геоморфологічної будови, генези, генетичної класифікації, історії розвитку рельєфу і сучасної динаміки, геоморфологічного районування Карпат, Поділля, Західного регіону і території України в цілому. В полі зору П.Цися були проблеми формування та еволюції поверхонь вирівнювання, етапності розвитку рельєфу Карпат, неотектонічних рухів і четвертинної морфогенези, структурної геоморфології, геоморфологічного та ландшафтного районування і картографування, методики досліджень морфологічної структури і типології гірських та рівнинних ландшафтів, розвитку долинних систем, вертикальної зональності морфоскульптури і геоморфологічних процесів тощо, тобто ті ж актуальні проблеми, якими цікавилися геоморфологи інших країн. До найважливіших праць такого типу слід віднести: "Схема геоморфологічного районування західних областей Української РСР" (1951, с.11-62); "Полонинский пенеплен й денудационные уровни Советских Карпат" (1957, с.313-330), "Геомор-фологічні райони Радянських Карпат" (1956, с.5-24), "О типологических ландшафтных единицах западных областей Украинской ССР" (1957, с.6-10), "Деякі проблеми неотектоніки західних областей Української РСР" (1959, с.83-93), "Про геоморфологічне районування Української РСР" (1959, с. 148-151), "Основные проблемы геоморфологии Советских Карпат" (1959, с.1-12), "Про основні генетичні типи рельєфу західних областей Української РСР" (1961, с.25-34), "Некоторые проблеми четвертичного морфогенезиса Советских Карпат" (1961, с.231-239), "Короткий огляд сучасних геоморфологічних явищ на території західних областей УРСР" (1964, с.3-10), "Стан вивчення та сучасні проблеми геоморфології Українських Карпат" (1968, с.106-120), "Деякі особливості вертикальної морфологічної зональності Українських Карпат" (1968, с. 129-137), "Основні риси морфоструктури Українських Карпат" (1969, с.115-124), "Основні підсумки геоморфологічного аналізу тектоніки Українських Карпат та Волино-Поділля" (1971, с.3-7) та ін.

Фактично П.М.Цись сформував львівську школу регіонального геоморфологічного аналізу, про що свідчить його науковий доробок і праці його учнів - від Л.В.Скварчевської, Ю.О.Єрмоленка, Б.Ф.Лящука, Д.Г.Стадницього до Я.С.Кравчука та Р.О.Сливки. Цей напрямок, дещо модифікований відповідно до вимог часу, розвивається на кафедрах геоморфології і палеогеографії, конструктивної географії і картографії й тепер завдяки зусиллям Я.С.Кравчука, І.П.Ковальчука, Р.О.Сливки, А.Б.Богуцького, П.К.Волошина, Я.Б.Хомина, М.Б.Іваника, В.М.Шушняка, Л.Ф.Дубіс, М.Я.Симоновської, М.А.Петровської та ін.

Значну увагу професор П.Цись приділяв розповсюдженню географічних знань, популяризації геоморфологічних ідей. Ним опубліковано понад 30 науково-популярних статей в Українській Радянській Енциклопедії, Енциклопедії народного господарства України, краєзнавчих збірниках і путівниках, газетах. Прикладом може слугувати публікація "Т.Г.Шевченко як краєзнавець" (1964), роздуми про творчість М.І.Дмитрієва, Г.П.Алфер'єва, П.Ф.Ситникова тощо.

Професор П.М.Цись майже завершив рукопис капітальної монографії-підручника "Геоморфологія Українських Карпат", яку ми готуємо до публікації. Він з повагою ставився до своїх попередників – геологів, географів, геоморфологів української (С.Рудницький, Ю.Полянський), польської (Е.Ромер, Ю.Чижевський, В.Лозинський, Ю.Вонсович, А.Маліцкий, А.Ціргофер, Г.Тейсейр, А.Ломницький, А.Ян та ін.) та російської (І.Щукін, К.Марков, І.Герасімов, С.Воскресенський, О.Спірідонов, Н. Башеніна) шкіл. П.Цись брав активну участь у наукових конференціях, симпозіумах, з'їздах географів України, Росії, Польщі і Словаччини, XVIII Міжнародному географічному конгресі в Ріо-де-Жанейро (1956), а також заохочував до такої діяльності молодих науковців.

Loading...

 
 

Цікаве